3..Регуляція роботи серця.

Іннервація серця здійснюється вегетативною нервовою системою. Симпатичні  волокна (серцеві нерви) до нього йдуть від шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається за рахунок блукаючого нерва.

Основна роль у регуляції діяльності серця на рівні довгастого мозку  належить парасимпатичному центру. Парасимпатичні ядра взаємодіють із симпатичними серцевими центрами тора кального відділу спинного мозку та відділами, що лежать вище (гіпоталямічним, лімбічної системи, кірковим), і забезпечують рефлекторну регуляцію діяльності серця. Блукаючі нерви опосередковують парасимпатичні впливи на серце, що сприяє зменшенню частоти і сили серцевих скорочень, а значить і серцевого викиду. Активізація симпатичних нервів серця посилює серцеву діяльність.

При подразненні барорецепторів (тиском крові) і хеморецепторів (хімічними агентами) рефлексогенних зон виникають рефлекторні зміни у діяльності серця. Особливе значення мають рефлексогенні зони, що розташовані в дузі аорти, в ділянці розгалуження загальної  сонної артерії та в порожнистих венах. Одним із основних серцевих рефлексів є рефлекс з дуги аорти (Ціона-Людвіга). При збільшенні  тиску в дузі аорти  подразнюються барорецептори, від них імпульсація йде до парасимпатичного депресорного центру довгастого мозку, внаслідок чого його тонус підвищується. Далі інформація передається блукаючим нервом до серця , що призводить до зменшення  сили  та частоти серцевих скорочень, при цьому  тиск крові знижується. Такий самий механізм зміни в діяльності серця через барорецептори, що знаходяться в ділянці розгалуження загальної сонної артерії  (рефлекс Геринга). Рефлекс Гольця – при ударі в епігастральну ділянку  (сонячне сплетіння), подразнюється блукаючий нерв , який викликає раптову зупинку серця. Кора впливає на діяльність серця через блукаючий та симпатичні нерви. Доказом впливу кори на роботу серця є утворення умовних рефлексів.

Гуморальна регуляція роботи серця.  Ацетилхолін та калій зменшують частоту і силу серцевих скорочень. Адреналін та кальцій збільшують частоту та силу серцевих скорочень.

ІV. У відповідності з функціональними особливостями судини поділяються на:

1. Компенсуючі або амортизуючі судини - це аорта, крупні артерії. В їхній стінці переважають еластичні волокна.

Їхня функція перш за все - це перетворення поштовхоподібних викидів крові з серця в рівномірний потік крові.

2. Резистивні судини або судини опору - кінцеві артерії, артеріоли.

Їх особливість - вони знаходяться в стані постійного тонусу і можуть змінювати величину просвіту. Згідно сучасних уявлень тонус судин складається з двох компонентів - базального і вазомоторного. Базальний компонент судинного тонусу визначається структурними особливостями (наявністю колагенових волокон) і міогенним фактором - тією частиною скорочення судинної стінки, яка виникає у відповідь на розтягнення ї'і кров'ю і обумовлене змінами в обміні, зокрема обміні катіонів.Вазомоторний компонент тонусу залежить від судинозвужуючої симпатичної інервації.

Зміна просвіту резистивних судин є основним механізмом регуляції кровопостачання різних органів.

3. Між резистивними судинами і капілярами виділяють судини-сфінктери, або прекапілярні сфінктери. Вони регулюють кількість відкритих (функціонуючих) капілярів.4. Обмінні судини - капіляри - тут відбувається обмін різних речовин і газів між кров'ю та тканинною рідиною. Стінка капілярів складається з одного шару клітин. Здатність до скорочення в капілярів відсутня, величина їх просвіту залежить від тиску в резистивних судинах.5. Ємкісні судини складають венули і вени. Тут знаходиться 75 % циркулюючої крові. 6. У деяких ділянках тіла (шкіра вух, носа) виділяють шунтуючі судини - це артеріально-венозні анастомози, по яких кров переходить з артеріол у венули, минаючи капіляри. 2. Регуляция системной гемодинамики