3.2. Трасування побутової та дощової мереж

Під трасуванням каналізаційної мережі розуміють визначення розташування вуличних колекторів на плані населеного пункту. Основна задача трасування мережі полягає в тому, щоб відвести стоки трубами і каналами самопливом з максимально можливої території.

Безпосередньо перед трасуванням територію, що каналізується, розбивають на басейни, вибирають місця розташування очисних споруд та випуску стічних вод. Межі басейнів каналізування визначають за рельєфом місцевості та проектом вертикального планування. Межі басейнів, як правило, співпадають з лініями вододілів. Місце розташування очисних споруд вибирають нижче населеного пункту за течією водойми із забезпеченням санітарно-захисної зони до межі житлової забудови.

Трасування мережі залежить від багатьох факторів. Під час трасування необхідно враховувати:

а) рельєф місцевості для зменшення заглиблення труб і можливості відводу стічних вод самопливом; б) місце розташування очисних споруд; в) намічене місце випуску стічної рідини у водойму; г) прийняту систему каналізації; д) характер забудови кварталів; е) черговість будівництва.

Каналізаційні мережі всередині басейну трасують від вододілів до тальвегів. Як правило, вуличні колектори проектують перпендикулярно горизонталям місцевості в напрямку понижених місць басейну. Головні колектори найчастіше направляють вздовж берегів річок. Головним колектором стічна рідина відводиться за межі населеного пункту. Трасування вуличних каналізаційних мереж може бути здійснене за трьома основними схемами:

1) Схема з пониженого боку кварталу застосовується за вираженого рельєфу з перепадом відміток рівня землі до однієї або до двох граней кварталу (ухил поверхні землі більший за 0,008 - 0,01). Вуличні мережі в цьому випадку прокладені лише проїздами біля понижених сторін кварталів.

2) Охоплююча схема застосовується для плоского рельєфу місцевості (ухил до 0,005 - 0,007), кварталів великих розмірів та відсутності забудови всередині кварталів. Вуличні мережі прокладають проїздами, вони охоплюють квартал з усіх сторін.

3) Черезквартальна схема передбачає, що мережі прокладені всередині кварталів – від вище розташованих до нижче розташованих, що дозволяє скоротити довжину каналізаційних трубопроводів вар­тість їх будівництва. Однак застосування цієї схеми вимагає точного погодження забудови кварталу і ускладнює експлуатацію мереж.

В даному курсовому проекті застосовуємо охоплюючу схему, оскільки середній ухил рельєфу становить 0,006 та відсутні відомості про забудову кварталу (рис. 2.2).

Каналізаційні лінії слід прокладати прямолінійно. В місцях поворотів мереж, в місцях зміни похилу та діаметру труб, а також в місцях з'єднання декількох ліній необхідно влаштовувати колодязі. Проектуючи трасу каналізаційної мережі, необхідно уникати або зводити до мінімуму число перетинів із залізничною колією, підземними спорудами та водними перешкодами, тому що влаштування цих перетинів складне і викликає труднощі експлуатації [4, с.187-189].