Основные принципы регуляции системного кровообращения

Адаптация кровообращения к сиюминутным потребностям организма осуществляется благодаря тесной взаимосвязи региональных и высших (супрарегиональных) механизмов. Функциональные параметры кровообращения постоянно улавливаются рецепторами, расположенными в различных отделах сердечно-сосудистой системы. Афферентные импульсы от этих рецепторов поступают всосудодвигательные центры продолговатого мозга (с. 542). Эти центры посылают сигналы как по эфферентным волокнам к эффекторам -сердцу и сосудам, так и в другие отделы ЦНС, ряд которых участвует в нейрогуморально-гормональной регуляции кровообращения [6, 10, 12, 22, 35, 42, 44, 54, 56]. Основные механизмы общей сердечно-сосудистой регуляции направлены на поддержание в сосудистой системеградиента давления, необходимого для нормального кровотока. Это осуществляется путем сочетанных измененийобщего периферического сопротивления и сердечного выброса. Если в результате расширения резистивных сосудов падает общее периферическое сопротивление, то компенсаторно увеличивается сердечный выброс (это увеличение может быть достаточно существенным), и наоборот. В то же время, когда в результате повышенных потребностей в кровоснабжении какихлибо органов их сосуды расширяются, общее периферическое сопротивление, по крайней мере частично, поддерживается за счет сужения сосудов в других органах. Существуют и другие важные адаптивные механизмы, влияющие на соотношение емкости сосудов и объема крови. От этого соотношения зависитстатическое давление крови. Изменение тонуса емкостных сосудов в значительной степени влияет на емкость кровеносного русла [21, 46, 57]. Объем крови зависит как от уровня капиллярной фильтрации и реабсорбции, так и от соотношения между потреблением жидкости и выделением ее почками. В зависимости от скорости развития адаптивных процессов все механизмы регуляции гемодинамики можно разделить на три группы: 1) механизмы кратковременного действия; 2) механизмы промежуточного (по времени) действия; 3) механизмы длительного действия. 3. .Тони серця. Метод графічного запису тонів серця(ФКГ).

Робота серця супроводжується характерними звуками, які називаються тони серця.

Механізм утворення тонів серця. І-й тон виникає на початку систоли шлуночків.(систолічний).  І-й тон складається з чотирьох компонентів. Найбільше значення має перший компонент – клапанний, суть якого полягає  в закритті та тремтінні закритих атріовентрикулярних клапанів та сухожилкових струн. Роль клапанів полягає в забезпеченні герметичності камер шлуночків . виникнення другого компонента – м’язового, зумовлене коливанням міокарда під час скорочення. Виникнення третього компонента – судинного, зумовлене коливанням початкових відділів аорти та легеневої артерії. Четвертий  компонент – турбулентний рух крові.

Тривалість першого тону 0,12 – 0,14 с. Він низький, протяжний, сильніший на верхівці серця.

ІІ-й тон виникає на початку діастоли шлуночків (діастолічний). Він  формується при закриванні пів місяцевих клапанів., а  також вібрації аорти та легеневої артерії.   Тривалість другого тону становить 0,05-0,08с.

Тони серця можна прослухати за допомогою фонендоскопа. Також тони серця можна зареєструвати на фотопапері, який рухається, якщо до грудей обстежуваного прикласти мікрофон, з’єднаний з осцилографом. Ця методика називається фонокардіографією(ФКГ).

Аускультацію серця проводять у такому порядку: спочатку вислуховують мі тральний клапан у ділянці верхівки серця (перша точка), далі переходять до вислуховування  аортальних клапанів у другому міжребровому проміжку праворуч від грудини (друга  точка), клапанів легеневої артерії – у другому міжребровому проміжку ліворуч від груднини (третя точка), тристулкового клапана – біля основи мечоподібного відростка груднини (четверта точка) і врешті ставлять фонендоскоп у точку Боткіна-Ерба (п’ята точка) для додаткового вислуховування шуму регургітації, що виникає в разі недостатності аортальних клапанів. Така послідовність вислуховування клапанів зумовлена зменшенням частоти їх ураження.