Планування території рлп «Ялівщина» (функціонувальне зонування)

4.1. Методичні аспекти організації території рлп

Регіональні ландшафтні парки належать до природно-заповідних об'єктів багатофункціонального значення, які мають достатньо великі території, що включають землі різних землекористувачів і різного цільового призначення. Особливістю цих об'єктів є те, що будь-яка діяльність, що здійснюється на їх території, має бути підпорядкована інтересам охорони природи, збереженню біологічного та ландшафтного різноманіття, а також забезпеченню умов для організованого відпочинку населення туризму та інших видів рекреаційної діяльності.

Функціональне зонування території РЛП являє собою особливий спосіб моделювання об'єкта, на підставі якого територія розбивається на окремі ділянки з рекомендованими для них режимами збереження і

Функціональне зонування території РЛП здійснюється з метою забезпечення оптимального режиму використання, дотримання державних нормативів та наукових рекомендацій щодо збереження та відновлення природних ресурсів, здійснення практичної природоохоронної та господарської діяльності

Функціональне зонування території РЛП передбачає розподіл їх земель на території з різними режимами охорони і використання за визначеними критеріями для розроблення програми дій для цих територій, спрямованої на охорону відтворення, формування, використання природних комплексів і об'єктів відповідно до завдань, що покладаються на ці установи Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Вищеназваний закон не містить назв та характеристик зон, які мають бути виділені у РЛП, відзначаючи лише, що в РЛП „може проводитись зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків". Цими зонами для НПП є заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська.

Таким чином, на територіях регіональних ландшафтних парків доцільно виділяти такі зони.

1. Заказна зона. Призначена для охорони природних комплексів збереження ландшафтного та біологічного різноманіття. До неї мусять бути віднесені існуючі на території РЛП заказники пам’ятки природи і заповідні урочища, території з рослинними угрупованнями, занесеними до Зеленої книги України місцезнаходженнями видів занесених до міжнародних списків та конвенцій міжнародних угод, Червоної книги України,

Положеннями про природно-заповідні території, які входять до її складу і Положенням про регіональний ландшафтний парк.

2. Зона регульованої рекреації. Призначена для охорони типових природних комплексів РЛП, збереження екологічної рівноваги. В ній проводиться екологічне виховання та екологічна просвіта населення, влаштовуються екологічні стежки та туристські маршрути. Забороняються рубки лісу головного користування та інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних

3. Зона стаціонарної рекреації. Призначена для збереження природних комплексів, які забезпечують відпочинок відвідувачів в межах парку, розміщення об'єктів їх обслуговування (мотелів кемпінгів, готелів та ш). Рекреаційна діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони природного середовища. Забороняється діяльність, яка може призвести до зниження рекреаційної цінності території

4. Господарська зона. Призначена для проведення господарської діяльності. Тут знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення. Господарська діяльність здійснюється додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього середовища. Метою створення господарської зони є створення буферної (захисної) території, щоб підтримувати екологічну рівновагу природних комплексів інших частин регіонального ландшафтного парку. На сільськогосподарських землях зберігається традиційна господарська діяльність.

В цій зоні необхідно дотримуватись наступних принципів:

- відповідності напрямків господарської діяльності природним

- врахування мікрозональності ґрунтово-кліматичних умов і рельєфу;

- формування в межах водозабору оптимального співвідношення між орними, лісовими, лучними та водними ландшафтами.

Для регіональних ландшафтних парків доцільно дозволити встановлення гнучкого зонування в залежності від природних умов та особливостей управління із виділенням різних зон та підзон, наприклад, зони (або підзони) відновлення екосистем, охорони історико-культурних.

Функціональне зонування здійснюється на основі комплексної оцінки територій. В комплексній оцінці територій РЛП враховуються дані затвердженої проектної документації про інженерно-будівельні, природно-кліматичні, планувальні умови, сучасне господарське використання, населення і його розміщення, транспортну інфраструктуру, інженерні мережі та споруди, межі залягання корисних копалин, зони забруднення навколишнього середовища, санітарно-захисні зони, ділянки несприятливих гідрогеологічних, геологічних, інших процесів та факторів. У разі значної давності виконання схем та проектів ці дані необхідно поновити, щоб вони відповідали сучасному стану.

Комплексна оцінка включає такі основні спеціальні оцінки:

• оцінку природних умов і ресурсів,

• оцінку соціально-економічних умов;

• природоохоронну оцінку територій;

• оцінку природних рекреаційних ресурсів, у тому числі оцінку стійкості природних комплексів до рекреаційних навантажень, природних об'єктів туризму та екскурсій,

• наявність рекреаційних установ;

• рекреаційну оцінку історичних, етнографічних, культурних об'єктів;

• пейзажно-естетичну оцінку ландшафту;

• оцінку екологічної ситуації, санітарно-гігієнічного стану;

• оцінку обмежень для функцій РЛП.

Природне середовище вивчається більш детально і оцінюється за такими компонентами: клімат, рель'єф, поверхневі і підземні води, ґрунти, рослинний покрив і тваринний світ. Складаються відповідні карти.

Для визначення в натурі зон територію слід оцінити за природничим, історико-культурним та соціально-економічним критеріями.

До найважливіших природничих критеріїв відносять ступінь природності екосистем та ландшафтів, їх наукове і природоохоронне значення, оригінальність і типовість, флористичну, фауністичну та ценотичну цінність, характер антропогенних змін і потенціал відтворення натурального стану. До історико-культурних критеріїв належать наявність і особливості (в тому числі вразливість і туристична привабливість) пам'яток архітектури, археології, історії, а також наявність музеїв, традиційних промислів тощо. До критеріїв соціально-економічного характеру належать господарське значення екосистем, рекреаційний потенціал та туристичне значення ландшафтів.

При проведенні ландшафтних досліджень та складанні ландшафтних карт з метою створення та функціонального зонування регіонального ландшафтного парку необхідно враховувати, що ландшафтна карта, відображаючи закономірності розміщення географічних комплексів та їх просторову структуру, несе найбільш повну інформацію про той природний фон, на якому здійснюється природоохоронна, рекреаційна та господарська діяльність, що робить її особливо ефективною при вирішенні питання зонування території РЛП. Застосування картографічного методу є найсильнішою стороною ландшафтного підходу і дає можливість вирішувати проблеми природокористування у просторі та часі.

Створення ландшафтної карти необхідно починати з виділення, нанесення на карту, всебічного вивчення та систематизації природно-територіальних комплексів (ПТК) різного порядку.

При складанні карти функціонального зонування РЛП основними вихідними документами повинні бути: 1) карта ландшафтів або фізико-географічного районування території з типологічними угрупуваннями природно-територіальних комплексів; 2) карта існуючого стану використання території, яка при суміщенні з ландшафтною картою дає можливість виявлення природно-господарських аналогів, які існують на даний час.

Найбільш цінні природні та унікальні ландшафти, не змінені антропогенною діяльністю доцільно включати до заказної зони.

Ландшафти заказної зони мають відповідати таким принципам:

біогенетичному, який забезпечує збереження сприятливих екологічних умов, необхідних для існування та відтворення в природних ландшафтах найбільш чутливих його компонентів - рослин та тварин (цей принцип вимагає розробки біолого-відновлюваних заходів); історичному, який базується на тому, що заповідні ландшафти повинні бути своєрідним еталоном історичного процесу формування живої і неживої природи у регіональному і зональному аспектах; господарському, який передбачає включення до заказної зони ландшафтів, які є еталонами або мають цінні компоненти для різних галузей господарства; соціальному, який полягає в збереженні цінних у рекреаційному та бальнеологічному відношенні ландшафтів; науково-дослідному, який передбачає створення природної бази для наукових досліджень ландшафтів та збереження незайманих та еталонних екосистем для їх моніторингу.

Зона регульованої рекреації. Основні критерії вибору місця та меж зони: наявність ландшафтів близьких до природних максимальне пейзажно-естетичне різноманіття, мальовничі ландшафти та висока стійкість ландшафтів до рекреаційних навантажень, доступність основних природних комплексів зони.

Зона стаціонарної рекреації виділяється на основі визначення рівня можливих навантажень на різні типи ландшафтів, розрахунку природної стійкості ландшафтів; можливостей відновлення природних властивостей ландшафтів та рослинності, які були змінені в процесі попередньої діяльності людини та включає ландшафти, близькі до природних, і з вже існуючими закладами відпочинку.

При виділенні зони стаціонарної рекреації пропонується врахувати такі аспекти: 1) наявність вже розвиненої мережі рекреаційних установ та інженерних мереж; 2) економічність експлуатації закладів рекреації, пов'язану з природними умовами, 3) вплив компонентів ландшафту на організм людини

Господарська зона. Основні критерії вибору місця та меж зони: найбільш антропогенно змінені ландшафти, низька рекреаційна привабливість, розвинена господарська діяльність.

Стійкість ландшафтних комплексів до рекреаційних навантажень є об'єктивним показником, що визначає рекреаційний потенціал території і за яким розраховується рекреаційна ємність територій та окремих ландшафтів.

Рекреаційне навантаження - показник, що характеризується чисельністю рекреантів на одиницю площі за певний період. Визначають обліком часу перебування рекреантів на пробних площах або в лісовому масиві, а також розраховують для всієї території лісів рекреаційних, виходячи з чисельності міського та сільського населення, рекреантів які перебувають на даній ділянці. Встановлення рекреаційного навантаження методом обліку на пробних площах проводиться в основному для обґрунтування або уточнення нормативів рекреаційних навантажень на природно-територіальні комплекси. Після закінчення облікових робіт у всі передбачені дні визначають середньозважене рекреаційне навантаження на 1 га пересічно за один день комфортного періоду.

Головним фактором визначення норм рекреаційного навантаження на ландшафт є ступінь дигресії рослинних угруповань. Тому при розрахунках рекреаційної ємності території не можна обмежуватися тільки нормами рекреаційного навантаження на окремі типи екосистем.

Необхідно також врахувати чинники, що визначають привабливість території для відвідувачів: різноманітність рекреаційних угідь, тобто наявність територій для різних видів відпочинку, рівень рекреаційного благоустрою, пейзажно-естетична привабливість території, насиченість території унікальними природними, історичними, культурними об'єктами рекреаційного тяжіння, рекреаційна привабливість території. Враховується також наявність ландшафтів з природними та культурними рослинним і угрупованнями.

Рекреаційна місткість ландшафтів визначається як сума допустимих рекреаційних навантажень для кожної групи типологічних ландшафтних комплексів і характеризується чисельністю відпочиваючих, які без шкоди для ПТК можуть перебувати на даній території протягом певного часу.

До основних факторів, які визначають естетичну цінність території РЛП, відноситься ступінь привабливості і мальовничості ландшафтів різноманіття естетичних якостей різних ландшафтів, особливості їх зорового сприйняття.

Першим етапом обстеження є виявлення естетичної цінності пейзажу. Для цього необхідно обстежити ландшафти, місцевості та урочища території РЛП, з тим, щоб виявити його природні умови характер рельєфу, склад деревної та чагарникової рослинності, наявність водойм.

На другому етапі проводиться детальне обстеження ландшафту, його елементів та компонентів, при цьому обстеженню підлягають:

1. Деревні та чагарникові насадження. Окремо виділяються однопорідні гаї (дубові, березові, модринові), а також рідкісні за віком, або своєрідні за формою крони дерева. Обов'язково потрібно вказати співвідношення порід. Мають бути спеціально відмічені сухі соснові ліси, які мають велике оздоровче значення.

2. Водойми. Дається опис їх конфігурації, площа.та глибина чїрактер берегової смуги. Окремо виділяються природні пляжі, як місця масового відпочинку та оздоровчих заходів

3. Природні джерела, їх естетичне та оздоровче значення.

4. Характерні ландшафти заплав великих річок.

В матеріалах обстежень необхідно вказати основні автомагістралі залізничні колії, які перетинають територію, дати коротку характеристику поселень, окремі споруди. Заходи, які проводяться по благоустрою (догляд за насадженнями, меліоративні роботи).

У висновках обстеження вказується, які основні елементи створюють мальовничість краєвидів (вікові ліси, система озер що чергуються з горбами). Потрібно вказати, що є основним оздоровчим фактором, або створює умови для масового відпочинку та туризму.

У висновках даються рекомендації щодо подальшого використання територій, що передбачаються для різних зон та вказуються їх межі.