2.2. Федеральне регулювання

Заснована в 1959 році Національна служба енергетики - це адміністративний суд, що відповідає за регламентацію питань транспортування енергії. Служба надає дозволи на спорудження й експлуатацію нафто -і газопроводів, імпорт і експорт енергоресурсів , у тому числі на експортні поставки електроенергії, а також керує розробкою арктичних зон і ресурсів у відкритому морі, які не регулюються федерально-провінційними угодами.

У 1980 році була прийнята нова стратегія енергетичного розвитку - Національна енергетична програма. Знову основною рисою програми стало посилення контролю держави над енергоресурсами і особливо втручання федерального уряду в справи провінцій в галузі енергетики. Причиною жорсткості стало введення США ембарго на поставки іранської нафти до Північної Америки, що призвело до чергового стрибка цін на нафту. Були підвищені податки на експорт нафти і газу, введено часткове фінансування розвідувальних операцій і буріння на території Канади та інші заходи, спрямовані на зниження енергозалежності та підвищення національних запасів енергоносіїв. Вся програма була спрямована на зниження рівня залежності канадської економіки від світових цін на енергоносії і збільшення державних доходів від енергетичної промисловості. Передбачувано , що така стратегія не викликала схвалення у представників бізнесу та влади провінцій. Вже в 1985 році до неї були внесені істотні зміни, які були спрямовані на зниження ролі держави в регулюванні діяльності енергетичного сектора всередині провінцій.

У 1985 федеральний уряд і уряди Альберти , Британської Колумбії і Саскачевану домовилися про скасування регламентації цін на сиру нафту і природний газ. Нафта у відкритому морі уздовж атлантичного узбережжя стала предметом угод між Оттавою і провінціями Нова Шотландія і Ньюфаундленд і Лабрадор. Шельфові зони переважно знаходяться у федеральному розпорядженні , але федеральний уряд частково ділить право на володіння і розпорядження з цими провінціями.

Координація управління енергетикою між федеральним урядом і урядом провінцій здійснюється через діяльність спеціально створених комітетів і неформальні консультації та контакти .

Національна рада з енергетики - незалежний федеральний орган, який був створений в 1959 році з ініціативи Парламенту . Він займається питаннями міжнародної та міжпровінційної торгівлі енергоресурсами і питаннями транспортування нафти, природного газу та електрики. У компетенцію Національної ради з енергетики входять міжнародні нафто- і газопроводи, а також будівництво і підтримка роботи міжнародних ліній електропередач. Організація відіграє важливу роль у встановленні стандартів охорони здоров'я та безпеки, крім того слідкує за дотриманням природоохоронних норм при плануванні, будівництві та роботі різних енергетичних проектів. Крім того, Рада займається здійсненням державної допомоги в розвитку видобутку газу і нафти в шельфових зонах і на Півночі.

Канадська комісія з ядерної безпеки була створена в 2000 році відповідно до Закону про ядерну безпеку та контроль. Комісія замінила засновану в 1946 році Контрольну раду з питань атомної енергії (Atomic Energy Control Board). Комісія регулює діяльність атомних станцій, питання, що стосуються досліджень у сфері ядерної енергії, а також роботу шахт, що добувають уран. Діяльність організації спрямована, в основному, на забезпечення безпеки в ядерній індустрії і рідко пов'язана з комерційними питаннями і проблемами навколишнього середовища.

Зі сферою енергетики також пов'язані два федеральних міністерства: природних ресурсів і навколишнього середовища. Міністерство природних ресурсів Канади було створено в 1994 році згідно закону, прийнятого Парламентом Канади, та відіграє одну з провідних ролей у проведенні енергетичної політики. Енергетичний сектор Міністерства природних ресурсів є найбільш важливим органом, відповідальним за проведення енергетичної політики в уряді Канади. Міністерство навколишнього середовища було створено в 1971 році і, крім усього іншого, відповідає за регулювання рівня забруднення повітря та рівня викиду парникових газів.