- •Психологія
- •Тема 1. 1. Психологія як наука. Предмет і методи психології. Психологія в системі наукового знання
- •Життєві та наукові знання про психічну реальність
- •Умови, за яких певна сфера знання стає наукою
- •Групові
- •Внутрішні (психічні)
- •Зовнішні (поведінкові)
- •Психічні процеси
- •Психічні властивості
- •Психічні стани
- •Психічні утворення
- •Індивідуальні
- •Отже, наукове пояснення психіки базується на таких положеннях:
- •1. Психіка притаманна усім живим істотам.
- •Сучасний стан психологічної науки місце психології в системі наукового знання
- •Зв'язок психології з іншими науками
- •Філософія соціологія
- •Галузі психології
- •Завдання психології:
- •Основні принципи психології:
- •Методи дослідження в психології
- •І допоміжні:
- •Тема 1.2. Матеріальна основа психіки. Психіка і мозок
- •Будова нервової системи
- •Тема 1.3. Психіка, її ознаки, виникнення та розвиток у філогенезі
- •Виникнення психіки
- •Інтелектуальна діяльність
- •I. Стадія елементарної сенсорної психіки
- •II . Стадія перцептивної психіки
- •Научіння як індивідуально-набуті форми поведінки
- •III. Інтелектуальна поведінка ц е тип поведінки, який є вершиною розвитку тварин і виявляється в умінні тварин розв’язувати деякі наочно-дійові завдання
- •Виникнення психіки людей
- •Сутність відмінностей психіки тварини і людини
- •IV. Свідомість та самосвідомість людини суспільно-історична природа свідомості людини
- •3. Під впливом праці розви нення тварино- потреби
- •2 . Всяка діяльність людини на людського лінь створювало потребу
- •Теорія вищих психічних функцій л.С. Виготського
- •П сихологічні характеристики свідомості
- •Самосвідомість людини
- •Несвідоме
- •Модуль 2.Особистість і діяльність
- •Тема 2.1. Психологія особистості
- •Тема 2.2. Джерела активності особистості: потреби та мотиви
- •Потреба
- •Тема 2.3. Особистість як суб’єкт діяльності
- •Тема 3.1 пізнавальна діяльність та пізнавальні психічні процеси
- •Уявлення
- •Відчуття та сприймання
- •Закономірності відчуттів
- •В заємодія відчуттів
- •Сприймання може виконувати свою функцію відображення тільки за адекватності цього відображення об’єктивній дійсності, що потребує виконання наступних умов:
- •Загальна теорія мислення:
- •1. Операції мислення 2. Форми мислення 3. Види мислення
- •Аномальне мислення
- •Індивідуальні особливості мислення
- •Мислення та мова і мовлення
- •Психологічна модель формування мовлення і мислення
- •Тема 3.3. Уява уява – психічний пізнавальний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом встановлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями
- •Функції уяви
- •Тема 3.4. Пам’ять
- •Пам’ ять – це психічний пізнавальний процес організації та збереження досвіду, що робить можливим його багаторазове використання в діяльності людини
- •Класифікація видів пам’яті
- •1.Запам’ятовування 3.Відтворення
- •2.Збереження 4.Забування
- •3.5. Увага увага є формою психічної пізнавальної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості на певних об’єктах
- •Якості уваги
- •Уважність та її типи
- •Тема 4.1. Емоційна сфера особистості, особливості її прояву та перебігу
- •Види почуттів
- •Воля як довільне управління поведінкою і діяльністю людини
- •Групи труднощів:
- •Об’єктивні
- •Суб’єктивні
- •Отже, в структуру вольового акту входять:
- •Вольові стани
- •Найважливіші вольові якості особистості
- •Модуль 5. Індивідуально-психологічні властивості особистості
- •Тема 5.1. Темперамент
- •Тема 6.1 характер
- •Тема 6.2 здібності
Найважливіші вольові якості особистості
Вольові якості – це особливості вольової регуляції, які виявляються в конкретних специфічних умовах, обумовлених характером труднощів, що подолаються.
Усі вольові якості мають вертикальну та горизонтальну структуру.
Вертикальну структуру утворюють:
- природні задатки – нейродинамічні особливості;
- вольове зусилля;
- соціальні, особистісні фактори – мотиваційна сфера, насамперед моральні принципи людини.
Горизонтальну структуру вольових якостей утворюють задатки, у ролі яких виступають типологічні особливості властивостей нервової системи.
Кожна вольова якість має свою психофізіологічну структуру, що в одних компонентах може збігатися в різних вольових якостях, а в інших – розходитися.
Вольові якості особистості характеризуються:
– широтою: кількість діяльностей, у яких ця якість чітко виявляється;
– силою: рівень прояву вольового зусилля, спрямованого на подолання труднощів;
– стійкістю: ступінь сталості прояву вольового зусилля в однотипних ситуаціях.
До основних вольових якостей особистості належать:
ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ,
САМОВЛАДАННЯ,
СКЛАДНІ МОРАЛЬНО-ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ, а також якості, що з ними пов’язані.
ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ, ПОВ’ЯЗАНІ З ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЮ.
ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ – свідома спрямованість особистості на досягнення більш-менш віддаленої за часом мети, а також полягає в умінні людини керуватися в своїх діях і вчинках загальними і стійкіми цілями, обумовленими її твердими переконаннями.
Цілеспрямованість пов'язана з проявом двох видів вольових зусиль: а) які стимулюють зусилля, спрямовані на досягнення мети; б) які спрямовані на придушення спонукань, що перешкоджають досягненню мети.
Недостатня ж цілеспрямованість, яка свідчить про слабовілля людини, характеризується відсутністю у неї стійких загальних цілей і схильністю у зв язку з цим легко піддаватися випадковим спонуканням, бажанням.
ТЕРПЛЯЧІСТЬ – однократна тривала протидія несприятливим факторам (в основному – фізіологічним станам), що викликають стомлення, гіпоксію (недолік кисню) чи почуття голоду, спраги, біль.
ЗАВЗЯТІСТЬ І УПЕРТІСТЬ:
ЗАВЗЯТІСТЬ – прагнення досягти “тут і зараз”, тобто в один момент, бажаного чи необхідного, у тому числі й успіху в діяльності, всупереч наявним труднощам і невдачам. Воно має характер одноразового прикладання вольового зусилля для досягнення конкретної і близької (оперативної) мети;
УПЕРТІСТЬ – це теж вольовий прояв, але він має негативну спрямованість, принаймні здається таким (правда, не з погляду самого суб'єкта).
НАПОЛЕГЛИВІСТЬ – систематичний прояв сили волі, пов’язаний з прагненням людини досягти віддаленої в часі мети, незважаючи на виникаючі перешкоди і труднощі. Полягає в умінні активно викликати дії, потрібні для переборення труднощів, енергійно діяти і досягати мети до кінця.
Прояв наполегливості значною мірою залежить від:
· ступеня впевненості людини в досяжності мети;
· мотивації досягнення (прагнення до успіху);
· наявності вольових установок на подолання утруднень.
Ненаполегливі люди можуть с самого початку виявити навіть велику енергію, однак вони швидко начинають її послабляти, “видихаються” і припиняють свої дії.
Вольові якості, що характеризують САМОВЛАДАННЯ.
САМОВЛАДАННЯ є збірною вольовою характеристикою, що містить у собі витримку, сміливість і почасти рішучість, тобто ті вольові якості, що пов'язані з придушенням негативних емоцій, які викликають небажані для людини спонукання. Самовладання пов'язане із самоконтролем і саморегуляцією емоційної поведінки, із самообмеженням емоційного реагування і залежить від співвідношення між афектом і інтелектом.
ВИТРИМКА – стійкий прояв здатності придушувати імпульсивні, необмірковані емоційні реакції, не піддаватися спокусі, тобто придушувати сильні потяги, бажання. В цьому виявляється гальмівна функція волі. Характеризується вмінням людини гальмувати небажані спонукання і не допускати дій, що перешкоджають досягненню поставленої мети.
Нестриманій людині важко загасити виникле бажання подолати недоречний сором, подолати втому або затаїти зовнішній вияв своїх переживань.
СМІЛИВІСТЬ – здатність людини придушувати захисні реакції при виникненні страху, остраху і якісно здійснювати свої наміри в об'єктивно або суб'єктивно небезпечних для життя, здоров'я чи престижу ситуаціях. вміння побороти страх і йти на виправданий ризик заради досягнення мети, не дивлячись на небезпечність для особистого благополуччя або навіть життя.
РІШУЧІСТЬ – вольова якість, що характеризується мінімальним часом ухвалення рішення в значимій для людини ситуації. Полягає в умінні активно викликати дії, потрібні для переборення труднощів, енергійно діяти і досягати кінцевої мети.
Нерішучість, що є проявом слабкої волі, виявляється в тому, що людина приймає рішення або надто повільно, або ж навпаки, дуже поквапливо.
СКЛАДНІ МОРАЛЬНО-ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ. Це синтетичні якості особистості, до яких належать: самостійність та ініціативність; дисциплінованість й організованість; принциповість; старанність (ретельність) та енергійність; героїзм і мужність; самовідданість.
САМОСТІЙНІСТЬ – полягає в умінні обходитися в своїх діях без чужої допомоги, а також в умінні критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань.
ІНІЦІАТИВНІСТЬ – характеризується умінням всупереч сформованим у особистості стереотипам находити нові, нешаблонні рішення і засоби їх досягнення.
Несамостійність і безиніціативність волі особливо виразно виступають у формі навіюваності і негативізму, який являють собою яскравий прояв слабовілля людини. Навіюваністю називають схильність людини легко піддаватися чужим впливам, пропозиціям або порадам, приймати і виконувати їх без достатньої об’єктивної підстави. Негативізм проявляється в схильності людини відкидати сторонні впливи, діяти всупереч ним, незважаючи на відсутність доступних об’єктивних підстав для цього.
ДИСЦИПЛІНОВАНІСТЬ – свідоме підкорення своєї поведінки загальноприйнятим нормам, установленому порядку.
ОРГАНІЗОВАНІСТЬ – полягає в умінні людини керуватися в своїй діяльності твердо наміченим планом.
ПРИНЦИПОВІСТЬ – полягає в умінні людини керуватися в своїх вчинках стійкими принципами, переконаннями в доцільності певних моральних норм поведінки, які регулюють взаємовідносини між людьми.
ЕНЕРГІЙНІСТЬ – здатність вольовим зусиллям швидко посилювати активність до необхідного рівня.
ГЕРОЇЗМ І МУЖНІСТЬ (ХОРОБРІСТЬ) – є системнию якістю і охоплює такі складові як, сміливість, витримку і енергійність.
А також ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ можуть бути:
ПЕРВИННІ (БАЗАЛЬНІ) вольові якості: СИЛА волі, ЕНЕРГІЙНІСТЬ, НАПОЛЕГЛИВІСТЬ, ВИТРИМКА, СМІЛИВІСТЬ тощо;
ВТОРИННІ (ХАРАКТЕРОЛОГІЧНІ) вольові якості: ХОРОБРІСТЬ, РІШУЧІСТЬ, УПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ, САМОВОЛОДІННЯ тощо;
ТРЕТИННІ (МОРАЛЬНО-ЦІННІСНІ) вольові якості: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ПРИНЦИПОВІСТЬ, ОБОВ’ЯЗКОВІСТЬ, ІНІЦІАТИВНІСТЬ, ДІЛОВИТІСТЬ тощо.
Усі перераховані вольові якості є, власне кажучи, узагальнюючими характеристиками вольової поведінки, в якій важко розмежувати прояви, з одного боку, різних вольових якостей, а з іншого, вольових і моральних якостей людини. Експериментально доведене, що прояв одних вольових якостей не припускає наявність інших і не спричиняє їх прояв. Тому не можна давати узагальнену характеристику “сили волі” людини (вольовий – невольовий).
ПАРАМЕТРИ ВОЛЬОВОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ |
|
СИЛА ВОЛІ
|
Характеризуються тим, які за складністю труднощі переборюються людиною. Чим більше перешкод людина переборює, тим сильніша її воля |
СТІЙКІСТЬ ВОЛІ |
Одні й ті ж об’єктивні труднощі можуть бути суб'єктивно неоднаковими для різних людей |
ШИРОТА ВОЛІ |
Визначаються тим, як часто в особистості проявляються ті або інші вольові прояви |
МОРАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ |
Вольові дії завжди мотивовані, вольова активність має певну моральну спрямованість. Тому при характеристиці волі основну увагу звертають на рівень (високий, низький) її розвитку |
Якщо ступінь вольового розвитку характеризує динамічну сторону волі (з якою силою вона проявляється, наскільки стійка, які сторони діяльності охоплює), то рівень – моральну сторону, яка визначається рівнем мотивації поведінки особистості.
ТИПИ ВОЛЬОВОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Т
ИП
ОСОБИ- ПОКАЗНИКИ ВОЛЬОВЇ
АКТИВНОСТІ
СТОСТІ СПРЯМОВАНІСТЬ СИЛА СТІЙКІСТЬ ШИРОТА
1-й тип Позитивна Сильна Стійка Широка
2-й тип Позитивна Сильна Стійка Вузька
або Позитивна Сильна Нестійка Широка
або Позитивна Сильна Нестійка Вузька
3-й тип Позитивна Слабка Стійка Широка
4-й тип Негативна Слабка Стійка Широка
5-й тип Негативна Сильна Стійка Вузька
або Негативна Сильна Нестійка Широка
або Негативна Сильна Нестійка Вузька
6 -й тип Негативна Сильна Стійка Широка
ВИХОВАННЯ ВОЛІ
ВИХОВАННЯ ВОЛІ – ЦЕ ПО СУТІ ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В ЦІЛОМУ, А НЕ ЯКОЇСЬ ОДНІЄЇ ЇЇ ЯКОСТІ
ВИХОВАННЯ ВОЛІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПРАВИЛЬНОГО СПОЛУЧЕННЯ СВІДОМОГО ПЕРЕКОНАННЯ ЛЮДИНИ, В ПЕРШУ ЧЕРГУ ДИТИНИ, З ОРГАНІЗАЦІЄЮ ВИМОГ ДО ЇЇ ПОВЕДІНКИ
Справжні дійові вимоги характеризуються тим, що їх виконання або невиконання реально впливає на життєві відносини людини, на її взаємини з оточуючими людьми, а також на її ставлення до самої себе.
Свідоме переконання людини повинно органічно поєднуватися з організацією її практичного досвіду здійснення вольових дій, вчинків.
Позитивне значення для виховання волі мають передусім свідомі цілеспрямовані вправи у здійсненні вольових дій, тобто вправи, пов’язані с свідомим прагненням людини навчитися володіти собою, опанувати вольові способи поведінки.
В цілому, виховання волі у людини відбувається як єдиний процес, у якому моменти усвідомлення, переконування і виправлення, набування досвіду взаємопов’язані та взаємозумовлені.
