- •5. Шляхи утворення та знешкодж аміаку в орг-змі.
- •Фумарат
- •Сукцинил-КоА
- •8. Обмін сірковмісних ам-кислот; реакції метилування. Біосинтез та біолог. Роль креатину і креатинфосфату.
- •Спадкові ензимопатії обміну циклічних ам-кислот - фенілаланіну та тирозину.
- •Обмін циклічної ам-кислоти Трп та його спадкові ензимопатії.
- •Метаболізм порфіринів: будова гему, схема реакцій біосинтезу протофірину іх та гему. Спадкові порушення біосинтезу порфіринів, типи порфірій.
- •21.Транскрипція рнк: рнк-полімерази прокаріотів та еукаріотів,сигнали транскрипції (промоторні,ініціаторні та термінаторні ділянки геному).
- •22.Процесинг-посттранскрипційна модифікація новосинтезованих мРнк.
- •19.Реплікація днк:біологічне значення; напівконсервативний механізм реплікації.
- •20.Послідовність етапів та ферменти реплікації днк у прокаріотів та еукаріотів.
- •23.Генетичний код
- •24. Основнi компоненти синтезу бiлка
- •27.Інгібітори транскрипції та трансляції у прокаріотів та еукаріотів: антибіотики та інтерферони - їх застосування у медицині;дифтерійний токсин.
- •28.Регуляція експресії генів прокаріотів: регуляторні та структурні ділянки лактозного (Lac-) оперону (регуляторний ген,промотор,оператор).
- •29.Мутації: геномні,хромосомні,генні; механізми дії мутагенів; роль індукованих мутацій у виникненні ензимопатій та спадкових хвороб людини.
- •30.Біологічне значення та механізми репарації днк. Репарація уф-індукованих генних мутацій:пігментна ксеродерма..
- •34,Синтез,секреція і транспорт гормонів.Механізм регуляції секреції гормонів за принципом позитивного та негативного зворотного зв’язку. Приклади.
- •35. Мішені гормональної дії
- •80. Небілкові органічні сполуки плазми крові. Неорганічні компоненти плазми.
34,Синтез,секреція і транспорт гормонів.Механізм регуляції секреції гормонів за принципом позитивного та негативного зворотного зв’язку. Приклади.
Існує два види механізмів зворотного зв’язку:1)негативний зворотний зв’язок(в регуляції секреції практично всіх ендокринних органів)2)позитивний зворотний зв’язокПринцип негатив звор зв’язку. Координуючим центром ендокринної системи є гіпоталамус, який отримує та інтегрує сигнали, що надходять з нервової системи. У відповідь на ці сигнали гіпоталамус секретує рілизинг гормони (ліберини), які транспортуються в аденогіпофіз. Кожний гіпоталамічний гормон регулює секрецію одного відповідного гормону гіпофіза - тропного гормону. Тропні гормони діють на відповідні ендокринні залози і стимулюють секрецію специфічних гормонів в кров. При підвищенні цих гормонів в крові, вони за принципом зворотного зв’язку інгібують секрецію і гормонів гіпофіза і гормонів гіпоталамуса. Таким чином знижується секреція гормонів периферійних ендокринних залоз - реалізується принцип негативного зворотного зв’язку.Прикладом може бути регуляція секреції тиреоїдних гормонів (Т3 і Т4). Головні компоненти, які складають петлю негативного зворотного зв’язку - це Т3, Т4, ТТГ і тироліберин. Т4 і Т3 гальмують свій власний синтез за механізмом зворотного зв’язку. Медіатором цього процесу може служити Т3, оскільки Т4 в гіпофізі перетворюється в Т3, який подавляє секрецію ТТГ. В гіпоталамусі Т3 (або, можливо, Т4) гальмує утворення і секрецію тироліберина. Стимулом для підвищення секреції тироліберина і ТТГ є зниження концентрації тиреоїдних гормонів в крові.
Принцип позитивного зворотного зв’язку: можуть приймати участь не лише гормони, а й деякі метаболіти. Першим прикладом може бути регуляція концентрації глюкози в крові під дією інсуліну.
Після прийому їжі в крові зростає концентрація глюкози, яка в свою чергу стимулює секрецію інсуліну. Підвищення концентрації інсуліну призводить до зниження рівня глюкози в крові. Після чого концентрація інсуліну знижується. Тобто реалізується механізм позитивного зворотного зв’язку - “чим більше, тим більше; чим менше, тим менше”.Синтез гормонів здійснюється в спеціалізованих клітинах(«справжніх» гормонів – у залозах внутрішньої секреції). Багато гормонів продукуються первісно у вигляді біологічних попередників – препрогормонів та прогормонів, які поступово трансформуються в біологічно активний гормон.У разі білково-пептидних гормонів така активація здійснюється шляхом пост трансляційної модифікації (процесингу) за механізмом обмеженого протеолізу первинних продуктів рибосомальної трансляції.Транспорт гормонів
Транспорт гормонів в крові залежить від їх розчинності. Гідрофільні гормони (наприклад, білково-пептидні) транспортуються у вільному стані. Стероїдні і тиреоїдні гормони транспортуються в комплексі з білками плазми крові:-специфічними транспортними білками (транспортні низькомолекулярні глобуліни, тироксинзв’язуючий білок, транскортин - білок для транспорту кортикостероїдів);-неспецифічними транспортними білками - альбумінами.