3 Обєкти цивільних правовідносин

Об'єктами цивільних прав є все те, із приводу чого складаються цивільні правовідносини і на що спрямовані цивільні права та цивільні обов'язки їх суб'єктів.

До об'єктів цивільних прав належать:

1) речі, у тому числі гроші та цінні папери;

2) інше майно, майнові права;

3) результати робіт;

4) послуги;

б) результати інтелектуальної, творчої діяльності;

6) інформація;

7) інші матеріальні і нематеріальні блага, зокрема особисті немайнові блага.

Вказані об'єкти можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони:

1) не вилучені з цивільного обороту;

2) не обмежені в обороті;

3) не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Найпоширенішими об'єктами цивільних прав є речі – предмети матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Законом передбачено таку класифікацію речей: 1) залежно від можливості переміщення в просторі є: - нерухомі речі (нерухоме майно, нерухомість), до яких належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення (будинки, інші споруди, багаторічні насадження тощо).

Майном як особливим об'єктом цивільних прав вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. При цьому майнові права є не споживною річчю. Вони визнаються речовими правами.

Гроші є особливою категорією об'єктів цивільного права, оскільки виконують роль загального еквіваленту, визначають міру вартості речей, результатів робіт, послуг тощо.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам (акції, облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання України, векселі тощо).

Послуги - це певні дії, що мають своїм наслідком конкретний корисний немайновий результат, яким задовольняються потреби інших осіб (перевезення пасажирів, зберігання речей у камері схову, виконання доручення тощо).

4 Громадяни як суб’єкти цивільних правовідносин

.

Учасниками майнових та особистих немайнових відносин, що регулюються цивільним правом, виступають у першу чергу громадяни. Щоб мати можливість брати участь у цих відносинах, закон наділяє громадян цивільною правосуб'єктністю, елементами якої є цивільна правоздатність та цивільна дієздатність.

1. Цивільна правоздатність.

2. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років (малолітня особа).

3. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14 до 18років (неповнолітня особа).

4. Повна цивільна дієздатність.

1. Цивільна правоздатність

Цивільна правоздатність згідно зі ст. 9 ЦК України — це здатність мати цивільні права та обов'язки. Така здатність визнається за всіма громадянами України. Вона виникає в момент народження громадянина і припиняється з його смертю. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

Таким чином, правоздатність — це невід'ємна властивість кожного громадянина. Він є правоздатним протягом всього свого життя незалежно від віку та стану здоров'я.

Лише за наявності правоздатності можливе виникнення конкретних суб'єктивних прав і обов'язків. Набуття конкретних суб'єктивних прав означає реалізацію правоздатності.

Зміст правоздатності громадянина визначено в ст. 10 ЦК України. Закон, визначаючи зміст правоздатності громадян, говорить лише про права, але не згадує про обов'язки. Це не означає, що в зміст правоздатності громадян входить лише можливість набуття прав, оскільки, як вказується в ст. 9 ЦК України, правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки.

Дієздатність об'єднує у собі правочиноздатність, тобто здатність здійснювати правочини, та деліктоздатність — здатність нести відповідальність за неправомірні дії.

Дієздатність, як і правоздатність не є природними правами людини, а наданими їй у силу закону. Значення категорії дієздатності полягає в тому, що дієздатність юридично забезпечує активну участь особи у цивільному обороті, реалізації ЇЇ майнових та особистих немайнових прав.

Зміст дієздатності містить у собі такі складові частини: здатність особи своїми діями набувати цивільні права та створювати для себе цивільні обов'язки; здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов'язки; здатність нести відповідальність за цивільні правопорушення.

Цивільне законодавство розрізняє декілька різновидів дієздатності залежно від віку особи та її психічного стану, оскільки при здійсненні цивільних прав та обов'язків особа повинна розуміти значення та можливі наслідки своїх дій. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Дієздатність є невідчужуваною від особи, її обсяг установлюється ЦК України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове обмеження дієздатності можливе лише за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Новим ЦК України внесені цілком доречні новели до вікового розмежування окремих видів дієздатності порівняно з раніше діючим ЦК України. Так, за новим ЦК України розрізняють такі різновиди дієздатності:

1) часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років (малолітніх);

2) неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх);

3) повна цивільна дієздатність.

Передбачено також визнання особи недієздатною та обмежено дієздатною за рішенням суду і на підставах, визначених законом.