- •Психологія
- •Тема 1. 1. Психологія як наука. Предмет і методи психології. Психологія в системі наукового знання
- •Життєві та наукові знання про психічну реальність
- •Умови, за яких певна сфера знання стає наукою
- •Групові
- •Внутрішні (психічні)
- •Зовнішні (поведінкові)
- •Психічні процеси
- •Психічні властивості
- •Психічні стани
- •Психічні утворення
- •Індивідуальні
- •Отже, наукове пояснення психіки базується на таких положеннях:
- •1. Психіка притаманна усім живим істотам.
- •Сучасний стан психологічної науки місце психології в системі наукового знання
- •Зв'язок психології з іншими науками
- •Філософія соціологія
- •Галузі психології
- •Завдання психології:
- •Основні принципи психології:
- •Методи дослідження в психології
- •І допоміжні:
- •Тема 1.2. Матеріальна основа психіки. Психіка і мозок
- •Будова нервової системи
- •Тема 1.3. Психіка, її ознаки, виникнення та розвиток у філогенезі
- •Виникнення психіки
- •Інтелектуальна діяльність
- •I. Стадія елементарної сенсорної психіки
- •II . Стадія перцептивної психіки
- •Научіння як індивідуально-набуті форми поведінки
- •III. Інтелектуальна поведінка ц е тип поведінки, який є вершиною розвитку тварин і виявляється в умінні тварин розв’язувати деякі наочно-дійові завдання
- •Виникнення психіки людей
- •Сутність відмінностей психіки тварини і людини
- •IV. Свідомість та самосвідомість людини суспільно-історична природа свідомості людини
- •3. Під впливом праці розви нення тварино- потреби
- •2 . Всяка діяльність людини на людського лінь створювало потребу
- •Теорія вищих психічних функцій л.С. Виготського
- •П сихологічні характеристики свідомості
- •Самосвідомість людини
- •Несвідоме
- •Модуль 2.Особистість і діяльність
- •Тема 2.1. Психологія особистості
- •Тема 2.2. Джерела активності особистості: потреби та мотиви
- •Потреба
- •Тема 2.3. Особистість як суб’єкт діяльності
- •Тема 3.1 пізнавальна діяльність та пізнавальні психічні процеси
- •Уявлення
- •Відчуття та сприймання
- •Закономірності відчуттів
- •В заємодія відчуттів
- •Сприймання може виконувати свою функцію відображення тільки за адекватності цього відображення об’єктивній дійсності, що потребує виконання наступних умов:
- •Загальна теорія мислення:
- •1. Операції мислення 2. Форми мислення 3. Види мислення
- •Аномальне мислення
- •Індивідуальні особливості мислення
- •Мислення та мова і мовлення
- •Психологічна модель формування мовлення і мислення
- •Тема 3.3. Уява уява – психічний пізнавальний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом встановлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями
- •Функції уяви
- •Тема 3.4. Пам’ять
- •Пам’ ять – це психічний пізнавальний процес організації та збереження досвіду, що робить можливим його багаторазове використання в діяльності людини
- •Класифікація видів пам’яті
- •1.Запам’ятовування 3.Відтворення
- •2.Збереження 4.Забування
- •3.5. Увага увага є формою психічної пізнавальної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості на певних об’єктах
- •Якості уваги
- •Уважність та її типи
- •Тема 4.1. Емоційна сфера особистості, особливості її прояву та перебігу
- •Види почуттів
- •Воля як довільне управління поведінкою і діяльністю людини
- •Групи труднощів:
- •Об’єктивні
- •Суб’єктивні
- •Отже, в структуру вольового акту входять:
- •Вольові стани
- •Найважливіші вольові якості особистості
- •Модуль 5. Індивідуально-психологічні властивості особистості
- •Тема 5.1. Темперамент
- •Тема 6.1 характер
- •Тема 6.2 здібності
Види почуттів
Залежно від спрямованості особистості, почуття поділяють на:
МОРАЛЬНІ – переживання людиною її ставлення до інших людей, суспільних явищ та процесів;
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ – почуття, пов’язані з пізнавальною, інтелектуальною діальністю;
ЕСТЕТИЧНІ – почуття прекрасного, особливо яскраво виявляється в сприйманні та ставленні до творів мистецтва, явищ природи та суспільного життя;
ПРАКСИЧНІ – почуття, пов’язані з виконанням людиною певної діяльністі.
Тема 4.2. ВОЛЯ, ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
ВОЛЯ – ЦЕ ФОРМА ПСИХІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ, ЯКА ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У СВІДОМІЙ ОРГАНІЗАЦІІ І САМОРЕГУЛЯЦІІ ЛЮДИНОЮ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З ПОДОЛАННЯМ ТРУДНОЩІВ ПРИ ДОСЯГНЕННІ ПОСТАВЛЕНИХ ЦІЛЕЙ
Воля як характеристика свідомості й діяльності виникла разом з виникненням суспільства і трудової діяльності;
Воля є важливим компонентом психіки людини, нерозривно пов’язаної з мотивами, пізнавальними та емоційними процесами;
Вольові дії за своєю природою причинно зумовлені, виникають в процесі активної взаємодії з середовищем;
Вольові властивості (якості) особистості являють собою стійкі психічні утворення;
Вольова активність має складну психологічну структуру і включає в себе: 1) ставлення до зовнішніх впливів; 2) мотивацію; 3) свідому саморегуляцію;
Воля людина виявляється в діях (вчинках), які виконуються у зв’язку із поставленою метою.
Воля – це свідома саморегуляція суб'єктом своєї діяльності і поведінки, яка:
– забезпечує подолання труднощів при досягненні мети;
– створює додаткові спонукання до зовнішніх і внутрішніх дій, які недостатньо мотивовані;
– гальмує небажану активність.
Воля – найактивніший бік свідомості, покликаний створювати зусилля та утримувати його стільки, скільки необхідно для досягнення мети (результату), здібність людини, яка виявляється в самодетермінації та саморегуляції її діяльності та психічних процесів.
Основні функції волі:
1. Стабілізуюча. Завдяки волі людина здатна за власною ініціативою, виходячи з усвідомленої необхідності, виконувати дії в заздалегідь запланованій послідовності та з потрібною інтенсивністю, яка зберігається на постійному рівні.
2. Активізуюча або ініціююча. Завдяки волі людина здатна послідовно організовувати свою психічну діяльність і свідомо спрямовувати її.
3. Гальмівна. Зусиллям волі людина здатна стримати зовнішні вияви своїх емоцій.
ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВОЛІ
Подразники зовнішнього світу і сигнали, які надходять від внутрішніх органів, викликають збудження відповідних ділянок мозку. Виникле збудження поширюється до моторної зони, приводить в діяльний стан численні нервові зони. Вольовий процес здійснюється до тих пір, поки в корі головного мозку наявне відповідне джерело збудження. В підтримці цього джерела велика роль належить ретикулярній формації, яка відсіює, не пропускає до кори непотрібні в даний час імпульси та підживлює енергією збудженої зони.
Вольове регулювання поведінки здійснюється за попередньо складеною програмою. Порівняння досягнутого результату з наміченою програмою здійснюється в лобових долях кори головного мозку, руйнування яких приводить до абулії (хворобливому безвіллю).
Фізіологічною основою вольових дій є складна взаємодія першої і другої сигнальних систем. Але провідне місце в цьому процесі належить другій сигнальній системі. Тому слово і відіграє надзвичайно велику роль в вольовій регуляції.
