Тема 4. Організаційно-методичні основи обладнання і проведення навчальних занять з праці в початкових класах

План

1. Вимоги до обладнання робочої кімнати для занять з трудового навчання учнів 1-4 класів.

2. Основні санітарно-гігієнічні норми та вимоги безпеки праці длямолодших школярів.

3. Навчально-методичне забезпечення навчально-виховного процесу.

4. Форми організації спільної праці молодших школярів, особливості їх застосування.

Організація трудового процесу - це система заходів, засобів налагоджування виробничої діяльності, які покликані забезпечити оптимальні умови для її здійснення. Вони стосуються:

• обладнання робочої кімнати в цілому та робочих місць вчителя " і учнів зокрема;

• дотримання санітарно-гігієнічних норм та вимог безпеки праці;

• матеріально-технічного та методичного забезпечення;

• розподілу праці у процесі виконання трудових завдань:

• нормування, оплати праці, запобігання браку, утилізації відходів тощо:

Створити належні умови для повного виконання змісту програм трудового навчання, позакласної роботи з техніки та праці в звичайних класних кабінетах не тільки важко, а й практично неможливо. Педагогічний досвід та науково-методичні дослідження переконують, що для реалізації сучасних завдань початкової трудової підготовки дітей, створення умов для розвитку особистості кожного у процесі творчої праці у кожній школі необхідно мати спеціалізовану робочу кімнату для проведення занять з молодшими школярами. Такі кімнати комплектуються спіецальним обладнанням і необхідними наборами інструментів та матеріалів з кожного розділу програми. Відпадає потреба, забезпечувати ними кожен початкових клас. Використання лещат, лобзиків, електровипалювачів, палітурних, столярних, слюсарних інструментів дає змогу значно розширити зміст політехнічної підготовки, підвищити якість роботи.

Згідно "Положення про кімнату для уроків трудового навчання 1-4 класів" вона повинна бути обладнана відповідно до навчально-виховних завдань, технічних і санітарно-гігієнічних вимог. Робоча кімната організовується у приміщенні, площа якого 54-60 м (на 1 учня -1,5 -2 м ).

При влаштуванні робочої кімнати необхідно дотримуватися науково обгрунтованих рекомендацій спеціалістів. Так, під час фарбування приміщення слід домагатися оптимального співвідношення кольорів, які в поєднанні мають створювати спиятливу кольорову гаму.

Важливим є дотримання санітарно-гігієнічних вимог щодо освітлення робочих місць та метеорологічних умов у приміщенні. Коефіцієнт природнього освітлення на робочій поверхні повинен бути не нижчий 1,5% у найвіддаленішому місці кімнати. Для забезпечення робочих місць природним освітленням їх необхідно розміщувати так, щоб світловий потік падав спереду або з лівого боку. Штучне освітлення здійснюється з використанням люмінісцентних , ламп або ламп розжарювання, освітленість повинна бути не менше 300 люксів. Найбільш сприятливим метеорологічним умовам відповідає температура повітря 17-18 С, відносна вологість - 40-60%. Для провітрювання використовують фрамуги та примусову вентиляцію витяжного типу. Озеленення повинне сприяти створенню в кімнаті приємного мікроклімату. Робоче місце вчителя обладнується па підвищенні до 200 мм.

На столі розміщується пульт дистанційного керування технічними засобами навчання, вимикачі для вмикання напруги на робочі столи учнів. Демонстраційний стіл монтується на поворотному крузі. На передній стіні кімнати закріплюються класна дошка з рухомими частинами або шторками, екран для демонстрації кіно- і діафільмів. Під дошкою розміщуються класні креслярські інструменти, зліва - шафа для таблиць і технологічних карт, справа - санітарний куточок: умивальники, мильниці, електросушка, аптечка.

У кімнаті встановлюють робочі столи учнів 500x600 мм, або 500x1200 мм різної висоти для школярів 1-4 класів. Обладнання робочих місць повинне відповідати ергономічним вимогам. Ергономіка - це наука, яка вивчає функціональні можливості людини у трудових процесах, особливості взаємодії її анатомо-фізіологічних властивостей з сучасними засобами трудової діяльності з метою створення таких умов праці, які сприяють високій продуктивності, а також збереженню сил, здоров'я і працездатності.

Робочі столи для учнів початкових класів мають задовільняти такі ергономічні вимоги; відповідати зросту школяра, забезпечувати симетричний розподіл навантаження, знижувати навантаження на кінцівки з допомогою підставок. Учень повинен сидіти за столом або стояти поруч прямо з невеликим нахилом голови вперед. Його плечі повинні розміщуватися паралельно поверхні столу, лікті в садячому положенні мають лежати на стільниці, нога спиратися на підніжку. Між тулубом і краєм столу повинен залишатися вільний проміжок 3-4 см. Віддаль від очей до стільниці повинна бути близько 350 мм.

На першому занятті в робочій кімнаті вчитель закріплює місця за учнями у відповідності з їх зростом та показує, які пози повинні займати учні у процесі роботи сидячи та стоячи, відпрацювує їх з дітьми.

Кожне робоче місце обладнується комплектами інструментів індивідуального користування з різних розділів програми та розеткою з напругою до 36 вольт. Особлива увага приділяється матеріально-технічному забезпеченню трудової діяльності учнів [1]. До складу комплекту інструментів та пристроїв індивідуального призначення повинні входити

■ для роботи з папером і картоном: олівець простий, лінійка, косинець, гладилка, циркуль, ножиці, шило, пензлики для клею та фарб, картонажний ніж, баночки для клею і води, підкладна дошка;

■ для роботи з тканинами і волокнистими матеріалами: набір голок, наперсток, ножиці, лінійка, косинець, сантиметрова стрічка, гачок для плетіння, п'яльця, олівець, кравецька крейда, пристрій для заволікання нитки в голку, пристрій для штопки, шпильки (булавки);

■ для роботи з металами: лінійка, косинець, олівець, рисувалка, ножиці, циркуль, ножиці для жерсті, лещата, кусачки, круглогубці, плоскогубці, набір для карбування;

■ для комбінованих робіт з різними матеріалами: стеки, підкладна дошка, дротяний різак, шило, ніж, ножиці, пензлики для клею і фарб, баночки для води і клею.

Комплекти інструментів індивідуального користування можна зберігати в шухлядах, спеціальних укладках, на стелажах, у шафах і видавати на заняття у залежності від розділу програми, який вивчають учні конкретного класу. У разі потреби, виходячи з конкретних умов, вчитель може доповнити ці комплекти великими лінійками, діроколами, широкими пензлями, .пресами, пристроями для палітурних робіт, дрелями зі свердлами, ножівками тощо.

Для успішної організації трудового процесу необхідно забезпечити учнів достатньою кількістю матеріалів: папером різних видів, тонким картоном, тканинами, шнурами, нитками, пластиліном, клеями, фарбами, фанерою, шпоном, паролоном, фольгою, жерстю, м'яким дротом, цвяхами, батарейками, наборами "Конструктор", "Електрокоиструктор", "Архітектор" тощо. Заготівлю матеріалів здійснюють завчасно на весь навчальний рік, залучаючи до цього адміністрацію школи, батьків, шефів-виробкичників, самих учнів. Канцтовари закуповують, природні матеріали (жолуді, шишки, каштани, солому, глину тощо) діти збирають на екскурсіях. Усі матеріали сортують і зберігають у спеціальних шафах.

У тих школах, де немає обладнаних кімнат для трудового навчання учнів початкових класів, і трудовий процес організовується в умовах звичайного класного кабінету, виправдовує себе використання індивідуальних папок для уроків праці. У них зберігаються матеріали, спецодяг і на спеціальних картонних щитках за допомогою гумових стрічок, вкладених у прорізи та закріплених на звороті, фіксуються необхідні інструменти і пристрої. Папки можуть зберігатися у шафі класного кабінету, або діти можуть приносити їх у день, коли за розкладомє урок трудового навчання.

Важливе місце в організації трудового процесу на уроках праці в початкових класах займають питання дотримання порядку на робочому місці, його обладнання у відповідності з правилами культури праці. Учитель знайомить молодших школярів з основними вимогами за допомогою плакатів "Правила робочої людини", "Правильно організуй робоче місце", різноманітних пам'яток. У результаті діти мають запам'ятати і виконувати "золоте правило" організації та порядку на робочому місці: "На столі немає бути нічого зайвого. Ті інструменти і пристрої, які беруть правою рукою, кладуть справа, ті, які лівою т зліва, які частіше застосовуються - ближче, які зрідка - подалі". Вчителю слід пам'ятати, що найкращим прикладом для учнів служить зразковий порядок' на його власному робочому місці, на це слід звертати особливу увагу і при демонстрації прийомів роботи, і упродовж всього уроку.

Важливою вимогою культури праці у процесі організації трудового процесу є дотримання санітарно-гігієнічних норм та вимог безпеки праці. На заняттях учні повинні працювати у спеціальному одязі (халати або фартухи і нарукавники, хустинка, берет). Це дисциплінує, налаштовує на роботу, дозволяє виховувати охайність, дбайливе ставлення до власних речей, одягу. Дітям слід мати чисті ганчірки для витирання рук у процесі роботи, прибирання робочих місць тощо.

З перших уроків праці вчитель звертає увагу дітей на потребу утримувати своє робоче місце в чистоті, вчить, як прибирати його після роботи, куди складати відходи у процесі виконання завдання та викидати сміття після уроку. З часом до контролю за санітарно-гігієнічним станом кімнати вчитель може залучати і учнів, визначаючи чергових, в обов'язки яких входить перевірка робочих місць, повідомлення про виявлені недоліки та загальне прибирання класу (підмітання підлоги, догляд за кімнатними рослинами, миття дошки тощо).

На уроках трудового навчання та гурткових заняттях дітям доводиться мати справу з інструментами і пристроями, неправильне користування якими загрожує травмами. Точне дотримання правил безпеки праці служить надійною гарантією попередження нещасних випадків. Тому знання і виконання правил безпеки у поводженні з інструментами і пристроями - неодмінна умова належної організації трудового процесу. Вчителеві слід з перших уроків ознайомити дітей із загальними правилами безпеки, роз'яснити важливість і вимагати їх неухильного дотримання. До загальних правил безпеки належать такі:

• Роботу починай тільки з дозволу вчителя.

• Не користуйся інструментом, правила користування яким не вивчені.

■ Працюй тільки справним інструментом. Про несправність повідом учителя.

■ Використовуй інструмент лише за призначенням.

■ Під час роботи тримай інструмент так, як показав учитель.

■ Інструменти та обладнання зберігай лише в призначених для цього місцях. Не носи їх у кишенях, не звалюй на купу.

■ Будь уважним: не розмовляй, не відволікайся на сторонні справи.

■ Підтримуй порядок на робочому місці.

Перелік цих правил та правил внутрішнього"розпорядку оформляють на стендах у робочій кімнаті. Вони слугують інструкцією для проведення навчання, яке здійснюють обов'язково на першому уроці та періодично повторюють, як правило, на початку кожної чверті. Відомості про інструктажі з безпеки праці фіксуються у журналі.

Правила безпеки, які стосуються користування окремими інструментами, вивчаються при виконанні відповідних видів_; робіт. їх оформляють у вигляді пам'яток на окремих таблицях або плакатах та актуалізують безпосередньо перед 'йщонанням практичної роботи із застосуванням конкретних інструментів у якості повсякденного інструктажу на етапі уроку, який пов'язаний з. організацією засобів праці для в|жонання трудового завдання. Особливої ретельності вимагає ознайомлення учнів молодшого шкільного ліку з правилами безпеки у поводженні з шилом, ножицями, ножем, голкою, лобзиком, викруткою, електровипалювачем.

У робочій кімнаті 1-4 класів концентрується все навчально- методичне забезпечення уроків і. позакласних занять з праці. До складу методичного комплекту належать навчально-методичні посібники та наочні засоби.

За минуле десятиріччя Міністерством освіти і науки рекомендовано для учнів 1-4 класів ряд навчально-методичних посібників з трудового навчання та художньої праці, які забезпечують різні варіанти діючих програм (автори Л.І.Денисенко, В.П.Тименко, Ш.Вереміщчик та ін.) [4; 6; 7; 8; 11; 12]. Крім того вчителі самостійно;,розробляють навчально-методичний роздатковий матеріал, для учнів: .-технологічні картки, креслення виробів, технічні рисунки, картки-завдання, а також накопичують друковані матеріали для самостійної творчої діяльності школярів з праці та техніки.

Важливе значення має зосередження у робочій кімнаті навчально- методичних матеріалів для вчителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня, керівників гуртків, батьків. З цією метою створюється картотека методичної та спеціальної літератури з методики трудового навчання., бібліотечка найновіших видань, періодики, накопичуються методичні рекомендації для проведення інструктажів, бесід, екскурсій, розробки уроків, сценарії позакласних, позашкільних заходів, картотеки прислів'їв і приказок, загадок, матеріали, що узагальнюють досвід творчого педагогічного пошуку.

Наочні посібники для занять з трудового навчання є натуральні (предметні), зображувальні (графічні) та екранні.

Натуральними наочними посібниками на уроках служать природні і виробничі об'єкти, зразки матеріалів, інструменти, механізми, технічні пристрої, предмети господарської діяльності, вироби тощо. Причому засобами навчання вони стають лише тоді, коли використовуються з навчальною метою. До натуральних належать також спеціально створювані об'ємні наочні посібники: моделі, макети, муляжі. Вони дають змогу виділити найсуттєвіше в об'єкті спостереження, зрозуміти сутність процесів, що вивчаються.

Для ознайомленим учнів з об'єктами та явищами, які не можна побачити через їх віддаленість, небезпечність, об'ємність, а також з об'єктами техніки і технології минулих епох застосовують наочні зображення на площині (фотографії, малюнки, таблиці, плакати, технологічні картки), які видаються друкарським способом або самостійно виготовляються вчителем. Часто вони містять умовні графічні зображення: ескізи, креслення, діаграми, плани, схеми, які допомагають з'ясувати геометричну форму об'єктів, їх просторове розміщення, принцип дії, взаємозв'єязок.

До екранних засобів наочності у трудовому навчанні належать діапозитиви, кінофільми, відеофільми, телепередачі, комп'ютерні програми, для застосування яких необхідні технічні засоби (діа- та кінопроектори, кодоскопи, телевізори, комп'ютери).

Створення та уміле застосування комплексу різноманітних наочних посібників сприяє підвищенню ефективності трудового навчання та виховання учнів. Вирішення питання про вибір засобів у кожному конкретному випадку пов'язане із визначенням мети, завдань уроку, змісту діяльності, обраними методами, прийомами та організаційними формами навчання, дидактичними функціями засобів і можливостями їх забезпечення.

Дбаючи про забезпечення навчально-виховного процесу засобами ефективної організації навчальної та трудової діяльності учнів, вчителю потрібно керуватися такими вимогами:

■ навчально-методичні посібники повинні відповідати змісту навчальних програм, державним освітнім стандартам, меті та основним завданням навчально-виховного процесу у початковій школі;

■ наочні посібники мають враховувати вікові психофізіологічні особливості учнів молодших класів, відображати сучасний стан розвитку науки, виробничих технологій, бути створені за законами технічної естетики, міцні, безпечні і зручні для використання і зберігання.

Уроки праці в 1-4 класах надають значні можливості для розширення у дітей уявлень про суспільний розподіл праці, виробничі відносини, формування умінь працювати разом з іншими, взаємодіяти у процесі роботи. Залучення до спільної праці дає школярам змогу:

■ зрозуміти залежність якості результату спільної діяльності відособистого вкладу кожного;

■ навчитися організовувати роботу і розподіляти трудові доручення у відповідності з бажаннями і можливостями кожного;

• набути досвіду в налагоджуванні ділового спілкування;

• випробувати себе у різних ролях (бригадира, контролера якості, постачальника тощо);

• навчитися сприймати зауваження і поради інших:

• допомагати товришам-співробітникам словом і ділом, з вдячністю сприймати допомогу від інших.

Організовуючи спільну діяльність молодших школярів на уроках трудового навчання, вчителеві доводиться постійно здійснювати вибір способів розподту праці для виконання учнями трудових завдань, а згодом - навчити цьому і самих дітей.

Дослідниками виокремлені та апробовані на практиці різні форми організації спільної прані молодших школярів: фронтальна сумісно-індивідуальна, фронтальна сумісно-послідовна, групова сумісно-індивідуальна, групова сумісно-послідовна, групова сумісно-взаємодіюча. Критеріями для їх характеристики є охоплення різної кількості учнів навчальною і трудовою діяльністю, особливість керівництва їх діяльністю з боку вчителя, способи розподілу праці, ступінь тісноти взаємодії та спілкування.

Найпростішою формою організації спільної праці є фронтальна сумісно-індивідуальна робота, коли кожен учень виготовляє один виріб від початку до кінця, а потім школярі об'єднують свої витвори в одну композицію, комплексну роботу. При цьому вчитель керує роботою всього класу, об'єднаною єдиною метою, взаємодія і спілкування відбувається на етапі монтажу спільного продукту праці. Наприклад, таким чином можна виготовити гірлянди прапорців, паперові витинанки для прикраси приміщення до свят тощо, Діти переконуються, що для спільної мети працювати разом цікавіше, така праця більш продуктивна, ніж поодинці.

Під час застосування фронтальної сумісно-послідовної форми організації робота виконується за принципом конвейєра: кожен учень виконує свою операцію і передає далі: відносини відповідальної залежності і взаємоконтролю існують постійно, управління відносинами, спілкуванням здійснює вчитель.

Групові форми організації передбачають співробітництво учнів у малих групах: парах, командах, бригадах, ланках, мікрокласах, "мініцехах" тощо. У цих випадках розподіл праці в бригадах може здійснюватися по-різному:

■ кожен учень виконує свою частину спільного продукту (групова сумісно-індивідуальна форма);

■ кожен виконує свою операцію і передає наступному члену бригади (групова сумісно-послідовна форма)',

■ взаємодія і спілкування членів бригади відбувається на протязі всього трудового процесу (групова сумісно-взаємодіюча форма).

Кількість учнів, які об'єднуються для спільної праці в бригадах, зростає від 2-3 чол. у перших класах до 6-8 чол. у четвертих. Визначаючи кількісний склад бригад, потрібно в першу чергу співвідносити його з можливими варіантами поділу трудового процесу з виготовлення виробу на окремі операції чи частини для виконання членами бригади. Наприклад, макет стільця може складати бригада з 3 чоловік: один збирає Спинку, другий - сидіння, третій - ніжки.

У початкових класах критеріями для поділу на групи можуть бути:

• рівень успішності;

• рівень взаємин, що склався у класі;

• наявність реального лідера;

• присутність в групі хлопчиків та дівчаток.

Саме в неоднорідних за успішністю групах швидше виникають відносини взаємної залежності: сильні учні зацікавлені допомогти слабшим, а ті, в свою чергу, стараються працювати якнайкраще. Організовуючи змагання між бригадами, треба слідкувати, щоб вони мали однакові можливості для перемоги. Аби попередити негативні прояви суперництва, заздрощів, сварок, слід міняти склад груп.

Перехід до групових форм організації знаменує собою зростання рівня самостійності школярів: вони вступають в спільну трудову діяльність, об'єднані єдиним завданням з певним поділом праці, користуються результатами праці один одного, значна частина управлінських функцій і відповідальності передається у бригади. Предметом особливої турботи вчителя при цьому має стати навчання дітей правилам спільної праці та правилам бригадира. З ними можна просто познайомити, а можна спільно з дітьми їх створити, виробити.

У групі бригадир виконує ряд функцій:

■ інтегративну (організація і координація діяльності членів бригади - розподіл і перерозподіл доручень, залучення до роботи всіх членів бригади, організація взаємодопомоги; представлення бригади в зовнішньому середовищі; передача інформації від групи та одержання для неї);

■ контрольну (контроль за якістю і термінами виконання операцій);

■ регулюючу (регулювання особистих і ділових взаємовідносин у бригаді).

Перед уроками, де буде використано групову форму організації, необхідний інструктаж бригадирів. Учитель пропонує їм розглянути технологічні карти, пояснити послідовність роботи, виконання окремих операцій. Вчитель звертає увагу бригадирів на якість виробів, параметри оцінки спільної роботи, на те, як регулюються взаємини в ситуаціях групових конфліктів, навчає способам ведення дискусій при вирішенні проблемних завдань.

Оцінка результатів спільної праці має свою специфіку. Деякі вчені, наприклад, пропонують оцінювати досягнення кожного учня подвійною оцінкою: оцінкою результатів індивідуальної праці і оцінкою результатів праці ірупи. Ці оцінки мають різні критерії. У якості критеріїв оцінки спільної праці пропонується враховувати:

■ організованість праці бригади, зайнятість усіх її членів, взаємодопомогу;

• наявність конфліктів у бригаді, ступінь успішності їх розв'язання;

• якість продуктів праці;

■ дотримання правил культури праці.

Поки спільна праця не стала'звичною для учнів, поки не виробились уміння слухати товариша, домовлятися, рахуватися з ним, можливі конфлікти між дітьми. Способами вирішення конфліктів є:

• групова дискусія,

• індивідуальна бесіда,

• педагогічний маневр (свідоме привнесення факторів, що посилюють суспільно цінні мотиви конфлікту).

Допомога бригадирові у корекції відносин між учнями - важлива частина роботи вчителя на уроці.

Також важливо навчити бригадирів створювати умови для творчої діяльності членів груп при вирішенні проблемних завдань: визначати, формулювати проблему, по черзі надавати кожному можливість висловитися, обґрунтовувати свою думку, вибирати найкращий варіант вирішення проблеми.

Включення у навчально-виховний процес усіх зазначених форм організації спільної праці молодших школярів має значний вплив на підготовку, побудову кожного етапу уроку, його дидактичних елементів.

Запитання і завдання для самостійної роботи