- •Тема 4. Страховий ринок. Страхові забовязання. Страхові тарифи.
- •1. Поняття страхового ринку та його структури. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
- •2. Страхові посередники, їх роль на страховому ринку
- •Функції страхових посередників
- •3. Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст.
- •4.Організація страхової справи в Україні та структура страхової компанії.
- •5. Страхове зобов’язання.
- •6.Страхова сума, страхова вартість і система (вид) страхового забезпечення
2. Страхові посередники, їх роль на страховому ринку
Відповідно до ст.. 15 ЗУ “Про страхування” страхова діяльність в Україні може проводитись за участю страхових посередників. Діяльність страхових посередників регламентується також Положенням “Про порядок провадження діяльності страховими посередниками”, затвердженим Постановою КМУ 18 грудня 1996р. №1523.
Страхові посередники допомагають страхувальникам перекласти витрати у зв’язку з різноманітними ризиками на професіоналів-страховиків.
Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.
Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їх юридичний статус чітко розрізняється.
Страховими брокерами можуть бути юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Посередницька діяльність страхових та перестрахувальних брокерів здійснюється як виключний вид діяльності і може включати:
консультування;
експертно-інформаційні послуги;
роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням договорів страхування;
інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
До діяльності страхових брокерів застосовують такі обмеження:
страховий брокер не може проводити інші види діяльності, у тому числі посередницької діяльності на страховому ринку;
страховий брокер не може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35% загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;
розмір утримуваним страховим брокером страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного капіталу страхового брокера;
страховий брокер має право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договором страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів.
Перестрахові брокери – це юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.
Законодавство дозволяє здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання вимог щодо здійснення такої діяльності.
Порядок діяльності страхових та пере страхових брокерів регламентується Положенням “Про особливі умови діяльності страхових брокерів”, затвердженим Постановою КМУ 29 квітня 1999р. №747. Особливі умови діяльності страхових брокерів передбачають їх сертифікацію та включення до державного реєстру страхових брокерів відповідно до Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності (1999р.).
Страховими агентами можуть бути громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів, страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).
Страхові агенти, на відміну від страхових брокерів, які у більшості випадків є уповноваженою особою покупця – страхувальника або страхової компанії як їхній представник чи консультант, є представниками продавця – страховика і діють в його інтересах за винагороду згідно з агентською угодою.
Під терміном “страховий агент” і “страховий брокер” потрібно розуміти не тільки фізичну особу, а й страхові агентства, які є структурним підрозділом страхової компанії з певною кількістю агентів, і брокерські контори з найманням персоналу. У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства, транспортні підприємства, відділення зв’язку, нотаріальні контори, казначейства та ін.
Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і страхових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм притаманні свої специфічні функції.
