2.3 Сучасні фондові біржі світу

 Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів фондові біржі сприяють нагромадженню капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується близько 200 фондових бірж, об’єднаних у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью – Йорка, Лондона й Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі акціями.

Провідне становище на міжнародному ринку цінних паперів займає Нью – Йоркська фондова біржа. Це найбільший у світі вторинний ринок цінних паперів, де продаються і купуються 1500 акцій,майже 1000 корпоративних облігацій, близько 400 конвертованих облігацій і більше 200 конвертованих привілейованих облігацій.

Друге за значенням місце на ринку цінних паперів США займає Американська фондова біржа, яка також функціонує у Нью – Йорку.

Маючи яскраво виражений міжнародний характер, провідні фондові біржі функціонують у певному національному режимі. Так, у зв’язку з посиленням державного регулювання діяльності фондових бірж у США на початку 1930-х років після "Великої депресії", було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на обмеження спекулятивних операцій, які завдавали збитків дрібним вкладникам.

У 1933 p. було прийнято закон про емісію цінних паперів, а в 1934 році закон про біржову торгівлю цінними паперами. Згідно з цим законом, який діє донині, цінні папери обов’язково реєструються в урядовій федеральній торговельній комісії, регламентуються правила біржових операцій і розміри позик під цінні папери, обмежуються найбільш спекулятивні операції.    У Великій Британії провідне місце на міжнародному ринку цінних паперів займає Лондонська міжнародна фондова біржа, яка концентрує понад 60 % всіх операцій з цінними паперами в країні. Тут у біржових торгах беруть участь цінні папери близько 3000 компаній, більше 500 з яких-іноземні, причому 190 з них також пройшли лістинг і на Нью – Йоркській біржі.

Головною особливістю Лондонської біржі є те, що більше половини її торговельних операцій припадає на цінні папери закордонного походження, оскільки Лондон продовжує відігравати роль одного з провідних світових фінансових центрів.

Процедура допущення цінних паперів для торгівлі ними на Лондонській біржі досить складна і відбувається шляхом лістингу. Однак необхідно визначити два основних показники, яким повинні задовольняти емітенти ще до випуску цінних паперів:

- ринкова капіталізація. Початкова сумарна ринкова вартість емітента має бути принаймні 700 000 фунтів стерлінгів для акцій і 200 000 для облігацій ;

- кількість придбаних акцій. Принаймні 25 % цінних паперів будь якого гатунку повинні бути придбаними, тобто належати акціонерам, які не є директорами чи основними акціонерами компанії.

Лістинг (від англ. list – список) – процедура допущення цінних паперів до торгів на фондовій біржі та їх занесення до реєстру цінних паперів біржі після лістинг-контролю на предмет їх якості та надійності за умови надання біржовій раді та потенційним покупцям необхідної інформації про реальний фінансовий стан емітента, зокрема щодо розміру капіталу, його структури, рівня рентабельності, кількості акціонерів тощо.

Процедуру лістингу здійснюють спеціальні відділи фондової біржі, які у процесі лістингу встановлюють категорію цінних паперів. Після проходження процедури лістингу заключається угода між емінентом цінних паперів та фондовою біржою чи небіржовим учасником фондового ринк про передачу цінних паперів для продажу або ринкового котирування.

Токійська фондова біржа займає за обігом цінних паперів третє місце у світі після Нью Йоркської і Лондонської фондових бірж. Значення Токійської біржі почало стрімко зростати із середини 60-хроків, коли японський капітал відновив свої позиції всередині країни і став успішно конкурувати з американським і західноєвропейським капіталами. Крім того, розгортанню біржових oпeрацій в Японії сприяли високі темпи зростання економіки, які адекватно відображалися на курсах цінних паперів і високій нормі грошових заощаджень.[14]

Фондові біржі організовуються, як правило, у вигляді приватних акціонерних товариств (США, Велика Британія) або публічно правових інститутів (Німеччина, Швейцарія, Франція).

При публічно правовому статусі біржі уряд бере участь у розробці правил біржової торгівлі, призначає маклерів, забезпечує порядок на торгах, стежить за виконанням норм і правил при укладанні й виконанні біржових фондових угод. Роботу біржі та діяльність її членів регламентують статут, внутрішні правила та інструкції.

Система міжнародних фондових бірж представляє динамічний сегмент інфраструктури сучасної глобальної економіки. Концентрацію світових біржових центрів у країнах з розвинутою ринковою економікою зумовлено, з одного боку, високим рівнем розвитку національних фондових ринків цих країн, з іншого їх глибиною і різнобічною міжнародною взаємодією.

В останні роки в процеси глобального інвестування активно включалися окремі країни, що розвиваються. Використовуючи сучасні комп’ютерні технології, біржі цих країн стають невід’ємним і все більш значущим елементом глобальної біржової інфраструктури. Це перш за все біржі Південної Кореї, Гонконгу, Сінгапуру, Філіппін, Таїланду.

У багатьох країнах з розвиненими ринками та ринками, що формуються, всі операції провадяться на одній єдиній у країні біржі. У тих країнах, де все ще існує значна кількість бірж, левова частка торгів припадає на 1—2 найбільші з них. У таблиці 2.1. наведена кількісна характеристика фондових бірж.

Таблиця 2.1.

Кількісна характеристика фондових бірж

Країна	Кількість фондових бірж	Примітка
США	8 (у т.ч. NASDAQ)	На Нью-Йоркську фондову біржу та NASDAQ припадає більше 95 % біржового обігу
Японія	8	На Токійську фондову біржу припадає 80 % обігу
Великобританія	1 (2)	Формальне об’єднання різних англійських бірж відбулось у 1973 р. Усі регіональні біржі перетворилися на підрозділи Лондонської фондової біржі (ЛФБ). З кінця 1980-х років на регіональних майданчиках торгівля не провадиться. З 1996 р. діє електронна система Tradepoint, що має ліцензію фондової біржі. На Tradepoint провадяться торги з тими самими акціями, що й на ЛФБ, проте електрона система в обігу є лише незначною часткою від ЛФБ
Німеччина	8	Абсолютно домінує Франкфуртська фондова біржа
Франція	1	Формально у Франції до 1998 р. існувало сім фондових бірж, проте торгівля всіма цінними паперами (у тому числі тими, що отримали лістинг на регіональних біржах) провадилася тільки в автоматизованій системі Паризької фондової біржі. З вересня 2000 р. відбулося злиття Паризької біржі з Амстердамською та Брюссельською
Швейцарія	1	З 1996 р. усі торги здійснюються в рамках електрон­ної системи Швейцарської біржі (Цюріх). Торговельні майданчики бірж у Базелі та Женеві закрито
Канада	3	Торонто, Монреаль Вінніпег
Італія	1	Протягом 1990-х років відбулося повне передавання всіх функцій 10 італійських бірж одній загальнонаціональній — Італійській фондовій біржі (Мілан)
Іспанія	4	Мадрид, Барселона, Більбао, Валенсія

Існування великої кількості бірж спостерігається в країнах, що мають федеративну структуру (США, Канада, Німеччина, Індія, Бразилія) та/або значну територію. У країнах, де існує єдиний ринок цінних паперів, відбувається підвищення його ліквідності, а отже, й ефективності.

Загальна кількість класичних фондових бірж (за винятком суто деривативних) у всіх країнах світу станом на кінець 2000 р. становила приблизно 180, з них у країнах із розвиненими ринками — 49. До найбільших деривативних бірж, що діють окремо від класичних фондових (основні інструменти — акції та облігації), відносять три чиказькі деривативні біржі — Чиказька торговельна палата (Chicago Board of Trade, CBOT), Чиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange, CME), Чиказька біржа опціонів (Chicago Board Options Exchange, CBOE) — та лондонська LIFFE (London International Financial Futures Exchange).

Серед бірж, що входять у Світову федерацію бірж (СФБ), на 80 % торги здійснювались і з акціями, і з облігаціями; на 20 % — тільки з акціями. Приблизно 30 % бірж проводили операції з ф’ючерсами та 50 % — з опціонами.

Порівняння розмірів фондових бірж свідчить, що найпоширенішими є показник капіталізації національних емітентів, які мають лістинг на відповідній біржі. За цим показником безперечним лідером залишається Нью-Йоркська фондова біржа (36 % світової капіталізації у 2000 р.), на другому місці — Токійська фондова біржа (10 %), на третьому — Лондонська фондова біржа (8 %). На систему NASDAQ у 2000 р. припало трохи більше 11 % світової капіталізації. У таблиці 2.2. наведені 10 найбільших фондових бірж світу.

Таблиця 2.2

Найбільші фондові біржі світу

Біржа	Капіталізація, млрд..дол.	Частка, %
Нью-Йоркська фондова біржа	11442	35,7
Токійська фондова біржа	3157	9,9
Лондонська фондова біржа	2577	8,0
Паризька фондова біржа	1447	4,5
Німецька біржа	1270	4,0
Швейцарська фондова біржа	792	2,5
Торонтська фондова біржа	770	2,4
Італійська фондова біржа	768	2,4
Амстердамська біржа	640	2,0
NASDAQ	3579	11,2

Ураховуючи те, що показник капіталізації є досить рухливим, як і весь фіктивний капітал, позиції фондових бірж схильні до постійних змін. Більш стабільним у цьому плані є показник кількості лістингових компаній.

Загальна кількість компаній, акціями яких торгують на фондових біржах, може становити від кількох десятків до кількох тисяч. Перше місце за кількістю емітентів серед членів Світової федерації бірж посідає NASDAQ.

Значення фондових бірж у торгівлі облігаціями в різних країнах є різним. Незважаючи на те, що у США багато облігацій мають лістинг на НФБ, частка фондових бірж у торгівлі облігаціями зовсім незначна. Торгівля державними облігаціями на біржах США практично не ведеться. Японія також характеризується незначними обсягами торгів з облігаціями на біржах.

У європейських країнах картина дещо інша. Тут лістинг на фондових біржах має більша частина облігацій і через біржу проходить значна кількість угод як з державними, так і з приватними облігаціями. Значна кількість біржових торгів з облігаціями припадає на державні боргові інструменти. Париж, Лондон і Мілан є основними центрами біржової торгівлі облігаціями у світі.

Найбільшою біржею фінансових ф’ючерсів до кінця 1990-х років залишалась Чиказька торговельна палата, що була заснована у 1848 р. Її спеціалізація — ф’ючерси на казначейські облігації. Другий за розміром ринок ф’ючерсів Америки — Чиказька товарна біржа, що була заснована у 1919 р. Її спеціалізація — ф’ючерси на фондові індекси, процентні ставки та іноземну валюту.

Чиказьку біржу опціонів було створено у 1973 р. як дочірню структуру Чиказької торговельної палати. Вже наприкінці 1990-х років тут здійснювалася торгівля опціонами на акції (близько 1500 акцій), біржові індекси, валюту, казначейські облігації та ф’ючерсні контракти.

Серед неамериканських бірж найбільшою тривалий час залишалася Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (LIFFE). У 1998 р. німецька EUREX (об’єднання німецької Deu­tsche Termin Boеrse зі швейцарською SOFFEX у 1998 р.) вийшла на перше місце в Європі та у 1999 р. — на перше місце у світі за кількістю проданих контрактів (379 млн).

У 2000 р. EUREX залишилася на першому місці серед деривативних бірж за обсягом торгівлі (445 млн контрактів). Чиказька біржа опціонів посідає друге місце у світі (326 млн контрактів), а третє місце належить Паризькій біржі (236 млн контрактів). Четверте та п’яте місця посіли відповідно Чиказька торговельна палата (233 млн контрактів) та Чиказька товарна біржа (231 млн контрактів).[2]