3.2 Проблеми та перспективи розвитку фондових бірж в Україні

Фондові біржі розвинутих країн зосереджують у собі значну і найвисоколіквіднішу частину ринку цінних паперів. У переважній більшості країн світу їх постійний обіг обумовлює існування стійкого вторинного ринку, що є невід'ємною і характерною ознакою активно діючої фондової біржі.

Цими найважливішими якостями українські фондові біржі поки не володіють. Багаторічна криза в економіці, сертифікатна приватизація, вкрай низький рівень доходів переважної більшості населення ніяк не сприяли розвитку біржової торгівлі цінними паперами і самих фондових бірж зокрема. І хоча фондові біржі активно брали участь у процесах грошового етапу приватизації, їм не вдалося організувати в собі значний, стійкий і ліквідний вторинний ринок корпоративних цінних паперів.[17]

На сьогоднішній день в Україні функціонують 11 фондових бірж,найбільшими серед них є Перша Фондова Торговельна Система(ПФТС),ВАТ "Українська біржа", ЗАТ "Українська фондова біржа", ЗАТ "Українська Міжнародна Фондова Біржа.

Щодо статистичних даних функціонування фондових бірж, то за станом на 30.11.2011 відповідно до вимог у біржові списки організаторів торгівлі включено 2043 цінних паперів.

Кількість цінних паперів, які включено до біржових реєстрів організаторів торгівлі, становить 398. У біржовому реєстрі до котирувального списку за І рівнем лістингу включено 118 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 185 цінних паперів), за ІІ рівнем лістингу - 280 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 301 цінних паперів).

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня - листопада 2011 року становив 217,46 млрд. грн.

Взявши до уваги все вище сказане не важко зрозуміти, що фондова біржа України є не досконалою і знаходиться у стані розвитку.[19]

Не вирішені проблемні питання функціонування фондових бірж можна згрупувати в 5 основних груп:

• відсутність єдиної налагодженої моделі діяльності фондових бірж;

• відсутність ефективної національної депозитарної системи;

• обмеженість фінансових інструментів, що використовуються фінансовими посередниками та низький ступінь використання похідних цінних паперів;

• низький рівень інформованості населення з питань функціонування фондового ринку;

• високий ступінь тіньової економічної діяльності та політичного втручання тощо.[15]

Для вирішення існуючих проблем необхідно здійснити низку завдань і визначити механізм їх виконання:

1. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку шляхом:

- суттєвого розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками;

- удосконалення засад функціонування боргового ринку та запровадження нових видів інструментів;

- покращення інформаційної прозорості фондового ринку України.

2. Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного й ефективного функціонування шляхом:

- консолідації інформаційної та технологічної біржової системи фондового ринку;

- модернізації депозитарної системи України;

- підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку.

3. Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів шляхом:

- підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку;

- збільшення можливостей регулятора;

- удосконалення саморегулювання на ринку цінних паперів;

- популяризації фондового ринку.

4. Податкове та валютне стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України шляхом:

- формування сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку;

- удосконалення та оптимізації режиму валютного регулювання операцій із цінними паперами в Україні.[16]