2.2. Характеристика міжгалузевих засад

Далі визначимо зміст та особливості міжгалузевих засад кримінального провадження.

1. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - це правове положення, згідно з яким двом рівноправним сторонам (обвинувачення і захисту) забезпечується можливість брати активну участь у дослідженні обставин кримінальної справи перед незалежним арбітром - судом, який не може здійснювати інших функцій, крім функції правосуддя.

Засада змагальності складається із окремих правових положень, одні із яких мають загальний для всієї процесуальної системи характер, інші -стосуються досудового провадження або провадження у судових стадіях.

Загальні положення засади змагальності: ніхто не може бути суддею у власній справі; розмежування у суді кримінальних процесуальних функцій (обвинувачення, захисту і правосуддя); виконання кожної із функцій органами, незалежними один від одного; рівність прав сторін і підтримання судом рівного становища сторін протягом всього часу кримінального провадження; панівне становище суду; заборона на вирішення судом з власної ініціативи спірних питань, що виникають між сторонами; суду забороняється виходити за межі пред'явленого обвинувачення; передбачена законом можливість потерпілого і обвинуваченого скористатися допомогою відповідно представника і захисника своїх прав; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених законом; суд створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків¹.

2. Безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Згідно статті 23 КПК України:

1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

2. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом¹.

Отже, безпосередність дослідження показань, речей і документів - це правове положення, згідно з яким на суддів покладається обов'язок вирішувати кримінальну справу не за паперами, наданими сторонами, а, головним чином, на підставі тою, що кожному судді самому безпосередньо доведеться почути, побачити і з'ясувати у судовому засіданні.

3. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

КПК в статті 24 визначає, що:

1. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді².

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушення як із боку органів, що здійснюють кримінальне провадження, так і з боку інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Свобода оскарження будь-яких дій (бездіяльності) зазначених органів і посадових осіб, з одного боку, дозволяє учасникам кримінального провадження повною мірою реалізувати свої процесуальні права й забезпечити захист власних інтересів, а з другого - сприяє виявленню й усуненню порушень і помилок, допущених при здійсненні кримінального провадження¹.

Зміст засади:

• кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК;

• гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді;

• оскарженими можуть бути процесуальні рішення, дії чи бездіяльність лише осіб, наділених владними повноваженнями на здійснення кримінального провадження;

• оскаржувати рішення, дії і бездіяльність дозволяється протягом усього періоду кримінального провадження. Особи можуть подавати скарги з певних питань, що є невідкладними для вирішення, під час досудового розслідування (ст. 303 КПК).