- •Міський пасажирський транспорт та його характеристика
- •Транспортна мережа населених пунктів
- •Транспортна мережа населеного пункту і принципи її проектування
- •Лінійні спорудження пасажирського транспорту
- •Устаткування і екіпіровка рухомого складу і лінійних споруд
- •Техніко-експлуатаційні показники використання рухомого складу. Продуктивність рухомого складу
- •Час відпочинку
- •Порядок обліку робочого часу
- •Порядок складання графіків змінності
- •Контроль за режимом праці і відпочинку водіїв автотранспортних засобів.
- •Обслуговування населення легковими маршрутними таксі.
- •Перевезення пасажирів маршрутними таксі
- •Основні завдання підрозділів даі щодо забезпечення безпеки автомобільних перевезень.
Техніко-експлуатаційні показники використання рухомого складу. Продуктивність рухомого складу
Техніко-експлуатаційні показники (ТЕП) - це система взаємопов'язаних первинних і розрахункових показників, що характеризують можливе і фактичне використання транспортного засобу в існуючих умовах експлуатації. Значення первинних ТЕП встановлюються безпосередньо за даними обліку роботи автомобілів на лінії. Значення розрахункових ТЕП встановлюється за допомогою математичних дій над первинними і іншими розрахунковими ТЕП.
До основних первинним ТЕП відносяться:
Об'єм перевезення пасажирів Q, пас;
Пробіг рухомого складу L, км;
Час роботи на лінії T, ч.
До основних розрахунковим ТЕП відносяться:
Пасажиропотік (транспортна робота) P, пас.-км;
Продуктивність пасажирського транспортного засобу U в пас./ч і W в пас.-км/ч.
Виділяють також ТЕП. що характеризують роботу окремого транспортного засобу по маршруту, і ТЕП використання парку рухомого складу, що оцінюють ефективність, в цілому. Розглянемо деякі техніко-експлуатаційні показники.
Пробіг рухомого складу і його використання. Пробігом називається відстань, прохідна автомобілем за певний час. За час роботи автомобіля пробіг може бути:
продуктивним(з пасажирами);
непродуктивним(без пасажирів), який підрозділяється на нульовий і неодружений;
загальним.
Продуктивний пробіг L здійснюється при роботі транспортного засобу по маршруту і визначається кількістю виконаних перевізних циклів(рейсів) і протяжністю маршруту. Тому продуктивний пробіг по маршруту за певний період(день, зміну) може бути розрахований:
де 𝐿м - продуктивний пробіг з пасажирами за день(зміну), км;
– протяженность маршрута в одном
направлении, км;
– количество рейсов за день (смену).
Нульовий
пробіг
здійснюється при поданні рухомого
складу з парку підприємства або іншого
місця стоянки на маршрут(замовникові)
і потім при поверненні в парк:
де
-
нульовий пробіг рухомого складу від
транспортного підприємства до початку
маршруту(першої посадки пасажирів), км.
– ннульовий пробіг рухомого складу від
закінчення маршруту(останньої висадки
пасажирів) до транспортного підприємства,
км.
Неодружений
пробіг
здійснюється при перекладі автомобіля
на інший маршрут або при поданні
автомобіля-таксі від місця висадки
пасажира до місця нової посадки.
Загальний пробіг 𝐿 розраховується як сума пробігів за день(зміну) :
Міра використання загального пробігу рухомого складу оцінюється коефіцієнтом використання пробігу і коефіцієнтом нульових пробігів.
Коефіцієнт
використання пробігу 𝛽
визначається відношенням продуктивного
пробігу з пасажирами
до загального пробігу за той же період
часу :
Низьке значення коефіцієнта використання пробігу свідчить про неефективне використання рухомого складу. Для міських пасажирських маршрутів коефіцієнт використання пробігу не повинен складати нижче 0,8. Для підвищення міри використання пробігу рухомого складу необхідно якісно розробляти маршрути і здійснювати оперативне регулювання роботи рухомого складу.
Коефіцієнт нульових пробігів 𝜔 характеризує долю нульових пробігів в загальному пробігу рухомого складу :
Для скорочення долі нульових пробігів на багатьох маршрутах транспортні засоби розпочинають роботу не з початкових зупинних пунктів, а з найближчих проміжних. Відповідно після завершення роботи по маршруту рухомий склад спрямовується у бік парку по суміжних маршрутах, виконуючи перевезення пасажирів в попутному напрямі, що дозволяє також скоротити нульовий пробіг.
Відстань поїздки пасажира. Усі пасажири за рейс здійснюють поїздки на певну відстань, яка залежно від особливостей організації перевезення може бути для усіх однаковим, або розрізнятися.
Відстань
поїздки окремого пасажира
є первинним техніко- експлуатаційним
показником, що характеризує реальну
дальність його пересування.
У міжміському повідомленні відстані поїздки більшості пасажирів однакові, а при пересуваннях в населених пунктах відстані поїздок пасажирів, як правило, не співпадають. Із-за відмінностей у відстанях поїздки пасажирів наповнення транспорту упродовж усього маршруту нерівномірне. Тому при організації руху рухомого складу по маршруту користуються синтетичним техніко-експлуатаційним показником - середньою відстанню поїздки пасажирів.
Середня відстань поїздки пасажирів виявляється при обстеженні пасажиропотоків і є середньоарифметичним значенням довжин поїздок усіх пасажирів :
де 𝑛 - число пасажирів;
-
відстань поїздки окремого(i- го) пасажира;
𝑖=(1, 𝑛).
Середня відстань поїздки пасажира також може бути визначена через відношення виконаної транспортної роботи 𝑃, пас.-км, до числа перевезених пасажирів 𝑄, пас:
Час роботи рухомого складу. Тривалість роботи транспортного засобу на лінії характеризується часом в наряді.
Час
в наряді
- ця кількість годин з моменту виїзду
рухомого складу з підприємства до
моменту його повернення назад в парк,
за вирахуванням часу обідньої перерви.
У час в наряді включаються простої
транспортного засобу на проміжних
зупинних пунктах, а також тривалість
короткочасного відпочинку на кінцевих
зупинних пунктах.
Час в наряді залежить від тривалості робочого дня водія, режиму роботи транспортного підприємства, числа змін. Час в наряді складається з часу роботи рухомого складу на маршруті за день(зміну) і часу, що витрачається на нульовий пробіг :
де
- час роботи на маршруті, ч;
- час на нульовий пробіг, ч.
Час роботи на маршруті Тм за день(зміну) включає час руху і час простою на проміжних і кінцевих зупинних пунктах:
де Тдв - час руху, ч;
– время простоя на остановочных пунктах,
ч;
– время простоя на промежуточных
остановочных пунктах, ч;
– время простоя на конечных остановочных
пунктах, ч.
Час виконання одного рейсу по маршруту 𝑡м розраховується як сума витрат часу руху і простою на проміжних зупинних пунктах при дотриманні транспортного засобу в одному напрямі по маршруту:
де
- час руху по маршруту в одному напрямі,
ч;
– время простоя на промежуточных
остановочных пунктах при движении по
маршруту в одном направлении, ч.
Здійснення двох рейсів в прямому і зворотному напрямі по маршруту називається оборотом. За час обороту транспортний засіб повертається до місця початку роботи по маршруту, яким, як правило, являється початковий зупинний пункт.
Час оборотного рейсу(чи просто - час обороту) 𝑡о включає час руху в прямому і зворотному напрямах і час простою на проміжних і кінцевих зупинних пунктах в дорозі дотримання:
де
і
- відповідно час руху в прямому і
зворотному напрямах, ч;
– время простоя на остановочных пунктах
за оборотный рейс, ч.
Пасажиропотік є основним розрахунковим ТЕП, який розраховується як твір числа перевезених пасажирів на дальність поїздки кожного. Коли відома відстань поїздки кожного пасажира, то пасажиропотік розраховується по формулі:
де
- кількість пасажирів, перевезених на
відстань,
.
Якщо усі пасажири здійснювали поїздку на однакову відстань , те пасажиропотік складе:
де 𝑄 - загальний об'єм перевезених пасажирів, пас.
Продуктивність рухомого складу є узагальнювальним показником його використання в транспортному процесі. Продуктивність характеризує можливості пасажирського транспорту в освоєнні об'ємів перевезення або виконанні транспортної роботи за одиницю часу.
Для визначення продуктивності певного типу рухомого складу необхідно знати кількість перевезених пасажирів Q і виконану транспортну роботу P за час роботи по маршруту.
Годинна продуктивність в пас./ч:
Годинна продуктивність в пас.-км/ч:
Основи організації праці водіїв. Обслуговування населення легковими маршрутними таксі.
Основи організації праці водіїв закріпленні в положенні про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів. Це Положення є нормативно-правовим актом, розробленим з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України.
Робочий час
Термін "робочий час" - це час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
До складу робочого часу водія включається:
а) час керування автотранспортним засобом на маршруті (у рейсі);
б) час стоянки автотранспортного засобу в пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів, у місцях використання обладнання спеціальних автотранспортних засобів; в) час простою не з вини водія;
г) підготовчо-остаточний час для виконання робіт перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення, а при міжміських перевезеннях - для виконання робіт перед початком та після закінчення зміни в місці стоянки на кінцевих або проміжних пунктах маршруту (рейсу);
ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;
д) час зупинок, передбачених графіком, для короткочасного відпочинку від керування автотранспортним засобом на маршруті (у рейсі) та на кінцевих пунктах, а також час для огляду та технічного обслуговування автотранспортних засобів на проміжних та кінцевих пунктах маршруту (рейсу);
е) час охорони автотранспортного засобу з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов'язки передбачені трудовим договором (контрактом), укладеним з водієм;
є) половина часу, передбаченого завданням на рейс (розкладом, графіком) міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на автотранспортному засобі, обладнаному спальним місцем;
ж) час проведення робіт з усунення технічних несправностей автотранспортного засобу на маршруті (у рейсі), а також у польових умовах через відсутність технічної допомоги;
з) інший час, передбачений законодавством України. При відрядній оплаті праці водіїв автотранспортних засобів весь їх робочий час (крім передбаченого підпунктами "в", "г", "е", "є") ураховується у нормах часу і окремій оплаті не підлягає.
Під час роботи водій повинен виконувати свої обов'язки відповідно до умов трудового договору (контракту), правил внутрішнього трудового розпорядку та графіка роботи.
Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника автотранспортного засобу або уповноваженого ним органу (далі - власник) і профспілкового органу на основі типових правил, та графіками змінності, які затверджує власник за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою), а за їх відсутності - після погодження з працівником, яке закріплюється укладанням трудового договору (контракту) або додатка до нього з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня. Нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) у середньому не може перевищувати 8 годин, а для водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, - 7 годин. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час повинна скорочуватись на одну годину. У разі, якщо це необхідно за умовами виробництва, зокрема на безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем, тривалість нічної роботи водія зрівнюється з денною. Нічним вважається час з 10 годин вечора до 6 годин ранку.
Якщо для водіїв за умовами роботи не може бути додержана передбачена абзацами другим та третім пункту 2.4 цього Положення щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, як правило, за місяць. Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин. Рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу приймається власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою). При підсумованому обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) може бути встановлена не більше 10 годин. Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі періоди простої присутності, очікування чи перерви в роботі (перевезення для установ охорони здоров'я, організацій комунального господарства, телеграфного, телефонного і поштового зв'язку тощо) або якщо екіпажу (водію) автотранспортного засобу необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин у тому разі, коли час безпосереднього керування автотранспортним засобом протягом робочого дня (зміни) не перевищує 9 годин. При міжміських перевезеннях тривалість робочого часу водія може передбачатись власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою) до 10 годин. Якщо тривалість робочого часу водія перевищує 12 годин, то в рейс направляються два водії. При цьому такий автотранспортний засіб повинен бути обладнаний місцем для відпочинку водія. Тривалість робочої зміни більше 10 годин не може бути встановлена водіям: із стажем керування автотранспортним засобом менше трьох років, а також водіям, яким це заборонено за медичними показаннями.
Водіям автобусів, які працюють на міських, приміських і міжміських регулярних пасажирських маршрутах, з їхньої згоди може встановлюватись робочий день з розподілом зміни на дві частини за умови, що тривалість цих частин не може перевищувати 4 годин з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки. При цьому тривалість перерви між частинами зміни повинна бути не менше двох годин без урахування часу для відпочинку і харчування. Час для короткочасного відпочинку (не менше 15 хвилин) від керування автотранспортними засобами на маршруті надається у кінцевих пунктах маршруту. Час перерви поміж двома частинами зміни в робочий час не включається.
Водіям легкових автомобілів (крім - таксі), а також водіям інших автотранспортних засобів експедицій і розвідувальних партій, зайнятих на геологорозвідувальних, топографо-геодезичних і розвідувальних роботах за польових умов, у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі може визначатись у колективному договорі. Водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.
Максимальна загальна тривалість керування автотранспортним засобом (підпункт "а" пункту 2.2 цього Положення), включаючи надурочні роботи, не може перевищувати 9 годин на день і 48 годин на тиждень у середньому за місячний обліковий період, а в умовах гірської місцевості під час перевезень пасажирів автобусами габаритною довжиною понад 9,5 метра та під час перевезень великовагових, великогабаритних вантажів не може перевищувати 8 годин.
Склад підготовчо-остаточних робіт, час на їх виконання і на проведення медичного огляду водія (підпункти "г", "ґ" пункту 2.2 цього Положення) встановлюються власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою).
Час охорони автотранспортного засобу з вантажем або без нього (підпункт "е" пункту 2.2 цього Положення) зараховується водію в розмірі не менше 1/3 робочого часу. Конкретна тривалість часу охорони вантажу та автотранспортного засобу, що зараховується водіям у робочий час, установлюється власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою). Якщо перевезення на одному автотранспортному засобі здійснюється двома водіями, то час на охорону вантажу та автотранспортного засобу враховується в робочий час лише одному водію. Угодою між власником та водієм може бути встановлений інший порядок урахування обліку часу стоянки з одночасною охороною автотранспортного засобу з вантажем або без нього.
Час присутності на робочому місці водія, коли він не керує автотранспортним засобом, при направленні у рейс двох водіїв (підпункт "є" пункту 2.2 цього Положення) зараховується йому в розмірі не менше 50 відсотків робочого часу. Конкретна тривалість часу присутності на робочому місці водія, коли він не керує автотранспортним засобом при направленні в рейс двох водіїв, що зараховується в робочий час, установлюється власником за погодженням із профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою).
Залучення водіїв до надурочних робіт здійснюється у порядку, передбаченому законодавством (статті 62, 63 і 64 Кодексу законів про працю України) ( 322-08 ). Надурочними вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 Кодексу законів про працю України). Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів підряд або 75 годин на рік у разі встановлення підсумованого обліку робочого часу, чи 100 годин на рік у разі додержання щотижневої норми тривалості робочого часу.
Власники автотранспортних засобів повинні при організації міжміських перевезень уживати заходів щодо створення для водіїв автотранспортних засобів нормальних умов для відпочинку в пунктах стоянки автотранспортних засобів (проміжних і кінцевих) для того, щоб не допускати надурочних робіт і використання водіїв для охорони автотранспортних засобів та вантажів, що перевозяться.
При підсумованому обліку робочого часу організація праці водіїв регулюється графіками роботи (змінності), які складаються на весь обліковий період і якими визначаються кількість робочих днів (змін), тривалість щоденної роботи (зміни), кількість вихідних днів та додаткових днів відпочинку, тривалість щоденного (міжзмінного) та щотижневого відпочинку. У графіках змінності не повинна передбачатись робота водіїв-жінок у нічний час.
