Джерело: дку, * на 18 березня 2010 року

Рис. 1. Середні залишки коштів на Єдиному казначейському рахунку України, липень 2009 року -березень 2010 року, млрд. грн

Найбільший рівень падіння ЄКР уже кілька років підряд характерний для другої половини листопада і грудня, що пояснюється завершенням бюджетного року і бажанням розпорядників бюджетних коштів максимально освоїти затверджені їм асигнування. Динаміка наявності бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку значною мірою визначається також надходженнями від приватизації і залежить від складених Фондом державного майна графіків роздержавлення. Як видно, найбільше «вільних» грошей в держави було у вересні – в середньому 17,7 мільярда гривень на день. Потім почався процес зменшення їх обсягу: 12,8 мільярда гривень у грудні, 7,1 мільярда гривень у січні, 4,8 мільярда гривень у лютому. А 18 березня 2009 року на ЄКР було лише 1,4 мільярда гривень, тоді як рік до того - 13,2 мільярда гривень тобто в 9,4 разу менше. «Вільних грошей» у держави немає. Таким чином, державні фінанси знаходяться сьогодні в досить складній ситуації. Доходи бюджетів порівняно з відповідним періодом минулого року, зменшилися як у номінальному, так і в реальному обчисленні. Якщо в серпні 2009 року до всіх бюджетів України надійшло 31,2 мільярда гривень, то в лютому 2010 року - лише 20,8 мільярда гривень, що на третину менше.

Водночас зобов'язання держави, визначені Законом про держбюджет на 2010 рік - 267 мільярдів гривень, місцевими бюджетами - близько 90 мільярдів гривень, обов'язковими пенсійними виплатами - 164 мільярди гривень, поверненням ПДВ - 2,6 мільярда гривень на 1 січня 2010 року, мали бути виконаними. При цьому слід мати на увазі, що на 10 березня 2010 року 52 484 установи та організації України були розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, а кількість пенсіонерів на 1 березня 2010 року становила 13,7 мільйона осіб. В Україні назріло також питання проведення функціональної перебудови казначейства. По-перше, структуру слід чітко привести відповідно до виконуваних функцій. По-друге, повноваження та функції кожного структурного підрозділу мають бути чітко регламентовані в такий спосіб, щоб діяльність підрозділу не була в прямій залежності від особистості виконавця і не залежала від плинності кадрів. Ситуація має бути такою, аби кожний підрозділ і його працівник міг володіти методологічними засадами своєї діяльності, завершеним комплектом нормативних документів для виконання своїх функцій за допомогою прикладного програмною забезпечення. Як свідчать проведені дослідження, сучасні умови функціонування Державного казначейства України характеризуються наявністю низки проблемних питань з організації касового виконання державного бюджету. Потреба їх вирішення актуалізується у зв’язку з інтеграцією України в міжнародну спільноту та її прагнення до вдосконалення бюджетного процесу. Оздоровлення економіки, забезпечення соціальних гарантій громадян, нормативне життєзабезпечення в державі можливо здійснити двома шляхами: перший –за рахунок збільшення доходів бюджету, другий – за рахунок раціонального, економного й цільового витрачання бюджетних коштів.

До найважливіших стратегічних завдань розвитку Державного казначейства України, як органу оперативного управління фінансовими ресурсами держави, слід віднести: удосконалення нормативно-законодавчої бази функціонування казначейської системи й істотне розширення виконуваних функцій органами ДКУ з управління бюджетними ресурсами; модернізація і уніфікація обліку в бюджетних сферах; проведення функціональної перебудови казначейства; регулювання боргових відносин і активів, формування ефективної моделі використання фінансових ресурсів державного бюджету, сконцентрованих на єдиному рахунку; модернізація й удосконалення інформаційних технологій та внутрішньої платіжної системи Державного казначейства України, удосконалення програмно-технічної реалізації моделі обслуговування єдиного казначейського рахунку та управління фінансовими ресурсами; участь ресурсів казначейства в банківсько-кредитній сфері та на фондовому ринку.

Казначейська система виконання бюджету базується на принципі єдиного казначейського рахунку. Єдиний казначейський рахунок – це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи та \ або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

_{Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи, таким чином, загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систему єдиного казначейського рахунку, який виконує облік всіх здійснюваних на ньому операцій дає можливість Головному управлінню Держказначейству мати в реальному режимі часу інформацію про: баланс єдиного казначейського рахунку, утриманим як результат здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках єдиного казначейського рахунку.}