- •Лекція 4. Стратегії отримання знань Можна виділити три основні стратегії отримання знання при розробці ес
- •Видобуток знань
- •Труднощі видобутку знань
- •Надбання знань
- •Формування знань
- •Відповідно до такої структури виділяють три прошарки психологічного аспекту
- •Контактний прошарок
- •Теоретичні аспекти видобутку знань
- •Психологічний аспект
- •Можна виділити основні рівні спілкування
- •Спілкування можна поділити на:
- •Процедурний прошарок
- •Ситуація спілкування
- •Когнітивний прошарок (пізнання)
- •Основні фактори когнітивного прошарку
- •Важливими характеристиками є:
- •Лінгвістичний аспект
- •Спільний код
- •Словник користувача
- •Гносеологічний аспект
- •Гносеологічний ланцюжок
- •Внутрішня узгодженість
- •Системність
- •Об’єктивність
- •Історизм
Лінгвістичний аспект
Стосується досліджень мовних проблем, оскільки мова є основним засобом спілкування під час видобутку знань.
Можна виділити три прошарки:
Спільний код
Понятійна структура
Словник користувача
Спільний код
Вирішує проблему гармонії між професійною термінологією експерта та повсякденною літературною мовою аналітика і складається з:
Загальна наукова термінологія
Спеціальні поняття з професійної літератури
Елементи повсякденної мови
Неологізми, що сформовані під час сумісної роботи
Професійний жаргон
Схема спілкування складається з двох компонентів:
V1 - мова, якою спілкується експерт
V2 – мова аналітика
Їх відмінність обумовлює мовний бар’єр в спілкуванні.
Мова аналітика складається:
Загальнонаукова термінологія
Терміни предметної області
Побутова розмовна мова.
Мова експерта:
Загальнонаукова мова
Спеціальна термінологія
Побутова мова
Неологізми, професійний жаргон
Спільний код має вигляд
Згодом спільний код перетворюється в семантичну сітку, що є праобразом поля знань предметної області. На цьому прошарку відбувається вивчення та керування процесом розробки спеціальної проміжної мови, що потрібна для взаємодії аналітика і експерта
Понятійна структура
Особливістю природного інтелекту та пам’яті є зв’язність всіх понять у єдиній понятійній структурі. Тому, для розробки бази знань потрібним є не словник, а швидше енциклопедія, в якій всі терміни містяться у словникових статтях з посиланням на інші терміни.
Робота аналітика у цьому прошарку полягає у побудові зв’язаних фрагментів і є підготовкою до етапу концептуалізації.
Робота по складанню словника потребує легкості маніпулювати термінами і широкого словникового запасу аналітика, тому що він самостійно розробляє словник ознак. Чим ширше і повніше є понятійний код, тим повнішою є база знань. Аналітик знає про труднощі відносно вербалізації образів і уявлень, тому варто підказувати експерту слова та вирази для побудови нових лексичних конструкцій.
Здібність до словесної інтерпретації залежить від статі аналітика. Жінки традиційно надають більшої значущості невербальним компонентам і мають ширший вербальний запас ознак. Це стосується сприйняття не лише у повсякденному середовищі, а й у професійному. Залежно від статі алфавіти для вербалізації ознак суттєво різняться.
Словник користувача
Професійний рівень кінцевого користувача нажаль не дозволяє застосувати спеціальну мову предметної області у повному об’ємі. Тому, виникає потреба у формуванні окремого словника для створення дружнього інтерфейсу з користувачем.
Для розробки користувацького інтерфейсу потрібна додаткова доробка словника спільного коду з метою збільшення доступності і прозорості системи.
Деколи розробляються два словники термінів: для професіоналів і для нефахівців літературною мовою без вживання спеціальних термінів.
Гносеологічний аспект
Гносеологія – розділ філософії, що пов’язаний з теорією відображення дійсності у свідомості людини. Пізнання супроводжується створенням нових понять і теорій. При створенні бази знань експерт іноді вперше формулює деякі закономірності. Гносеологічний аспект об’єднує методологію отримання нового знання.
Процес пізнання скеровано на створення внутрішньої інтерпретації навколишнього світу у свідомості людини. Під час бесіди експерта з аналітиком можуть народжуватися нові знання, усвідомлюється ряд закономірностей та співвідношень предметної області.
