Запитання для самоперевірки
Що є основною метою управлінням персоналу?
Які підсистеми включає система управління персоналу?
Які існують методи управління персоналом?
Для чого потрібне планування персоналу?
Яка сутність та місце контролю в процесі управління?
Від чого залежить якість управління персоналом?
Що таке контролінг персоналу?
Перерахуйте основні функції контролінгу персоналу.
Які задачі вирішує служба контролінга персоналу?
Розгляд контролінгу персоналу в якості системного об'єкта вимагає уточнення наступних параметрів, яких саме?
Які напрямки входять в стратегічні задачі контролінга персоналу?
Які напрямки входять в оперативні задачі контролінга персоналу?
Що таке стратегічний контролінг персоналу?
Що таке оперативний контролінг персоналу?
Перерахуйте основні напрямки контролінга робочого часу.
Що розуміють під кількісними та якісними показниками при оцінці ефективності роботи персоналу?
Рекомендована література до теми
1. Контроллинг. Под ред. Карминского А. М., Фалько С. Г. Москва-2006.
2. Аудит и контроллинг персонала. Одегов Ю.Г., Никонова Т.В. издательство: Альфа-Пресс 2006. – 456 с.
3. Контроллинг. Задачи и решения. Простов Г.И. Киев-2010.
4. Контроллинг. Попова Л.В., Исакова Р.Е., Головина Т.А. Киев-2003. – 521 с.
5. Менеджмент. Кирсанов А. О. Москва – 2011. – 326 с.
Тема 12. Процес прийняття управлінських рішень. Прийняття раціональних рішень у менеджменті
Управлінські рішення – це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.
Класичний пiдхiд до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні певної процедури і виконанні обов'язкових дій.
1. Основою всякого рішення є проблемна ситуація, яка вимагає розв’язання. Завдання менеджера – аналіз проблемної ситуації.
2. Виявлення обмежень i визначення альтернатив. Мета менеджера-визначити джерело та суть обмежень, i намітити можливi альтернативи.
3. Прийняття рiшення. На цiй стадiї розробляються альтернативнi рiшення, дається їх оцiнка i виділяється альтернатива з найбiльш сприятливими загальними наслiдками.
4. Реалiзацiя рiшення. На стадii вживаються заходи щодо конкретизацiї рiшення i доведення його до виконавцiв, тобто рiшення реалiзоване.
5. Контроль за виконанням рiшення. Виявляються вiдхилення і вносять поправки, якi допомагають реалiзувати повнiстю.
Процес прийняття рiшень розбитий на шiсть крокiв.
Рис. 12.1. Процес прийняття рішення
Прийняття рішення – процес перш за все психологічний. Тому рішення можуть бути прийняті на основі логіки, тоді вони мають назву раціональні. Рішення на середньому та нижчих рівнях управління переважно носять раціональний характер.
Прийняття рішення включає вибір одного способу дії (або бездіяльності) з ряду наявних варіантів. Підсумком всіх рішень є максимізація кінцевих цілей, що стоять перед відповідним підприємством (наприклад, для комерційних підприємств - максимізація прибутку).
Цикл прийняття управлінських рішень складається з декількох етапів:
• визначення цілей і завдань;
• розгляд альтернативних варіантів дій;
• аналіз впливу кожного з альтернативних варіантів на господарські операції (виявляються негативні та позитивні сторони кожного варіанта для визначення практичного ефекту кожного з них);
• вибір оптимального курсу дій з альтернативних варіантів (прийняття рішення) або «аналіз затрат і результатів»;
• здійснення зворотнього варіанту;
• аналіз наслідків рішень (зворотний зв'язок).
Найбільш визнаним підходом до прийняття управлінських рішень є дотримання процедури і виконання обов’язкових дій: розпізнавання проблеми, встановлення цілей розв’язання проблеми, вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення інформації, обґрунтування реалістичних альтернативних дій, порівняння та відбір альтернатив, формулювання та видавання рішень.
Методи прийняття рішень.
До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо.
Матричний – це занесення до матриці усіх можливих наслідків реалізації рішення.
Теорії ігор – це розрахунки можливих дій «противника», конкурента, інших сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації.
Дерево рішень – це з’ясування розгалуження проблем і рішень шляхом теорії графіків та ймовірності (буде чи не буде).
Аналітично-систематизаційний – це сукупність трьох складових: аналізу ситуації, аналізу проблем і аналізу рішень.
Ділових ігор – це імітаційна гра, яка імітує діяльність керівників і дає можливість передбачити причини, що змінюють ситуації в організації.
Груповий – це створення деякими організаціями груп для прийняття важливих рішень.
Фактори впливу на процес прийняття рішень.
До факторів як позитивного, так і негативного впливу на процес прийняття управлінських рішень відносять особисті оцінки керівника, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження у поведінці, обмеження, негативні наслідки, взаємозалежність рішень тощо.
Особисті оцінки керівника – це суб’єктивна оцінка підлеглого керівником стосовно добра, зла, порядності та інше.
Середовище прийняття рішень – це обставини, при яких приймається рішення. Це може бути при обставинах визначеності, невизначеності або ризику.
Інформаційні обмеження – це недоступність або дорожнеча інформації.
Обмеження у поведінці – це перешкоди із-за незгод та конфліктів у процесі прийняття рішень.
Негативні наслідки – це компроміси при прийнятті рішень, коли знають наперед про можливість як позитивного, так і негативного результату.
Взаємозалежність рішень – це взаємозв’язок головного рішення з другорядним.
Організація виконання рішень
Управлінські рішення приймаються для того, щоб їх потім виконувати. Доки рішення не впроваджено на практиці, до того часу воно залишається лише добрим побажанням, а для виконання його необхідна велика організаторська робота зі сторони менеджера.
Для організації виконання рішень менеджеру необхідно знати людей, їх можливості, потреби і наявність матеріальних засобів, методи виконання цілей тощо.
Основними операціями менеджменту щодо організації виконання рішень є визначення календарних строків виконання рішень, призначення відповідального виконавця, доведення рішення до виконавця або до всього колективу, інструктаж виконавців, матеріально-технічне забезпечення процесу праці, роз’яснення цілей і завдань на інструктивній нараді, координація дій виконавців, мотивація діяльності виконавців, облік і контроль виконання рішення за допомогою зворотного зв’язку, коригування раніше прийнятого рішення. Кожен підлеглий повинен одержувати розпорядження тільки від одного керівника. Не допускати керівництва «через голову».