Тема іі: Основи конституційного права. Зміст програми

1. Поняття, предмет та метод конституційного права.

2. Джерела конституційного права.

3. Характеристика конституційного ладу України.

4. Організація державної влади та територіальний устрій.

Література

[2] с. 66-74

[5] c. 44-53

Поняття, предмет регулювання та система конституційного права України.

• Конституційне право – провідна галузь права України норми якої регулюють політичні та інші пов’язані з ними відносини

• Предметом правового регулювання конституційного права є особливе коло суспільних відносин, що виникають в процесі організації та функціонування системи політичної влади.

• Методом конституційного права є сукупність способів і засобів, за допомогою яких впорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права.

• Система конституційного права – це суб’єктивно обумовлена сукупність інститутів і норм конституційного права, що регулюють суспільні відносини, що є предметом конституційного права.

• Інститут конституційного права – основний складовий елемент конституційного права, який об’єднує групу взаємообумовлених і структурно пов’язаних норм, які регулюють найбільш споріднені суспільні відносини.

• Норма конституційного права – формально визначене, встановлене і санкціоноване українським народом правило поведінки чи діяльності, що регулює суспільні відносини.

Норми конституційного права

• Загальнообов’язковий характер;

• Норми конституційного права є регулятивними;

• Мають формально визначений характер;

• Загальність;

Класифікація норм

• за предметом регулювання;

• За змістом;

• За методом регулювання;

• За юридичною силою;

• За конкретизацією правового припису;

• За властивостями їх складових елементів;

• За територією;

• За суб’єктами нормотворення;

• За терміном дії.

Поняття та сутність конституції

• Конституція - це Основний Закон держави, який містить груп норм з вищою юридичною силою, має особливий порядок прийняття і регулює конституційний лад держави, основи функціонування та організації органів державної влади, правовий статус особи, територіальний устрій.

• це документ, який має вищу юридичну силу;

• конституція є фундаментом національного законодавства, тобто на її основі приймаються і діють всі інші нормативно-правові документи, а також всі органи державної влади;

• конституція нашої держави має вищий ступінь стабільності, що підтверджується особливим порядком її прийняття та особливою процедурою внесення змін і доповнень до неї.

Структура Конституції України

• Преамбула – урочиста вступна частина.

• Основна частина

Конституційний лад української держави.

• Конституційний лад – це система принципів, які дають реальну можливість забезпечення додержання прав і свобод людини, а діяльність держави здійснювати відповідно розподілу влади та дотримання принципів функціонування всіх гілок влади в межах закону та Конституції. Тобто конституційний лад включає в себе цілісну систему політичних, правових, економічних та соціальних відносин, які виникають в суспільстві.

Принципи конституційного ладу

• Принципи конституційного ладу:

• принцип, за яким людина, її честь та гідність визнаються найвищою соціальною цінністю;

• принцип народного суверенітету, за яким народ є єдиним джерелом влади в Україні;

• визначення форми української держави як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави з республіканською формою правління;

• організація і діяльність органів державної влади здійснюється на принципі поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

• визнання та гарантування місцевого самоврядування в Україні;

• принцип верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції України;

• принцип політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності;

• принцип єдиної державної мови та єдиного громадянства в Україні;

• принцип міжнародних відносин, за яким норми міжнародного права, за умови згоди Верховної Ради України стають частиною національного законодавства;

• закріплення державних символів України (ст. 20).

Гаранти конституційного ладу

• народ України;

• Конституція і закони;

• Українська держава в цілому (в особі спеціальних органів і інститутів);

• Верховна Рада України;

• Президент України;

• Кабінет Міністрів України;

• Конституційний Суд України;

• суди загальної та спеціальної юрисдикції;

• політичні партії та громадські організації;

• засоби масової інформації;

• територіальні громади та органи місцевого самоврядування;

• міжнародні організації.

Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

Людина – це біологічна жива істота, яка наділена здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці, володіти членороздільною мовою і нормально спілкуватись із собі подібними.

Громадянин – це особа, яка перебуває у сталих, юридично оформлених зв’язках із конкретною державою, що знаходить своє виявлення в наявності відповідного громадянства.

Принципи правового статусу людини і громадянина

Принципами конституційно-правового інституту прав людини і громадянина є:

• закріплення в національному праві прав і свобод встановлених нормами міжнародного права;

• принцип рівності прав і свобод осіб;

• принцип єдності прав і обов’язків людини і громадянина;

• принцип гарантування прав і свобод людини і громадянина.

Система прав і свобод людини і громадянина

• особисті;

• економічні;

• політичні;

• соціальні;

• культурні.

Всі ці категорії характеризуються такими особливостями:

• вони виникають безпосередньо з Конституції України, яка визначає їх обсяг і зміст;

• вони виражають, перш за все відносини громадянина й держави;

• конституційні права та обов’язки не припиняються і не виникають, вони діють постійно незалежно від волі людини;

• зміст і обсяг конституційних прав та свобод є рівним для всіх громадян;

• гарантування прав та свобод забезпечується державою.

Особисті права і свободи – це права у сфері особистого життя і особистої безпеки, вони торкаються особистого індивідуального життя людини (право на життя, право на свободу і особисту недоторканність, право на недоторканність житла, прав на невтручання в особисте життя, право на свободу світогляду та віросповідання, право на свободу думки, слова та вільне вираження своїх поглядів та ін.)

Політичні права – це такі права і свободи, які громадяни реалізують в політичній сфері суспільного життя (право на свободу об’єднання в політичні партії, участі в мітингах та маніфестаціях, брати участь в управлінні державними справами, право приймати участь в професійних спілках та інш.)

• Економічні права – це права, які люди реалізують в економічній сфері життя суспільства (право володіти користуватись та розпоряджатись майном, право користуватись об’єктами державної та комунальної власності, право на підприємницьку діяльність).

• Соціальні права – це права, реалізація яких пов’язана з задоволенням найважливіших життєвих потреб (право на житло, на працю, страйк, відпочинок, достатній життєвий рівень, охорону здоров’я, медичну допомогу та ін.).

Екологічні права – це права, які забезпечують потреби людини в безпечному навколишньому середовищі (право на безпечне навколишнє середовище, право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, про якість харчових продуктів, предметів побуту, а також право на її розповсюдження).

Культурні права – це права, які забезпечують духовний розвиток особистості (право на освіту, свобода творчості, право на результати своєї інтелектуальної діяльності).

Юридичні гарантії – це державно правові заходи, що забезпечують здійснення і охорону прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Саме вони складають більшою мірою механізм реалізації прав і свобод. Серед таких прав (гарантій) слід виділити: право оскарження рішень в суді; право знати свої права та обов’язки; право будь-яким не забороненим способом захищати свої права та свободи; право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатись до міжнародних правозахисних організацій та ін. А також слід додати, що: ніхто не може двічі притягатись до юридичної відповідальності за одне і теж саме правопорушення; особа вважається невинною поки її вину не доведено в судовому порядку; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах здобутих незаконним шляхом; підозрюваний і обвинувачений має право на захист.

Особисті гарантії – це власні можливості людини і громадянина захищати свої права та свободи. До них відносять: право на відшкодування шкоди за рахунок держави шкоди завданої органами державної влади; право не виконувати явно злочинні накази та розпорядження; право не давати свідчення щодо членів своєї сім’ї, близьких родичів та самого себе; право засудженого користуватись всіма правами людини і громадянина.

Під політичними гарантіями розуміють реальне визнання народу єдиним джерелом влади і здійснення державної влади на основі принципу поділу її на законодавчу , виконавчу та судову.

Економічні гарантії забезпечуються рівноправністю всіх форм власності в Україні, гарантування приватної власності, а також неупередженість щодо розподілу соціального продукту.

Під ідеологічними гарантіями розуміють забезпечення вільного розвитку мов національних меншин та мов міжнаціонального спілкування, ідеологічна багатоманітність суспільного життя та ін.