6. Казкотерапія, можливості роботи з казкою.

Казкотерапія є найдавнішим напрямом практичної психології, хоча сам термін виник лише наприкінці XX століття. Але казкотерапія – це найстародавніший засіб підтримки людини за допомогою слова. Як тільки з’явилась мова, одразу ж з’явилися перші історії.

Казкотерапія – це інтегративна діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія – це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом.

Казкотерапію застосовують у різних випадках і відповідно отримують різні результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитися з метою казкотерапії у кожному конкретному випадку, зокрема:

• казкотерапія як спосіб передачі досвіду «з вуст у вуста» та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Так казкотерапія допомагає соціалізації дитини.

• казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.

• казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру. Завдання казкотерапевта, психолога чи педагога полягає у тому, що підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина «вбудовує» її послання у свій життєвий сценарій.

Казкотерапія відрізняється від решти методів тим, що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спираємося на базові життєві цінності: Співпрацю, Істину, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Доброту тощо. Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав’язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Казки попереджають про наслідки тих чи інших наших учинків, але не нав’язують життєвих програм. Різнопланові психологічні, педагогічні, культурологічні проблеми можна розв’язати, спираючись на моральні орієнтири, духовні цінності, особистісний потенціал дитини. Таким чином, існують такі принципи казкотерапії:

• перший принцип казкотерапії – донести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав’язливому, цікавому для неї вигляді;

• другий принцип казкотерапії – принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе, щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які добираються, обов’язково зміцнюють віру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму;

• третій принцип – принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію з різних сторін. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини;

• четвертий принцип – зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, педагог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Казки мають вагоме значення у вихованні та розвитку дітей, виконуючи різні функції: діагностичну, прогностичну, виховну та коригувальну. Залежно від того результату, який необхідно отримати, ставиться певна мета і вже після цього добираються казки, основні функції яких могли б допомогти в реалізації мети.

Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє визначити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.

Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом з дитиною, даючи відповіді на її запитання. В кінцевому результаті завдяки цій функції нам відкриваються особливості поведінки дитини, бачення нею навколишнього світу і стратегії своєї подальшої поведінки.

Виховна функція допомагає нам за допомогою простих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та властивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв’язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.

Коригувальна функція є тим кінцевим результатом, який ми хочемо отримати наприкінці казкотерапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

Казка – це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники вперше опановують добрі та погані вчинки. Діти можуть самостійно вирішувати, хто позитивний, а хто – негативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія – це вплив практичної психології на внутрішній світ дитини та дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослого. Але й дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

Під час гри, перевтілюючись в казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, свої думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе і оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок саме дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам’ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши не зрозуміле, то це допоможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв’язувати самостійно. Знаючи основи казкотерапії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитині впоратися з труднощами, яким б вони не були.

Казкотерапія – це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливе дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати не стандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

Розвиваючи дітей за допомогою казок, можна допомогти дитині краще адаптуватися в навколишній дійсності, долати труднощі та проблеми, що виникають у житті, виховати у дошкільника найкращі людські якості: доброту, людяність, порядність, співчуття, упевненість у собі.

Цінність казок для психотерапії, психокорекції та розвитку особистості дитини, полягає у відсутності в казках дидактики, не визначеності місця дії героїв і перемозі добра, що сприяє психологічній захищеності дитини. Події казкової історії природно і логічно випливають одна з одної. Таким чином дитина сприймає і засвоює причинно-наслідкові зв’язки, що існують у світі. Читаючи або слухаючи казку, дитина «вживається» у розповідь. Вона може індентифікувати себе не лише з головним героєм, а й з іншими персонажами. При цьому розвивається здатність дитини відчути себе на місці іншого. Саме це і робить казку ефективним розвивальним засобом.

Легкість сприйняття дитиною казки пояснюється тим, що в цьому віці (до 10-12 років) у дітей переважає робота правої ділянки мозку, тому найцінніша інформація має передаватися через яскраві образи. Під час казкотерапії діти вчаться творити словесні образи; вигадуючи їх, малюнки збільшують свій образний потенціал – їх внутрішній світ стає багатшим і цікавішим, адже діти вчаться формувати свою думку.

У казці дитина примиряє різні моделі поведінки. Чим більше моделей вона програє, то насичинішими й повнішими будуть її взаємини з іншими. Комбінуючи різні методи казкотерапії, можна допомагати дитині прожити багато ситуацій, з аналогами яких вона зустрінеться у дорослому житті. Це, у свою чергу, розширить її світосприйняття і способи взаємодії зі світом та людьми.

Предмет казкотерапії – це процес виховання внутрішньої дитини, розвитку душі людини.

Загальні принципи роботи з казками:

1. Усвідомлення – усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків у розвитку сюжету, розуміння ролі кожного персонажу у подіях, що розвиваються. Загальні запитання: Що відбувається? Чому це відбувається? Хто хотів щоб це відбулося? Навіщо це йому потрібно?

Завдання: показати вихованцям, що одна подія плавно витікає з іншої, хоча на перший погляд це не помітно. Важливо зрозуміти закономірність появи призначення кожного персонажу казки.

2. Багатозначність – розуміння того, що одна й та сама подія, ситуація можуть мати кілька значень та смислів.

Завданням є показати одну й ту ж саму ситуацію з різних сторін: з однієї так, з іншої – інакше.

3. Зв'язок із реальністю – усвідомлення того, що кожна казкова ситуація пропонує нам певний життєвий урок.

Педагоги та психологи вважають, що казки викликають інтенсивній емоційний резонанс як у дітей, так і дорослих. Казкові образи звертаються до двох психічних рівнів: рівня свідомості і підсвідомості, і це дає особливі можливості при комунікації, що дуже важливо у корекційній роботі, коли необхідно в складній емоційній обстановці створити ефективну ситуацію спілкування.

Казки мають великий вплив на формування особистості, а саме:

• казки знають все, на їх змісті здійснюється виховання підростаючої особистості;

• своїм змістом казки розвивають творчий потенціал, креативність;

• завдяки казкам здійснюється процес пізнання навколишнього світу;

• осмислюючи сюжети творчості, люди вчаться бачити себе в діях, думках героїв, формується особиста думка про різноманітні типи відносин, людських характерах;

• сприйняття казкових колізій допомагає активізувати вже отриманий життєвий досвід людини;

• здійснюється розвиток емоційної сфери через метафоричні форми втілення казок;

• казка - це сильний засіб психокорекції. Людина вчиться не тільки знаходити особисті помилки в поведінці, спілкуванні, діяльності, але і моделювати ситуації їх виправлення, піддавати аналізу особисту активність через самоаналіз в контексті казкового сюжету;

• казки створюють умови для максимальної реалізації потенціалу людини.

У процесі казкотерапії використовують різні жанри та види казок. Серед жанрів можна визначити: притчі, байки, легенди, міфи, билини, казки та інші.