Розділ 1. Використання теперішнього часу в реферативному тексті

Центром категорії часу виступає грамема (одиниця граматичної категорії) теперішнього часу, в якій можуть виявлятися значення суміжних грамем минулого та майбутнього часу. Значення теперішнього часу спрямоване на вираження часової ознаки дій або станів, співвідносних із моментом мовлення. Що стосується реферативних текстів, то така співвіднесеність є досить умовною, оскільки у рефератах теперішній час використовується для означення часу дослідження, актуалізації досліджуваної проблеми тощо. Грамема теперішнього часу утворюється тільки від дієслів недоконаного виду і передається флексіями особової парадигми. Оскільки момент мовлення може збігатися або не повністю збігатися з актами дій і станів, розрізняють власне теперішній і невласне теперішній час. [2]

Обидва різновиди теперішнього часу зустрічаються у реферативних текстах, але у різному ступені. Власне теперішній час вказує на дію або стан, які, збігаючись із моментом мовлення, майже не виходять за межі цього моменту. Цей різновид використовується досить рідко і не зустрічається в аналізованих рефератах, оскільки науковий стиль характеризується сталістю інформації, її незмінюваністю та константністю. Таким аспектам відповідає невласне теперішній час. його також можна поділити на декілька підтипів: а) розширений теперішній і б) постійний теперішній.

• Розширений теперішній час поширюється на дію і стан, які збігаються з моментом мовлення, а також входять в обмежені відрізки часу до і після цього моменту. Наприклад:

Вважалося, що зростаюча потреба в ДМД більш за все стосується розвинутих країн, проте, встановлено, що в країнах третього світу потреба у ДМД зростає зі швидкістю значно більшою, ніж у розвинутих країнах. При цьому це вібдувається в державах із низькими прибутками. [14, прикл. 3]

• Різновид постійного теперішнього представлений діями і станами, які відбуваються в момент мовлення, а також в усі періоди часу до і після моменту мовлення. Наприклад:

ВООЗ виступає за забезпечення здоров’я населення та його добробут протягом усього життя людини, що включає також дотримання якомога високого рівня здоров’я та якості життя для величезної когорти населення...[14, прикл. 4].

У граматичній структурі сучасної української літературної мови чітких меж між розширеним і постійним значеннями форм теперішнього часу не спостерігається. Існуючі межі між значеннями рухливі. Такими ж рухливими виявляються переходи між власне теперішнім і невласне теперішнім часами.

Учений Русанівський В. М. по-іншому означує поняття збіжності акту дії і мовлення. Він так само твердить, що момент мовлення може збігатися і не збігатися з актом безпосереднього говоріння, тому розрізняє «пряме і відносне вживання форм теперішнього часу». [17]

Форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два основні значення:

1. детерміноване (дії відбуваються у певні часові проміжки, що визначаються прислівниками типу сьогодні, зараз, нині, незабаром, торік, на наступний рік). Пряме детерміноване значення форм теперішнього часу називають ще теперішнім актуальним часом. Однак, як вже зазначалося, мова наукових текстів, зокрема рефератів, рідко послуговується таким різновидом часу. Наприклад:

Майже 36% від загальної кількості введеного І видалялось за перший сеанс ГД. 1\міс. Введення 1 мг І не повинно призводити до його підвищеного рівня в плазмі хв-х на ТСНН, які отримають 3 сеанси ГД за тиж. [14, прикл. 3]

2. недетерміноване (дії відбуваються безвідносно до якихось певних часових меж і можуть уточнюватися прислівниками типу завжди, постійно та ін.). Пряме недетерміноване значення виражається дієсловами у формі теперішнього часу при можливості уточнення їх прислівниками завжди, постійно. Саме теперішній недетермінований час найчастіше виступає у наукових сентенціях і наукових визначеннях, які, в свою чергу, безпосередньо використовуються в реферативних текстах. Наприклад:

Половина хворих, що отримують діаліз, страждають на гіперфосфатемію, яка є одним з основних факторів захворюваності і смертності у хв-х на гемодіаліз (ГД). [14, прикл. 6]

Окремим аспектом категорії часу у дієсловах є категорія теперішнього часу у дієприкметниках та дієприслівниках. У реферативних текстах теперішній час нерідко зустрічається саме у взаємодії з цими двома формами дієслова. Наприклад:

Представлено стратегію часткового заміщення кальцію севеламером (І, безмінеральна фосфатна зв’язуюча речовина, з дією, що не обмежує гіперкальціємія) для корекції гіперфосфатемії (ГФ) у хв-х на гемодіаліз (ГД) з гіперкальціємією (ГК). [14, прикл.7]

Базуючись на засадах популяційної динаміки з використанням балансового та системного підходів, розроблено комплекс моделей конкурентно-коопераційних взаємодій, надано їх економічне обґрунтування. [23, прикл. 61].

Мова реферативних текстів послуговується майже усіма різновидами теперішнього часу. Все залежить від того, який зміст несе в собі той чи інший науковий матеріал. При аналізі реферативних текстів необхідно звертати увагу на те, яку інформацію вони містять, оскільки функціонально і семантично дієслова теперішнього часу можуть слугувати як організуючим апаратом і зв’язками у рефераті, так і передавати екстрактований зміст «першоджерела».

Можна зробити висновок, що віднесеність реферативних текстів до наукового стилю вимагає певної сталості, постійності викладу, а отже, перевага граматичної категорії часу надається невласне теперішньому постійному недетермінованому часові.