- •Розробка класифікатора цифрової карти Загальні відомості
- •Створення нового класифікатора
- •Створення шару інформації
- •Створення записів семантики
- •Для створення об’єктів вибираємо панель “Объекты” редактора класифікатора (рис. 1.5).
- •Створення точкових об’єктів
- •Призначення семантик
- •Створення лінійних об’єктів
- •Створення площових об’єктів
- •Визначення масштабів відображення об’єкта
- •Створення підписів
- •Створення та редагування цифрових карт Загальні відомості
- •Створення математичної основи карти
- •Створення растрової карти
- •Створення цифрової карти шляхом векторизації растрової основи
- •Створення матричної карти
- •Класифікатор інформації, яка відображається на топографічних картах масштабів 1:10000, 1:25000, 1:50000, 1:100000, 1:200000, 1:500000, 1:1000000 (скорочено)
- •Перелік найменувань об’єктів класифікації, класифікаційних угруповань та їхніх кодових позначень (частково)
- •Перелік ознак, які характеризують об’єкти класифікації, смислових значень ознак і їхніх кодових позначень (частково)
- •Бібліографічний список
Створення цифрової карти шляхом векторизації растрової основи
На основі існуючої растрової карти створюємо векторну карту. Для цього можна скористатись механізмом карт користувача, передбаченим у ГІС “Карта”. Карта користувача накладається поверх типових номенклатурних аркушів і приймає картографічну проекцію й систему координат електронної карти, в межах якої вона була відкрита. Така карта не має наперед визначених розмірів: при додаванні нових об’єктів карта збільшується. Об’єкти, подані на такій карті, мають єдине ціле, незалежно від того, до яких номенклатурних листків вони належать. Така карта може використовуватись у різних масштабах з листками різних номенклатур.
Для створення карти користувача в межах району слід при відкритій карті вибрати в меню ГІС “Карта” пункти “Файл → Создать → Пользовательскую карту”, визначити назву файла для збереження даних та у діалоговому вікні “Создание пользовательской карты” (рис. 2.10) визначити класифікатор карти, назву карти, масштаб. Інші дані при цьому будуть визначені автоматично відповідно до основної карти району робіт.
Рис. 2.10. Створення карти користувача
Для створення й редагування векторних карт у ГІС “Карта” використовується вбудований “Панорама-векторизатор” і набір підключуваних модулів, що реалізує функції автоматичного створення математичної основи, побудови горизонталей та ін. Для доступу до функцій векторизатора слід вибрати в головному меню системи пункти “Задачи → Редактор карты”. При цьому відкривається панель інструментів для створення й редагування векторних карт. Кожна кнопка панелі забезпечує доступ до груп операцій зі створення, редагування, видалення об’єктів, а також до функцій контролю векторизації. Додати або видалити кнопки з панелі, створити власні панелі кнопок користувач може за допомогою діалогів настроювання панелей, доступних у меню: “Задачи → Пользовательские панели →Настройка”. Визначення параметрів векторизатора здійснюється вибором у меню системи пункту “Параметры → Параметры редактора”.
Для створення векторного об’єкта за його растровим зображенням вибираємо операцію “Создать объект” на панелі редактора карти. На панелі “Создание нового объекта карты” (рис. 2.11) вибираємо, на якій з карт району має бути створений об’єкт, визначаємо тип локалізації об’єкта й вибираємо в переліку об’єктів відповідного класифікатора об’єкт, що буде створюватись. Спосіб утворення об’єкта визначаємо як “довільний контур”.
Рис. 2.11. Вибір типу, виду й способу створення об’єкта векторної карти
Після натиснення кнопки “Выбор” курсором за растром визначаємо контур нового об’єкта. Завершення операції створення об’єкта здійснюється подвійним натисканням на ліву клавішу миші або вибором пункту “Выполнить операцию” в контекстному меню, що з’являється після натискання правої клавіші миші. При цьому, якщо в параметрах редактора визначено “Запрос семантики при создании объекта”, відкривається вікно “Семантика” (рис. 2.12), в якому слід заповнити значення обов’язкових і можливих (за наявності) семантичних характеристик об’єкта.
Рис. 2.12. Визначення значень семантик створеного об’єкта
Після введення семантики користувач може продовжити створення об’єктів даного типу або перейти до створення інших об’єктів.
Певна частина операцій зі створення векторних карт може здійснюватись в автоматичному (наприклад, математична основа карти) або напівавтоматичному (наприклад, векторизація рельєфу за растровим зображенням) режимі. Деякі об’єкти, що мають складну форму, можуть створюватись за допомогою наперед підготовлених сценаріїв утворення.
У результаті векторизації растрової карти отримаємо векторну електронну карту (рис. 2.13).
Рис. 2.13. Векторна карта рельєфу й об’єктів гідрографії, створена векторизацією растрової карти
