§ 3. Соціологічніметоди дослідження: спостереження, експеримент, аналіз документів, опитування.

Спостереження -цілеспрямоване сприйнят­тя явищ об'єктивної дійсності, у ході якого ми дістаємо знання про зовнішні сторони, властивості та стосунки об'єктів, що вив­чаємо.

Спостереження у соціологічному дослідженні є методом збирання первинної інформації про об'єкт, який вивчається, шля­хом прямої реєстрації подій, що стосуються цього об'єкта і від­повідають цілям дослідження.

Спостереження у соціологічних дослідженнях мають низ­ку особливостей.

• Перша з них стосується зв'язку спостерігача з об'єктом.

Соціолог спостерігає соціальні процеси та ситуа­ції, суспільство, до яких він сам належить, з якими пов'яза­ний та від яких безпосередньо залежить. Сприйняття спостерігачем соціальної дійсності завжди позначається на його світогляді.

• Друга особливість полягає у тому, що спостерігач не може зовсім позбутися емоційності сприйняття соціальних явищ.

При цьому вона тим вище, чим тісніше дослідник пов'язаний з об'єктом спостереження.Це завжди слід враховувати як один з можливих чинників викривлення інформації.

• Третя особливість стосується складності повторного спос­тереження, тому що соціальні процеси повсякчас змінюють­ся і рідко бувають ідентичними.

У зв'язку з цим спостережен­ня має бути дуже ретельним.

Головним об'єктом спостереження у соціології є поведін­ка окремих людей та соціальних груп, а також умови їх діяльності.

За ступенем формалізації спостереження поділяють на неструктуралізовані та структуралізовані.

У неструктуралізованому спостереженні (такому, що не контролюється) дослідник не визначає наперед, які саме елементи процесу, що вивчається, він буде спостерігати.

У цьому разі немає суворого плану, визначено лише безпосередній об'єкт спостереження.

Структуралізоване спостереження (контрольоване) — це та­ке, при якому соціолог наперед визначає, які з елементів про­цесу, що вивчається, мають найбільше значення для його дослідження, та складає спеціальний план запису спостере­ження до початку збирання інформації.

Залежно від ступеня участі спостерігача у ситуації, що досліджується, розрізняютьвключне (з участю) та невключне (без участі) спостереження.

При невключному спостереженнідослідник перебуває поза об'єктом, що вивчається, лише фіксуючи те, що відбувається.

Включним є такий різновид спостереження, за якого до­слідник безпосередньо є учасником процесу, що вивчається, перебуває у контакті з людьми, яких він спостерігає, та бере участь у їх діяльності.

За місцем впровадження та умовами організації спостере­ження поділяються на польові та лабораторні.

За регулярністю проведення можна розрізняти спостере­ження систематичні та випадкові.

• Експеримент у соціологічних дослідженнях — це засіб от­римання інформації про кількісну та якісну зміну показників діяльності та поведінки соціального об'єкта внаслідок впливу на нього деяких чинників, що управляються та контролюють­ся (змінних).

Змінна, що управляється та контролюється дослідником, називається незалежною.

Вона визначається як експеримен­тальний чинник (експериментальна змінна).

Чинник, зміна якого визначається незалежною змінною, називається залеж­ною змінною.

За способом створення експериментальної ситуації роз­різняють експерименти реальні,тобто практичне освоєннядійсності у межах деякої матеріальної моделі, та уявні,тобто ті, які здійснюються у свідомості людини.

За часовим напрямом процесу експериментування бува­ють проективні, ретроспективні та експерименти, які оціню­ють стан процесу в даний момент часу.

За характером логічної структури доказу гіпотез розрізня­ють паралельні та послідовні експерименти.

За характером умов експерименти поділяються на польові (коли об'єкти перебувають у природних умовах) та лабора­торні (коли експеримент здійснюється у штучно створеному середовищі).

За ступенем розробленості соціальної проблеми виділяють експерименти, що уточнюють, та експерименти, які вирішують.

За ступенем практичного напряму експерименту виок­ремлюють дослідні та інноваційні експерименти.

• Аналіз документіввідіграє істотну роль у соціальному пізнанні, що зумовлено їх місцем у суспільному житті.

Документом (від лат. — приклад, взірець, до­каз) в соціології вважається спеціально створений людиною предмет, який призначений для передавання чи зберігання інформації.

Документи можна класифікувати за низкою підстав.