Тема IV: Основи цивільного права. Зміст програми

1. Поняття, предмет регулювання, метод та джерела цивільного права.

2. Цивільні правовідносини: поняття, особливості, суб’єкти.

3. Правочин як підстава виникнення цивільних прав та обов’язків

Література

[11] c. 58-93

[5] c.171-173

[17] c. Книга І.

Цивільне право - це системна сукупність правових норм, що становлять основний зміст приватного права та регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які грунтуються на юридичній рівності, вольовому волевиявленні, майновій самостійності їх учасників з метою задоволення останніми власних матеріальних і духовних потреб та інтересів.

Майнові відносини:

• вони є економічними, тобто носять товарно-грошовий характер;

• вони виникають та існують між учасниками, які наділені майновою самостійністю та юридичною рівністю;

• вони забезпечують задоволення переважно матеріальних потреб та інтересів.

Особисті немайнові відносини:

• вони є особистісними, тобто мають тісний зв”язок з їх учасниками;

• вони є немайновими;

• вони виникають та існують між юридично рівними учасниками;

• вони забезпечують задоволення переважно внутрішніх духовних потреб.

Цивільний кодекс України прийнятий 16 січня 2003 року

і вступив в дію з 1 січня 2004 року. За своєю

структурою ЦК України містить 1308 статей в 90 главах

зібраних у 6-ти книгах:

1 книга – Загальні положення;

2 книга – Особисті немайнові права фізичних осіб;

3 книга – Право власності та інші речові права;

4 книга – Право інтелектуальної власності;

5 книга – Зобов’язальне право;

6 книга – Спадкове право.

Цивільні правовідносини. Суб’єкти цивільних правовідносин.

Цивільно-правовий метод:

• юридична рівність учасників, їх самостійність та незалежність;

• диспозитивність у виборі поведінки;

• судове вирішення спорів;

• майново-компенсаційний характер засобів примусового впливу на правопорушника.

Цивільно-правові відносини – це особисті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, які складаються між майново та організаційно відокремленими, юридично рівними учасниками, що є насіями суб’єктивних цивільних прав та обов’язків, які виникають змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

Суб’єкти цивільних відносин

Учасниками цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, держава, АР Крим, територіальні громади, іноземні держави.

Кожен учасник цивільно-правових відносин може брати в них участь тільки за умови їх правосуб’єктності Зміст цивільних правовідносин становлять суб’єктивні цивільні права та суб’єктивні цивільні обов’зки його учасників.

Цивільні права – це дозволена міра поведінки учасника цивільних правовідносин. Кожне суб’єктивне цивільне право передбачає такі основні повноваження:

• повноваження на власні дії;

• повноваження вимоги;

• повноваження на захист.

Цивільний обов’язок – це міра необхідної поведінки учасника цивільних правовідносин. Розрізняють два види суб’єктивних цивільних обов’язків:

• активний (позитивний) обов’язок – спонукання суб’єкта до вчинення суспільно-корисних дій;

• пасивний (негативний) обов’язок – спонукання суб’кта до утримання від вчинення певних дій, якими порушуються публічні інтереси уповноважених осіб.

Фізична особа

• Цивільна правоздатність - здатність мати цивільні права та цивільні обов’язки наступає з моменту народження, в деяких випадках передбачених законом охороняються інтереси зачатої але ще ненародженої дитини. Моментом припинення правоздатності фізичної особи є момент її смерті.

• Цивільна дієздатність – це здатність суб’єкта своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати і нести відповідальність у разі їх невиконання

Цивільна дієздатність

Повна дієздатність наступає в таких випадках:

• досягнення фізичною особою повноліття (18 років);

• реєстрація шлюбу фізичної особи яка не досягла повноліття;

• фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

• неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини;

• фізичній особі , яка досягла 16 років і бажає займатись підприємницькою діяльністю.

Неповна цивільна дієздатність осіб віком від 14 до 18 років.

Ці особи вправі:

• самостійно вчиняти дрібні побутові угоди;

• здійснювати право на результати творчої діяльності, розпоряджатись своїм заробітком;

• бути учасником (засновником) юридичних осіб;

• укладати договори банківського вкладу.

Решту своїх прав особи віком від 14 до 18 років здійснюють за згодою батьків

(усиновителів) чи піклувальника. Неповністю дієздатна особа є деліктоздатною тобто

здатною нести цивільну відповідальність.

Часткова дієздатність осіб віком до 14 років.

Особа віком до 14 років в праві:

• самостійно здійснювати дрібні побутові правочини;

• здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної та творчої діяльності.

Обмежена дієздатність встановлюється для фізичних осіб у судовому порядку.

• Обмежена дієздатність може встановлюватись для фізичних осіб з повним та неповним обсягом деліктоздатності;

• Обмежена дієздатність може встановлюватись до осіб які зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами і цим самим ставлять себе і своїх близьких в скрутне матеріальне становище;

• У своїй дієздатності можуть також бути обмежені і неповністю дієздатні особи.

Визнання особи недієздатною. Недієздатність особи – це нездатність фізичної особи власними діями набувати цивільних прав і виконувати цивільні обов’язки:

• Підставою визнання фізичної особи недієздатною є стійкий психічний розлад здоров’я;

• Недієздатність фізичної особи визначається тільки в судовому порядку;

• Наслідком визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над нею опіки

Юридична особа

Підприємство, установа та організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку:

• організаційна єдність – юридична особа повинна мати певну структуру;

• реєстрація у встановленому законом порядку. Юридичну особу має бути легалізовано державою шляхом засвідчення факту її створення;

• наявність цивільної правоздатності та дієздатності;

• майнова відокремленність;

• самостійна майнова відповідальність за зобов’язаннями;

• виступ в цивільному обігу та при вирішення спорів в судах від власного імені.