Висновки

Ураховуючи сучасні можливості комп'ютерної лінгвістики, можна передбачити, що розвиток систем редагування і далі буде здійснюватися на основі текстових процесорів. Проте цілком імовірно, що функції редагування і поліграфічного конструювання з часом у них будуть все більше розділятися і на базі текстових процесорів виникнуть спеціалізовані окремо функціонуючі системи редагування. Саме ці системи забезпечуватимуть можливість автоматизованого й автоматичного редагування текстів. Імовірно, що при цьому паралельно будуть функціонувати й гібридні редагувально-поліграфічні системи.

Ця робота є спробою узагальнення отриманих у процесі дослідження відомостей створити оригінальний алгоритм для автоматизованого контролю за вживанням коми при дієприкметникових зворотах.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі конкретні завдання.

1. Проведено змістовний і формальний аналіз тих правил української пунктуації, що регламентують уживання коми при дієприкметникових зворотах. Встановлено, що під час створення потрібного алгоритму, слід ураховувати всі правила, відповідність яким може бути перевірена машиною. Так, до цих правил не було включено ті, що залежать від семантики дієприкметникових зворотів. Вживання коми у цих випадках може контролювати лише людина. Визначено також залежність вживання чи невживання коми при зворотах від позиції останніх щодо означуваного слова та від морфологічної характеристики цього слова.

2. Визначено роль дієприкметникових зворотів у реферативних текстах. Звернено увагу на те, що для рефератів характерні багаторівневі речення і висока конденсованість інформації. Доведено доцільність використання дієприкметникових зворотів, які хоч і обважнюють текст, але дозволяють значно скоротити обсяг викладення інформації.

3. Одержано кількісне співвідношення дієприкметникових зворотів до загальної кількості переглянутих рефератів, а також статистичні дані щодо самих зворотів. Ці дані необхідні для подальшого складання алгоритму, оскільки дозволяють визначити основні закономірності вживання коми при зворотах, тобто практично доведено, які з правил є першочерговими для відображення в алгоритмі.

4. Розроблено алгоритм аналізу та редагування розділових знаків під час оформлення дієприкметникових зворотів. Цей алгоритм є узагальненням усього опрацьованого матеріалу, як теоретичного так і практичного (досліджені реферати) і враховує усі основні випадки вживання ком на межах зворотів, або контроль за невживанням їх, якщо це передбачено правилами.

Можна зробити висновок про те, що автоматизація редакційних процесів є необхідним напрямом загалом усієї едитології, а роль редактора у процесі автоматизації є провідною.

Список використаної літератури

1. Берлин А. С. Автоматизированные системы переработки текстовой информации. – М.: Книга, 1991. – 306 с.

2. Вербицкий В. А., Грязнухина Т. А. Автоматизация анализа научного текста. – К.: Наук. думка, 1984. – 128 с.

3. Гнатюк Г. М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1982. – 248 с.

4. Использование ЭВМ в лингвистических исследованиях / Т. А. Грязнухина, Н. П. Дарчук, И. Ф. Клименко и др. – К.: Наук. думка, 1990. – 228 с.

5. Українська мова. Навч. посіб. / П. П. Кононенко, Л. О. Кадомцева, Л. І. Мацько. –2-е вид., стер. – К.: Либідь, 1991. – 224 с.

6. Критская В. И. Знаки препинания как текстообразующие единици (автоматизация анализа и редактирование в научном тексте): Автореф. дис. – К.: КГУ им. Т. Шевченко, 1991. – 20 с.

7. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського. – Т. 2. Морфологія. – К.: Рад. шк., 1951. – 408 с.

8. Мельчук И. А. Автоматический анализ текстов и некоторые смежные вопросы общей лингвистики. – М.: Наука, 1962. – 26 с.

9. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2001. – 416 с.

10. Партико З., Булик С., Гронська І. Редакційна система “Редактор”: контроль складності, стилістики й пунктуації // Вісник Книжкової палати. – 1998. – № 4. – С. 13–15.

11. Перебейнос В. И., Грязнухина Т. А. Морфологический анализ научного текста на ЭВМ. – К.: Наук. думка, 1989. – 308 с.

12. Соловьев В. И. Составление и редактирование рефератов. Вопросы теории и практики. – М.: Книга, 1975. – 104 с.

13. Стоян Л. М. Українська мова: Посібник з орфографії та пунктуації. – 2-ге вид., допов. – К.: Наук. думка, 2000. – 104 с.

14. Ткаченко Є. М. Українська мова. Пунктуація: правила, вправи, диктанти: Навч. посіб. – Харків: Консум, 2001. – 288 с.

15. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. – Стереотип. вид. – К.: Наук. думка, 2000. – 240 с.

16. Шевенко С. К. Лингвистические проблемы автоматической обработки информации. – М.: Наука, 1976. – 308 с.

25