- •1. Поняття житлового права.
- •2. Принципи, функції та система житлового права.
- •3. Джерела житлового права.
- •4. Право громадян України на житло.
- •2. Поняття, функції та методи управління в галузі житлових правовідносин.
- •Забезпечення правильної експлуатації та схоронності жилих будинків;
- •Додержання підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, громадянами та посадовими особами житлового законодавства;
- •Реалізацію державної житлової політики України.
- •3. Органи управління житловою сферою.
- •1. Поняття та види жилих приміщень.
- •2. Порядок виключення жилих (будинків) приміщень з житлового фонду.
- •3. Поняття та види житлового фонду.
- •4. Поняття житлово-комунального господарства.
- •У сфері економіки:
- •У сфері структурної перебудови та організаційних перетворень:
- •У сфері технічної політики:
- •1. Основні положення та державна політика у сфері надання житлово-комунальних послуг.
- •3. Види житлово-комунальних послуг та порядок їх надання.
- •4. Учасники договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
- •5. Порядок укладення договорів у сфері житлово-комунальних послуг.
- •6. Тарифоутворення та оплата житлово-комунальних послуг.
- •1. Поняття обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
- •Надання житла за рахунок держави у межах встановленої норми соціально незахищеним громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема:
- •Створення умов, за яких кожний громадянин вільно, на вибір, відповідно до своїх потреб і можливостей зміг би спорудити житло, придбати його у власність, взяти в оренду.
- •2. Умови взяття громадян на квартирний облік.
- •3. Порядок взяття громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, на квартирний облік.
- •4. Порядок надання жилих приміщень.
- •1. Договір найму жилого приміщення в будинках державного та громадського житлових фондів.
- •2. Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
- •3. Виселення наймачів із жилих приміщень у будинках державного та громадського житлових фондів.
- •4. Обмін жилих приміщень в будинках державного та громадського житлових фондів.
- •1. Порядок надання та користування жилою площею в гуртожитках.
- •2. Поняття службового жилого приміщення.
- •3. Порядок включення жилого приміщення до числа службових.
- •4. Порядок надання службових жилих приміщень.
- •5. Користування службовими жилими приміщеннями.
- •6. Виселення зі службових жилих приміщень.
- •1. Облік та умови прийому громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.
- •2. Створення житлово-будівельних кооперативів.
- •3. Порядок надання квартир в жбк.
- •1. Підстави набуття громадянами жилих приміщень у власність.
- •2. Приватизація житла.
- •3. Індивідуальне житлове будівництво.
- •4. Молодіжне будівництво.
- •5. Купівля-продаж житла.
- •Лекція 10. Обмежені речові права на житло.
- •1.Сервітутні права на житло.
- •2.Обмеженні речові права на житло.
- •3.Зміна власника житла обтяженого речовим правом.
- •Лекція 11. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку(осбб).
- •1.Визначення та основна мета створення осбб.
- •2. Створення об'єднання.
- •3. Членство в об'єднанні
- •4. Утримання житлового комплексу на балансі
- •5. Визначення часток обов'язкових платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна
- •1. Право на соціальне житло
- •2.Облік громадян, які мають право на отримання соціального житла.
- •3. Особливості взяття на соціальний квартирний облік громадян без визначеного місця проживання, які мають право на отримання соціального житла
- •5.Плата за житло у житловому фонді соціального призначення.
- •1. Плата за користування житлом.
- •2. Плата за комунальні послуги.
- •3. Житлові субсидії.
- •1. Порядок утримання житлового фонду.
- •2. Утримання багатоквартирних будинків.
- •3. Порядок вирішення житлових спорів.
- •2.Адміністративна відповідальність у галузі житлового права.
- •3.Цивільна відповідальність у галузі житлового права.
- •4.Дисціплінарна відповідальність у галузі житлового права.
- •5. Поняття та види житлових правопорушень.
- •Основні терміни та визначення.
- •Перелік використаних джерел.
5. Купівля-продаж житла.
Крім зазначених способів набуття громадянами житла у власність досить розповсюдженим у практиці є такий шлях поліпшення житлових умов громадянами як купівля-продаж житла. Купівля-продаж житла здійснюється відповідно до ст. ст. 224-239 Цивільного кодексу України, Закону України від 2 вересня 1993 року “Про нотаріат”, а також Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5.
Відповідно до ст. 226 Цивільного кодексу України жилий будинок може бути предметом договору купівлі-продажу, причому закон не обмежує кількість таких договорів. Зазначений договір повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з його сторін є громадянин. За загальним правилом, недотримання вимоги стосовно нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу житла тягне за собою недійсність таких договорів.
Відповідно до п. 48 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, посвідчення договорів про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна.
При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження жилого будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на вказане майно у осіб, які його відчужують.
Право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, інші будівлі та споруди, які відчужуються, може бути підтверджене, зокрема, одним із таких документів:
нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни;
договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі;
свідоцтвом про придбання жилого будинку (частини будинку) з прилюдних торгів;
свідоцтвом про право приватної власності на будинок (частину будинку);
свідоцтвом про право власності, яке видається відповідним органом при приватизації житла;
свідоцтвом про право на спадщину;
свідоцтвом про право власності на частку у спільному майні подружжя;
договором про поділ майна;
рішенням суду, арбітражного суду тощо.
Оскільки жилі будинки (квартири) підлягають обов’язковій державній реєстрації, то правовстановлюючі документи щодо нерухомого майна приймаються нотаріусом лише за наявності відмітки реєструючого органу (бюро технічної інвентаризації), або реєстраційного посвідчення, яке є невід’ємною частиною правовстановлюючого документа.
Крім правовстановлюючого документа на жилий будинок нотаріус вимагає довідку-характеристику бюро технічної інвентаризації, а в населених пунктах, де інвентаризація не проведена, – довідку виконавчого комітету відповідної ради, в якій викладена характеристика відчужуваної будівлі.
Коли з довідки-характеристики видно, що власник жилого будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, в тому числі перепланування жилого будинку, переобладнання нежилого приміщення в жиле і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої адміністрації про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження цього будинку.
При посвідченні договору про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність арешту або заборони на відчуження за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
У разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується за наявністю згоди кредитора і набувача про переведення боргу на набувача. У випадку переведення боргу на набувача нотаріус вимагає подання відповідної довідки (заяви), виданої кредитором.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року “Про державне мито” за нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу житла громадяни повинні сплатити 1% вартості цього житла, яка визначається бюро технічної інвентаризації.