1. Загальні положення

Підготовка якісних фахівців для наукової і педагогічної діяльності та потреб виробництва, спрямованих на інноваційний розвиток, потребує набуття знань науково-дослідницького характеру. Саме підготовка магістрів спеціальності „Економіка підприємства” і є тією ланкою, що поєднує фахові знання з економіки і можливості їх застосування при пошуку та вирішенні актуальних завдань виробництва оптимізаційного характеру.

Магістерська дипломна робота – це кваліфікаційна робота науково-дослідного та прикладного характеру, яка виконується самостійно і на підставі якої Державна екзаменаційна комісія визначає здатність магістранта до самостійної роботи згідно освітньо-кваліфікаційної характеристики.

У відповідності з методологією та організацією наукових досліджень, магістрант реалізує набуті знання з економічних, теоретичних, історіографічних, порівняльно-аналітичних видів наукових досліджень. Виявляє здатність застосовувати теоретичні методи досліджень: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, проектування, прогнозування, систематизація, а також математичних методів статистичної обробки інформації.

Згідно набутих у процесі навчання знань і навичок з дисциплін гуманітарної, природничо-наукової та професійної підготовки, магістрант повинен чітко усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки економічних процесів і явищ. У відповідності до обраної теми магістерської дипломної роботи, автор повинен самостійно здійснювати науковий пошук невирішених або частково вирішених питань і дослідити динаміку основних техніко-економічних показників та організаційно-управлінських рішень об’єкту дослідження. На підставі цього магістрант приступає до вивчення і дослідження конкретної задачі щодо визначення оптимальних економічних показників роботи підприємства, його організаційно-управлінської структури, взаємозв’язків з постачальниками і споживачами продукції або послуг тощо.

Ця частина роботи має науково-дослідний характер, послідовність виконання якої відповідає структурі даних методичних вказівок. Окрім суто економічних знань, магістрант повинен виявити спроможність аналізувати і застосовувати математичні методи досліджень взаємозв’язків процесів та явищ, обґрунтовувати критерії оцінки, володіти прийомами економіко-математичного моделювання та застосовувати для їх реалізації існуючі математичні методи.

Структурно вказівки складаються з визначення основних засад щодо процесу економіко-математичного моделювання, сутності здійснення факторного аналізу. Наведено основні показники ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, що можуть бути використані у подальшому як критерії оцінювання того чи іншого рішення. Розглянуто метод кореляційного аналізу для визначення значущості факторів впливу на критерій оцінки та основні виробничі функції. Наведено поширені методи математичного програмування та приклади реалізації економіко-математичних моделей.

2. Сутність економіко-математичного моделювання

Термін „модель” походить від латинського слова „modulus” – зразок, норма, міра. Модель – це об’єкт, що заміщує оригінал і відбиває найважливіші риси і властивості оригіналу для даного дослідження, даної мети дослідження за обраною системою гіпотез. Модель вважається адекватною об’єкту-оригіналу, якщо вона з достатнім ступенем наближення, на рівні розуміння системним аналітиком моделювального процесу відображає закономірності процесу функціонування реальної економічної системи у зовнішньому щодо об’єкта дослідження середовищі.

Під моделюванням розуміють процес побудови, вивчення й використання моделей. Цей процес включає три системотвірних елементи:

• суб’єкт дослідження (системний аналітик);

• об’єкт дослідження;

- модель, яка опосередковує відносини між об’єктом, який вивчається, та суб’єктом, який пізнає.

Математична модель – це абстракція реальної дійсності, в якій відношення між реальними елементами, а саме ті, що цікавлять дослідника, замінені відношеннями між математичними категоріями. Ці відношення зазвичай подаються у формі рівнянь чи нерівностей, відношеннями формальної логіки між показниками (змінними), які характеризують функціонування реальної системи, що моделюється.

Моделювання економіки як науковий напрям сформувався у 60-ті роки ХХ століття, у його основу, окрім економічних, покладено низку фундаментальних дисциплін (математику, теорію ймовірностей, статистику тощо).

Під економіко-математичною моделлю розуміють концентроване вираження найсуттєвіших економічних взаємозв’язків досліджуваних об’єктів (процесів) у вигляді математичних функцій, нерівностей і рівнянь.

Задачі управління і планування звичайно зводяться до відбору деякої системи параметрів і системи функцій, що приводять до екстремальних задач наступного виду.

Необхідно знайти максимум або мінімум функції

(2.1)

при умові

,

, (2.2)

де - функції; - параметри управління (керовані змінні).

Вираз (2.1) називається цільовою функцією, умова (2.2) – обмеженням, що накладається на цільову функцію.

Математичне вираження цільової функції (2.1) і її обмежень (2.2) називається математичною моделлю економічної задачі (економіко-математичною моделлю).