Види інтерв'ю

Кваліфікований психолог повинен знати і послуго­вуватись різними видами інтерв'ю. Існує кілька класи­фікацій інтерв'ю за різними критеріями:

1. За частотою проведення інтерв'ю розрізняють: - одноразове інтерв'ю (одноразове збирання інфор­мації з метою з'ясування думок досліджуваних щодо конкретної проблеми); — багаторазове (панельне) інтерв'ю (збирання ін­формації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з кон­кретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці).

2. За метою дослідження виокремлюють такі види інтерв'ю:

- дослідницьке інтерв'ю (застосовують у процесі психологічного дослідження для уточнення інформації, отриманої за допомогою спостережень, експериментів, аналізу особистої або офіційної документації тощо);

— діагностичне інтерв'ю (використовують на ранніх етапах психотерапії як засіб проникнення у внутрішній світ клієнта і розуміння його проблем);

— клінічне інтерв'ю (застосовують як терапевтичну бесіду, спосіб надання психологічної допомоги в усвідом­ленні людиною внутрішніх проблем, конфліктів, при­хованих мотивів поведінки, шляхів саморозвитку).

3. За формою спілкування інтерв'ю поділяють на:

- вільне інтерв'ю. Воно не регламентоване формою, тобто дослідник має змогу самостійно змінювати спрямо­ваність, порядок і структуру питань, дбаючи про необхід­ну ефективність процедури. Характеризується гнучкістю побудови діалогу в межах запропонованої теми, макси­мальним урахуванням індивідуальних особливостей рес­пондентів, природністю умов опитування. Його недолі­ком є труднощі у зіставленні всіх отриманих результатів, зумовлені варіативністю питань; перевагою — сприяння респондентам у формулюванні думок і вираженні своїх позицій. Вільне інтерв'ю, як правило, використовують на початкових стадіях психологічного дослідження;

- стандартизоване інтерв'ю. Це опитування за чітко розробленою, однаковою для всіх респондентів схемою. За формою наближене до анкети із закритими питання­ми. Розмежування стандартизованого інтерв'ю та анке­ти залежить від складності проблеми, мети і етапу дослі­дження. Міра свободи учасників залежить від наявності і форми питань, рівень отриманої інформації — від пов­ноти і складності відповідей. Інтерв'юеру не можна змі­нювати формулювання або порядок питань, ставити нові. Його умови регламентовано, що сприяє високому ступеню порівняння індивідуальних результатів, міні­мізації кількості помилок при формулюванні питань, підвищенню надійності результатів опитування; уне­можливлює застосування статистичних засобів опра­цювання інформації. Респонденти при цьому майже не висловлюють власних суджень, а опитування набуває формального характеру, чим ускладнює позитивний контакт між дослідником та опитуваними;

- напівстандартизоване інтерв'ю. Ґрунтується на використанні двох обов'язкових питань, на які має від­повісти кожен респондент. Є також допоміжні питання, які застосовують у бесіді для уточнення або виключа­ють із неї залежно від відповідей на основні. Завдяки цьому досягають варіативності опитування, можливо­сті врахування індивідуальних особливостей респон­дентів і змін комунікативної ситуації. Одночасно ці дані легко порівняти. Інтерв'юер активно здійснює діалог, за потреби фокусуючи увагу опитуваних на додаткових аспектах обговорюваних проблем, і не виходить за межі заздалегідь складеного переліку питань. Дії дослідника під час напівстандартизованого інтерв'ю нагадують загальну схему функціонування комп'ютерних програм («якщо..., то...; коли ні, то...»). Інтерв'юер ставить рес­понденту передбачене питання відповідно до вияву (невияву) ним певної поведінкової реакції чи висло-Ішення (невисловлення) своєї думки.

4. Залежно від тривалості інтерв'ю класифікують на:

- глибинне (клінічне, тривале, інтенсивне) інтерв'ю (з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо);

- терапевтичне інтерв'ю (спрямоване не стільки на отримання інформації, скільки на те, щоб дати змогу респонденту розповісти про свої неприємності, відчути твою значущість, допомогти розібратися в самому собі, досягти саморозуміння);

— фокусоване (короткочасне) інтерв'ю (його метою є отримання інформації про певні аспекти особливої ситуації або події, яку пережив респондент).

5. З огляду на поведінку інтерв'юера виокремлюють:

- «м'яке» інтерв'ю (інтерв'юер прагне досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього);

- «жорстке» інтерв'ю (інтерв'юер поводиться зу­хвало, демонструючи швидше техніку допиту).

6. Залежно від способу спілкування інтерв'юера та респондента розрізняють: — особисте інтерв'ю (інформацію отримують під час безпосереднього спілкування з респондентом);

— опосередковане (коли застосовують такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення).

7. За жорсткістю спрямування інтерв'ю поділяють на:

— неспрямоване інтерв'ю (спонтанність розмов на теми, обрані респондентом);

— спрямоване інтерв'ю (інтерв'юер ставить ретель­но підготовлені заздалегідь питання.

Отже, охарактеризовані види інтерв'ю засвідчують їх різноманітність. Ефективність інтерв'ю забезпечує поєднання його з іншими методами, які застосовують у психологічному дослідженні.

Послідовність проведення інтерв'ю

Ефективність інтерв'ювання забезпечує дотримання послідовності процедур цього методу, зміст яких передба­чає підготовчий, комунікативний та аналітичний етапи.

Підготовчий етап відбувається в такій послідовності:

1) визначення предмета та об'єкта опитування, постановка дослідницьких завдань, вибір виду інтерв'ю;

2) проектування інструментарію психологічного дослідження (у т. ч. складання плану інтерв'ю, форму­лювання приблизної сукупності питань респондентам, виокремлення категорій аналізу інформації, розроблен­ня інструкцій, підготовка технічних засобів реєстрації та оброблення даних);

3) пілотажне (розвідувальне) інтерв'ювання. Воно будується за спрощеною програмою, яка має стислий за обсягом інструментарій (анкети, бланки інтерв'ю, питальники, картки для фіксації результатів тощо);

4) уточнення програми дослідження, редагування питань, зміна інструкцій, аналіз помилок і невідповід­ностей, що виникли у процесі пробного інтерв'ю;

5) складання остаточного варіанта системи питань, способів аналізу інформації, а також текстів інструкцій респондентам.

Ступінь стандартизації інтерв'ю визначає необхід­ність дотримання його етапів. Так, вільне інтерв'ю можна доповнити пілотажним із дослідницького плану, тобто вдосконалити методику вільного опитування. В інших різновидах усного опитування випробувана

Неекспериментальні методи психологічного дослідження

89

стадія відіграє важливу роль у підвищенні надійності та обґрунтованості отриманих результатів. Складання плану інтерв'ю для вільного усного опитування обме­жується підготовкою докладного переліку питань, від­критого для доповнення і перероблення (за потреби) у процесі інтерв'ю. Стандартизоване усне опитування передбачає підготовку детально розробленого плану, що нагадує перелік питань анкети.

Питання інтерв'юера класифікують за багатьма критеріями:

1. За метою дослідження виокремлюють:

— процедурні (функціональні) питання, спрямовані на оптимізацію процесу опитування (у т. ч. ті, що ви­являють міру інформованості респондента про умови проведення, мету інтерв'ю, сприяють встановленню і підтриманню контакту з інтерв'юером);

- тематичні (інформаційні) питання, за відповідя­ми на які роблять психологічні висновки.

2. За змістом розрізняють:

—• питання, що виявляють фактичну інформацію про соціальне становище респондента і події його мину­лого життя;

- питання, які допомагають з'ясувати суб'єктивні думки, мотиви поведінки, життєві позиції, ставлення до себе та інших;

— питання, що уточнюють інтенсивність думок, стосунків, емоційних реакцій.

Питання можуть передбачати короткі, нерозгорнуті і розгорнуті, поширені відповіді, що виражають думки і позиції респондентів.

3. За формою відповідей питання класифікують на:

— закриті, що спонукають респондента зробити свій вибір із пропонованих варіантів відповідей. Такі питан­ня характерні для анкетування, в інтерв'юванні ними послуговуються рідко;

— відкриті, на які опитуваний формулює власну від­повідь.

Можливі варіанти відповідей інколи пред'являють респонденту на окремих картках. Часто при їх усному сприйнятті опитуваний запам'ятовує не всі відповіді.

Питання для інтерв'ю мають відповідати таким вимогам: а) логічна однозначність, тобто відсутність автоном­них частин, що потребують різних відповідей;

б) відсутність маловідомих, іншомовних слів, спе­ціальних термінів тощо;

в) уникнення запитань, які неможливо запам'ятати (надто довгі), через що респондент відповідає тільки на частину або відмовляється від відповіді взагалі;

г) формування конкретних питань, оскільки це забез­печує вірогідність отриманої інформації. Загальна інфор­мація передбачає нехтування деякими ситуаціями;

ґ) включення в обговорення уявлюваної ситуації, що стосується досліджуваного. До цього вдаються, якщо потрібно одержати відомості дискусійного характеру або не зовсім прийнятні для публічного висловлення респондентом;

д) уникнення на початку інтерв'ю складних, неціка­вих або інтимних питань. Зацікавлення ними досліджу­ваного забезпечить подальше інтерв'ювання;

е) створення передмови в разі недостатньої компетент­ності досліджуваного щодо предмета, про який ідеться;

є) коректність пропонованих відповідей. Питання не мають принижувати гідність досліджуваного;

ж) психологічна послідовність питань. Іноді інтер­в'юери не дотримуються логічного порядку питань задля уникнення впливу відповідей попередніх чи з метою запобігання втомі опитуваного.

Комунікативний етап передбачає процес спілку­вання з респондентом і, як правило, має таку структуру:

1) вступ (установлення контакту, інформування про мету опитування, умови його проведення, формування установки на співпрацю, відповіді на питання, що вини­кають у респондента);

2) основна частина (докладне дослідження, яке про­водять за заздалегідь розробленим планом);

з) завершення (зняття напруги, висловлення подя­ки за участь у роботі).

На аналітичному етапі інтерв'ювання відбуваєть­ся опрацювання, інтерпретація та аналіз зібраної інфор­мації, зіставлення результатів усного опитування з даними, отриманими з допомогою інших методів психо­логічного дослідження.