Транспортна мережа населених пунктів

Використання того або іншого виду транспорту, так само як і декількох видів відразу, для перевезень пасажирів в населених пунктах визначається багатьма чинниками, зокрема:

• планувальні особливості населених пунктів;

• чисельність жителів;

• природно-кліматичні особливості;

• економічний потенціал;

• рівень розвитку транспортної системи і т. д.

Визначальним чинником при організації перевезень по маршрутах являється планувальна структура міста. Для усіх населених пунктів з чисельністю жителів понад 2 тис. чоловік повинні розроблятися комплексні транспортні схеми (плани) розвитку усіх видів транспорту на проектований термін 10-15 років з виділенням першочергових робіт на найближчі 5 років.

Транспортна схема населеного пункту - це сукупність доріг для транспортних пересувань в межах населеного пункту.

Комплексна транспортна схема розглядається як елемент генерального плану населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту - це проектний документ, що визначає комплексне рішення функціональних елементів населеного

пункту і перспектив його розвитку, включаючи систему транспортного обслуговування.

Його розробка ведеться в дві стадії:

• обгрунтування техніко-економічних основ розвитку населеного пункту (створення ескіза генерального плану);

• розробка генерального плану населеного пункту;

Для організації комплексного транспортного обслуговування населення і

організацій уся територія населеного пункту розділяється на транспортні райони.

Транспортні райони - це елементи території населеного пункту, що утворюються центрами масового тяжіння вантажів і пасажирів, адміністративні. торгові, культурні центри міста, промислові і житлові райони, вокзали, парки, стадіони і так далі

Транспортні райони населеного пункту зв'язуються між собою магістральними вулицями, які мають високу пропускну спроможність і розвинену транспортну інфраструктуру для різних видів міського транспорті. Магістральні вулиці повинні проходити через центри

транспортних районів Основними принципами розчленовування території населеного пункту на транспортні райони є.

• транспортний район утворюється центром тяжіння і повинен мати зв'язки по магістральних вулицях з іншими транспортними районами населеного пункту;

• межі між транспортними районами є «нейтральними лініями-, тяжіння, що відділяють зони, до тієї або іншої магістралі;

• транспортний район має бути, по можливості, однорідним по своєму функціональному призначенню;

• у кожному транспортному районі необхідно виділити центр тяжіння, який є геометричним центром району що змішав убік

• основних пунктів тяжіння. У промислових районах цей центр змішається у бік розташування прохідних, в житлових районах - у бік багатоповерхової забудови і тому подібне

Транспортна мережа населеного пункту і принципи її проектування

Формування транспортної схеми населеного пункту і розподіл його території на райони є основою для формування транспортної мережі.

Транспортна мережа - це сукупність магістральних вулиць, що зв'язують транспортні райони населеного пункту.

Призначення транспортної мережі забезпечувати високошвидкісні транспортні зв'язки між районами населеного пункту. Магістральні вулиці мають бути придатні для організації по них руху маршрутного пасажирського транспорту.

Проектування транспортної мережі засноване на дотриманні наступних принципів :

• транспортна мережа повинна по найкоротших відстанях сполучати усі основні транспортні райони:

• довжина транспортної мережі має бути мінімальної за умови максимального транспортного обслуговування території населеного пункту;

• основні транспортні райони мають бути пов'язані безпересадочними маршрутами з центром населеного пункту і по можливості, між собою;

• щільність транспортної мережі центральної частини населеного пункту має бути більша, ніж на периферії;

• відстань від найбільш видаленої точки житлової забудови до магістральної вулиці не повинна перевищувати 500 м в центральній частині населеного пункту і в зонах багатоповерхової забудови; 750 м - в периферійних зонах і районах малоповерхової забудови.

Міра насичення обслуговуваного району транспортною мережею оцінюється показником щільності.

Щільність транспортної мережі - це довжина ліній магістральних вулиць, по яких може здійснюватися рух маршрутного пасажирського транспорту, що доводяться на 1 км² заселеної площі населеного пункту. Щільність транспортної мережі :

де - щільність транспортної мережі, км/ км²;

протяжність транспортній мережі, км;

- площа населеного пункту, км².

Значення щільності транспортної мережі по окремих районах населеного пункту може бути різним. Рекомендуються наступні значення щільності транспортної мережі :

• у центральній зоні щільність мережі повинна складати 3,5. .4,2 км/км²;

• у середній зоні - 2,2. .3.0 км/км²;

• у периферійній зоні - 1,0...1,2 км/км²

Щільність транспортної мережі визначає можливості по організації маршрутного повідомлення, у тому числі використанню різних видів транспорту для пасажирських перевезень, що впливає на доступність пасажирського транспорту для жителів і витрати їх часу на пересування.

Зупинні та контрольні пункти маршруту. Лінійні пункти пасажирського автомобільного транспорту. Обладнання та екіпіровка рухомого складу та лінійних споруд.

Зупинні та контрольні пункти маршруту.

На маршруті організовують зупинні, контрольні і технічні пункти.

Зупинні пункти - основний елемент маршруту. Під зупинним пунктом розуміється місце на маршруті, призначене і обладнане для зупинки транспортного засобу для посадки і висадки пасажирів.

Вибір місця розташування зупинних пунктів робиться власниками транспортних засобів відповідно до чинних нормативних документів. При цьому мають бути дотримані умови забезпечення максимальної зручності пасажирів, необхідній видимості зупинок і безпеки руху транспортних засобів і пішоходів в їх зоні. Місце розташування зупинок узгоджується з дорожніми, комунальними організаціями, головним архітектором населеного пункту, органами Державної автомобільної інспекції і затверджується органами місцевого самоврядування відповідної території. Облаштування зупинок в містах здійснюється комунальними, а на автомобільних дорогах - дорожніми організаціями відповідно до чинних нормативних документів.

Розрізняють початкові, кінцеві, проміжні і поєднані зупинні пункти.

Початковий зупинний пункт є відправною точкою руху транспортного засобу по маршруту. На початковий зупинний пункт транспортний засіб повинен прибути завчасно, до відправлення згідно з розкладом. За час простою на початковому зупинному пункті робиться посадка пасажирів, водій відмічає в диспетчерській службі початок рейсу.

Проміжні зупинні пункту служать для зупинки рухомого складу для висадки і посадки пасажирів на шляхи проходження по маршруту. За умовами руху проміжні можуть бути:

а) постійні (впродовж усього року);

б) тимчасові(де пасажирообмін виникає в певну пору року або періоди доби - театри, стадіон і так далі);

в) на вимогу(встановлюються в місцях з малим, але періодично виникаючим пасажирообміном - поїздки на городи).

Поєднані зупинні пункти використовуються одночасно декількома видами транспорту.

Кінцеві зупинні пункти завершують маршрут. На них здійснюється висадка усіх пасажирів. Після проходження кінцевого пункту маршруту транспортний засіб змінює напрям рух на зворотне. Більшість кінцевих пунктів обладналися місцями для міжрейсового відстою рухомого складу і відпочинку(зміни) водіїв, диспетчерськими станціями, пунктами їди і іншими інфраструктурними спорудами.

Зупинні пункти маршрутів характеризуються:

• числом одночасно обслуговуваних одиниць рухомого складу. Одночасне прибуття на зупинний пункт двох і більше транспортних засобів можливо у випадках, коли відбувається спільне використання зупинного пункту декількома маршрутами або при відхиленні від розкладу руху у зв'язку з дорожніми умовами;

• подовжнім ухилом посадочного майданчика. Допустимий подовжній ухил складає не більше 40%;

• габаритами(довжина і ширина) посадочного майданчика. Довжина зупинного пункту має дорівнювати довжині обслуговуваного транспортного засобу плюс 5 м. При одночасному обслуговуванні двох транспортних засобів, працюючих по суміжних маршрутах, довжина посадочного майданчика має дорівнювати подвоєній довжині транспортного засобу плюс 8 м. а при розташуванні посадочного майданчика на ухилі - плюс 10 м. Ширину посадочного майданчика приймають не менше 1,5 м. Посадочний майданчик має бути підведений над проїжджою частиною на висоту не менше 20 см і захищений бордюрним каменем;

• наявністю і технічним станом павільйону для розміщення пасажирів і захисту їх від опадів, сонячних променів і вітру; пішохідних доріжок для підходу до зупинного пункту.

Усі зупинні пункти повинні мати освітлення в темний час доби, покажчик з номером маршруту н найменуванням зупинки.

Контрольні пункти повинні створюватися на постійних маршрутах. На контрольних пунктах робиться перевірка виконання розкладу руху н фіксується факт просування одиниць рухомого складу по маршруту. Зазвичай контрольні пункти поєднуються з певними зупинними пунктами: проміжними, кінцевими. Точність прибуття рухомого складу на контрольний пункт є критерієм рівня регулярності руху на маршруті. Контрольні пункти обладналися технічними засобами, що забезпечують отримання інформації про рух рухомого складу.

Для організації маршрутних пасажирських перевезень необхідно встановити точний час руху транспортних засобів по маршруту н розрахувати необхідну їх кількість. При вирішенні цих питань користуються різними показниками роботи пасажирського транспорту.