Алтея лікарська, Althaea officinalis.

Російська назва - алтей лекарственный.

Для лікування використовують кореневища і коріння, заготовлені на другий рік росту рослини і очищені від кори.

Хімічний склад. Слиз (25-30%) , що складається з галактуронової кислоти-22%, глюкози-48%, пентоз-8%: аспарагін (близько 2%), танін, мінеральні солі (4,8%), багаті на фосфати, крохмаль (близько 35-37%), ефірна та жирна олії (1,7%).

Фармакологічні властивості. Алтею лікарську використовують як обволікаючий, протизапальний, помякшувальний, і відхаркувальний засіб. Вона помякшує смак гострих і кислих речовин у ліках, зменшує їхню подразнювальну дію на слизові оболонки, запобігає висиханню тканин.

Показання до призначення: запальні процеси органів дихання (трахеїт, бронхіт, пневмонія), слизової оболонки рота, очей, статевих органів, захворювання травного каналу (виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, диспепсія, ентерит), ангіна, жовтяниця, запалення сечовивідних шляхів, нетримання сечі.

Способи застосування. Внутрішньо - відвар (1 чайна ложка подрібненого коріння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 год або настій (20 г коренів на 100 мл окропу настоюють 30 хв, проціджують). Внутрішньо вживають також холодний настій: 1 ложку коріння настоюють у склянці води протягом 1-8 год, проціджують і додають меду або цукру для смаку. Приймають по 1 столовій ложці через 2 год. Для полоскання, промивання, примочок і компресів виготовляють гарячий настій.

Аніс звичайний, Anisum vulgare Gaertn.

Російська назва -анiс обьїкновенньїй.

Для лікування використовують насіння.

Хімічний склад: ефірна олія (1,5-3%), до складу якої входять анетол (80-90%), ізоанетол, метилхавікол (10%), анісовий альдегід, анісова кислота і анісовий кетон; жирна олія (3,4-10%), білки (20%), мінеральні солі (близько 10%), цукор, слиз.

Фармакологічні властивості. Аніс звичайний використовують як відхаркувальний, жарознижувальний, протиспазматичний, «вітрогінний» та анестезуючий засіб, він збільшує секрецію залоз слизової оболонки бронхів і травного апарату, має антисептичні та інсектицидні властивості.

Показання до призначення: запальні процеси органів дихання (фарингіт, бронхіт, пневмонія), астма бронхіальна, гангрена легенів, бронхоектатична хвороба, хвороби травного каналу (ентерит, ентероколіт, метеоризм), для підвищення секреції молока у матерів-годувальниць.

Способи застосування. Внутрішньо - настій (1 чайна ложка насіння па склянку окропу, настоюють 15-20 хв у теплому місці і проціджують) по 1 склянці на день на кілька прийомів; анісова олія - по 2-4 краплі на грудочці цукру 2-3 рази на день.

Арніка гірська, Агnіса montana l.

Російська назва - арника горная.

Для лікування використовують квіткові кошички, інколи коріння.

Хімічний склад: гірка на смак барвна речовина арніцин (4%), ефірна олія (0,04-0,14%), цинарин (0,05%), органічні кислоти (молочна, яблучна, фумарова) у вільному стані, а також у сполученні з кальцієм і калієм; аскорбінова кислота (0,021 г на 100 г), таніни (5%), холін, триметиламін, бетаїн, лутеїн. У квітах арніки, крім цих речовин, знайдено також білки, інулін (12,1%), сахарозу (1%), фруктозу (25%), інші цукри (0,5%). Корені багаті на ефірну олію - 1,5% У свіжих і 0,4-0,6% у висушених.

Фармакологічні властивості. Вплив арніки гірської на організм людини залежить від того, яку частину рослини вживають і в якій дозі. Так, квіти в малих дозах розширюють судини мозку, стимулюють центральну нервову систему, знижують рефлекторну збудливість спинного мозку, а у великих-діють заспокійливо і запобігають судорогам. Препарати з коріння збуджують серцево-судинну систему, розширюють вінцеві судини, поліпшують біохімічні процеси в серцевому м'язі. Крім того, арніку використовують як жарознижувальний, протиспазматичний, сильний кровоспинний, в'яжучий, пом'якшувальний, болезаспокійливий і жовчогінний засіб, вона також стимулює скоротливість м'язів матки і знижує рівень холестерину в крові.

Показання до призначення: кровотечі (після родів і аборту, при травмах), для прискорення загоєння ран, карбункули, фурункули, абсцеси, стенокардія, недостатність серця, атеросклероз, подагра, епілепсія, струс мозку, крововиливи в мозок.

Способи застосування. Внутрішньо -настій (1 столову ложку квітів на склянку окропу) по 1 столовій ложці або настойку-по 30-40 крапель на прийом 2-3 рази на день до їди.

Зовнішньо - для компресів використовують настій або настойку квітів.

Примітка. Через складність добору індивідуальних доз квітів і коріння можливе передозування і отруєння (блювота, біль у животі і ногах, понос, порушення діяльності серця).