3. Лексеми

Найменшими змістовними елементами програми, що мають самостійне призначення, є лексичні одиниці (лексеми). Лексеми мови С++ поділяють на 6 груп: ключові слова, ідентифікатори, константи, символьні рядки, знаки операцій та роздільники.

4. Ключові слова

Ключові (службові, зарезервовані) слова – це набір визначених слів, що використовуються для встановлення типів даних, класів пам'яті даних, формування операторів тощо. Кожне ключове слово має своє призначення, застосовувати ключові слова для іншої мети (зокрема як імена змінних і функцій) заборонено. Перелік ключових слів:

asm auto break case catch

char class const continue default

do double else enum extern

float for friend goto if

inline int long new operator

private protected public register return

short signed sizeof static struct

switch template this throw try

typedef typeid union unsigned virtual

void volatile while

В ключових словах великі і малі літери вважаються різними. Тому їх треба записувати так, як вони вказані вище, наприклад, int, а не Int або INT. Int і INT не є ключовими словами, але їх не варто використовувати в якості імен змінних або функцій.

5. Ідентифікатори

Імена змінних, макросів, меток, функцій та інших об’єктів програми називають ідентифікаторами. Ідентифікатори формують з символів першої групи, тобто з малих і великих латинських літер, цифр і знака підкреслення. Ідентифікатор не може починатися з цифри. В ідентифікаторах розрізняються великі та малі літери, тому а і А вважаються двома різними ідентифікаторами.

6. Константи

Константи (літерали) – це об’єкти програми, значення яких змінювати не можна. Константи належать до арифметичних даних. Стандарт мови поділяє константи на цілочислові, дійсні, символьні та перелікові.

Цілочислові константи використовуються для позначення цілих чисел зі знаком або без знака. Можуть бути записані у десятковій, вісімковій або шістнадцятковій формі. Вісімкові константи завжди починаються цифрою 0, за якою записують вісімкові цифри значення константи (від 0 до 7). Шістнадцяткові константи починаються префіксом 0х або 0Х, за яким вказують шістнадцяткові цифри числа (цифри 0…9, літери a…f, A…F). Наприклад, число 12 можна записати як 014 (вісімкова форма) або 0хС (шістнадцяткова форма).

Дійсні константи застосовують для позначення чисел, які мають як цілу, так і дробову частину, тобто дійсних чисел. Дійсні константи можна записувати у двох форматах: з фіксованою і плаваючою крапкою. Константи з фіксованою крапкою містять цілу і дробову частини числа, які відокремлені одна від одної крапкою. У константах з плаваючою крапкою додатково вказується десятковий порядок числа, який записується після літери е або Е (від експонента). Наприклад, константа 2.3е-4 відповідає дійсному числу 2,3 × 10^-4.

Символьні константи використовуються у програмі для звернення до окремих символів. Символьна константа позначається одним символом, записаним у апострофах або ескейп – послідовністю, теж записаною у апострофах. У символьних константах можна використовувати всі символи активної кодової таблиці. Наприклад, ‘a0’, ‘\n’, ‘\’’, ‘\xA1’.