Державні комітети (державні служби)

Серед інших центральних органів виконавчої влади після міністерств йдуть державні комітети. Державний комітет - це своєрідне "мале" міністерство. Відповідно до п.І5 ст. 106 Конституції України його утворює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра України Президент України. У цього центрального органу виконавчої влади схожі з міністерством і завдання. Комітет здійснює державне управління в певній, як правило, невеликій галузі господарства, керівництво підпорядкованими йому об'єктами, реалізацію певного сектора державної політики. Отже, державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів.

Державний комітет вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державну службу) очолює його голова. На відміну від міністрів, відповідно до Конституції України голови державних комітетів не входять до складу Кабінету Міністрів України, а отже, самостійно не виробляють урядову політику.

Що ж до кількості державних комітетів, то їх існування виправдано лише в тому випадку, коли певні функції державного управління неможливо або небажано віднести до відання якогось одного міністерства або коли існує необхідність організаційно (структурно) розмежувати прийняття стратегічних рішень і їх реалізацію. Як вже було сказано, сьогодні в Україні діє двадцять державних комітетів (наприклад, інформаційної політики, лісового господарства, статистики, у справах охорони державного кордону та ін.).

Державні комітети, як і міністерства, є єдиноначальними органами, хоча сама назва "комітет" властива саме колегіальним органам. Вони можуть видавати загальнообов'язкові нормативно-правові акти лише в межах повноважень, визначених для них законами.

Відповідно до покладених на державний комітет завдань, схожою з міністерством є його внутрішня структура. Комітет очолює голова, який має декілька заступників, а центральний апарат поділяється на відповідні головні управління, відділи, департаменти, сектори і групи. У складі центрального апарату при голові утворюється колегія як дорадчо-консультативний орган, до складу якої входять (крім голови) всі його заступники, керівники відповідних підрозділів державного комітету, провідні фахівці галузі, окремі керівники місцевих органів, підприємств і організацій.

Державний комітет може мати підпорядковані йому підрозділи (органи), в тому числі територіальні (регіональні), які становлять так звану "систему державного комітету".

Обсяг повноважень конкретного Державного комітету (державної служби) визначає Президент України, який затверджує положення про нього.

Інші центральні органи виконавчої влади

До системи центральних органів виконавчої влади України також входять так звані "центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом". Сьогодні це одинадцять різноманітних відомств: Антимонопольний комітет, Державна митна служба, Служба безпеки, Державна податкова адміністрація, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, Національна комісія регулювання електроенергетики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державний депертамент з питань виконання покарань, Управління державної охорони, Головне управління державної служби, Фонд державного майна тощо.

Порядок створення, реорганізації, ліквідації, призначення на посаду та звільнення з посади керівників та їх заступників, функціонального призначення, прав і обов'язків, взаємовідносин з іншими державними органами, відповідальності, підконтрольності та підзвітності, скасування чи зупинення актів цієї групи органів є однаковими з попередньо розглянутими нами міністерствами та державними комітетами. А тому немає потреби в окремому розгляді цих процедур.

Хоча в цій групі існують два органи, порядок призначення та звільнення з посад їхніх керівників мають свої особливості, визначені п. 14. ст. 106 Конституції України. Йдеться про голів Антимонопольного комітету та Фонду державного майна, призначення та звільнення з посад яких відбувається за згодою Верховної Ради України.

Серед центральних органів виконавчої влади, крім вищеперелічених, існує ще одна група, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів. Наприклад, через Міністра фінансів спрямовується і координується діяльність Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства; через Міністра юстиції - Державного комітету у справах релігій.