2 . Билини

Поряд з піснями дошкільнят необхідно знайомити з героїчним епосом. У наш час, коли епос пішов з живої пам'яті народу, про богатирів дитина дізнається з книг. Цінність знайомства дітей з епосом не викликає сумніву. Билини в художній формі несуть поняття про героїчну етику, дають уроки служіння батьківщині і народу.

У 1949 р. письменниця і фольклористка І. В. Карнаухова випустила збірку ,,Богатирі – Билини”, що багаторазово перевидавався в подальший час . Билини переказані в цій книзі ритмічною прозою . Письменниця звільнила їх від архаїчних властивостей і якостей , але зберегла своєрідність епосу в епітетах , порівняннях , прийомах гіперболізації. Карнаухової вдалося донести до читача величаву героїку епосу , дати відчути його історичну природу, не змішавши при цьому епос з казкою. До збірки Карнаухової включені перекази найбільш відомих характерних билин про Іллю Муромця, Добриня Микитич, Альошу Поповича та про інших героїв епосу. Ілля Муромець – перший богатир , йому присвячено більшість переказів. Послідовність билин в збірнику пов’язана з послідовністю розвитку дії в них.

3. Казки

Народні казки давно стали включати в дитяче читання . Самі елементарні - і в той же час найважливіші подання - про розум і дурості, про хитрість і прямодушності , про добро і зло, про героїзм і боягузтво,о-доброті і жадібності – лягають у свідомість і визначають для дитини норми поведінки.

Казки про тварин можна назвати дитячими й тому, що в них багато дії , руху, енергії – того , що притаманне і дитині. Сюжет розгортається стрімко: швидко, стрімголов , біжить курка до господині за маслечком, – півень проковтнув зерно і подавився, та надсилає її до Коровушка за молоком. Зрештою курка принесла маслечка, півень врятований, але скільком він зобов'язаний порятунком! (,,Півник і бобове зернятко” ) Щасливі кінцівки казок відповідають життєрадісності дитини, його впевненості в благополучному результаті боротьби добра зі злом. У казках про тварин багато гумору. Почуття, про які йдеться в казках, настільки ж яскраві, як і дитячі емоції. Дитину легко втішити , але легко і засмутити .

У казках про тварин багато пісеньок: співає лисиця улесливу пісню півню:,,Півник, півник, золотий гребінець, масло голівонька, шовкова бородушка ...”; співає і півень , закликаючи на допомогу кота: ,,Несе мене лисиця за темні ліси ...“ Пісеньки і прібауточние прислів’я так виразні, що живуть самостійно. Запавши в пам’ять , казки стають невіддільною частиною дитячої свідомості .

Дітям старшого дошкільного віку подобається чарівна казка . В рівній мірі привабливі для них і розвиток дії , поєднане з боротьбою світлих і темних сил, і чудовий вигадка. Цей казковий світ будить і розвиває уяву дитини. Маля з гарячим співчуттям стежить за всім , про що йдеться у казці: радіє перемогам Івана – царевича, чудесам Василіси Премудрість, засмучується їх негараздам.

Чарівна казка з її стрункої композицією привчає дитину логічно мислити : події в ній розгортаються в строгій послідовності. Казка захоплює динамікою сюжету.

Чарівні казки живо передають подробиці людських переживань і тим хвилюють уяву слухачів. ,,Старші пішли, – йдеться у казці ,,Гуси- лебеді”, – а донька забула, що їй наказували, посадила братика на травичці під віконцем, а сама побігла на вулицю, загралася – загулялася.... Переляк, потім пошуки з поступово пропадає надією знайти брата і, нарешті , гірке відчай: ,,кликали , заливаючись сльозами, прічітивала... братик не відгукнувся! “

Побудова фраз, відбір слів визначаються характером змісту. Казки заповнени сонячним світлом, лісовим шумом, посвист вітру, сліпучим блиском блискавок , грюкотом грому – всіма чертами оточуючого нас світу . Ніч у казках – темна , сонце – червоне, меч у героя – гострий, палаци – білокам’яні, камені – самоцвітні, столи – дубові , пироги – пшеничні і т. д. Речі і предмети мають чіткі форми: відомі їх матеріал, якість. Усе разом узяте і робить чарівну казку зразком національного мистецтва слова. Мистецтво казки сягає своїм глибоким корінням в культуру і мову народу.