Перелік скорочень

Arc – apoptosis repressor with caspase recruitment domen – репресор апоптозу з доменом рекрутування каспаз; інгібує як рецептор-залежний сигнальний, так і мітохондріальний шляхи апоптозу, впливає на процес репарації ДНК, запобігає пошкодженню мітохондрій під час оксидативного стресу, бере участь в регуляції аеробного метаболізму

BDNF – brain-derived neurotrophic factor – мозковий нейротрофічний фак-тор, бере участь у регуляції фетального та постнатального позиціювання нейронів, формування синапсів

COX-2 – cyclooxygenase-2 – циклооксігеназа-2, забезпечує синтез проста-ноїдів (простагландинів, простациклінів, тромбоксанів)

CREB-1 – cAMP response element-binding protein-1 – цАМФ-залежний транскрипційний фактор-1; регулює транскрипцію c-fos, генів нейротро-фіна, BDNF, тірозин-гідроксилази, багатьох нейропептидів (соматостатина, енкефаліна, кортиколіберина)

CREB-2 – cAMP response element-binding protein-2 – цАМФ-залежний транскрипційний фактор-2, інгібітор CREB-1

с-jun (від junana – 17) – ген, який кодує білок Jun; був відкритий як онко-ген, аналогічний гену пташиного віруса саркоми 17

с-fos (від лат. feline osteosarcoma) – ген, який кодує білок Fos; був відкри-тий як протоонкоген, відповідний за розвиток котячої остеогенної саркоми

Jun – ядерний білок, компонент раннього транскрипційного фактора AP 1 (activator protein 1), який бере участь у регуляції багатьох клітинних про-цесів, зокрема проліферації, диференціювання, трансформації та апоптозу

IQ – intelligence quotient – коефіцієнт інтелекту

Fos – ядерний білок, компонент раннього транскрипційного фактора AP 1, який бере участь у регуляції багатьох клітинних процесів, зокрема дифе-ренціювання і апоптозу

Homer1a – білок з родини Homer, який бере участь у регуляції активності дінаміна, глутаматних (mGluR1, mGluR5), інозітолтрифосфатних (InsP3R) ріанодинових, кальцієвих (TRP) та деяких інших каналів або їх компо-нентів

LTD – long-term-depression – довготривала депресія – тривале пригнічення синаптичної провідності

LTP – long-term-potentiation – довготривала потенціація, тривале полегшен-ня синаптичної провідності

MAPK – mitogen-activated protein kinase – мітоген-залежна протеїнкіназа, бере участь у багатьох внутрішньоклітинних процесах: транскрипції, про-ліферації, рухливості, апоптозі та ін.

NarP – один з білкових факторів транскрипції генів, які беруть участь у регуляції нітрат-нітрітного дихання

РКА – protein kinase А – протеїнкіназа А (відомі 2 ізоформи), здійснює цАМФ-залежну регуляцію активності білків, зокрема ряду внутрішньо-ядерних транскрипційних факторів (наприклад, CREB)

PKC – protein kinase С – протеїнкінази С (відомі 12 ізоформ), які активу-ються при наявності Са²⁺ і фосфоліпідів або виключно діацилгліцерола (DAG); беруть участь у регуляції процесів руху, секреції, трансмембран-ного транспорту, росту, дифференціації клітин та ін.

PKG – protein kinase G – протеїнкіназа G, є цГМФ-залежною і відіграє ва-жливу роль в регуляції Са²⁺-гомеостазу

RheB – білок внутрішньоклітинної сигналізації, який активує фосфорилю-вання регуляторів трансляції мРНК і біосінтез білків, що призводить до активації клітинної проліферації і процесів анаболізму

RGS-2 – regulator of G-protein signaling 2 – регулятор передавання сигналу G-білками – допоміжний білок, різновид активаторів ГТФ-азной активно-сті (GAPs); прискорює гідроліз ГТФ і інактивацію G-білків, що особливо важливо для малих G-білків, які не мають власної ГТФ-азної активності

S100 – група кальцій-залежних білків, в ЦНС синтезується переважно гліо-цитами і бере участь в регуляції росту аксонів, Ca²⁺-гомеостазу; назва (від англ. 100 % soluble) пов'язана зі здатністю повністю розчинятися в 100 % розчині сульфата амонію

TPA – 12-О-tetradecanoyl phorbol 13-acetate – тетрадеканоилфорболацетат – сильний активатор РКС

ТРО-зона (від лат. temporalis, parietalis, occipitalis) – зона перекриття скроневої, тім'яної, потиличної зон

Egr1 – еarly growth response protein 1 – ядерний білок ранньої відповіді, ре-гулятор транскрипції цільових генів, необхідних для диференціювання клі-тини

NGFI-B – Nerve Growth Factor-Induced B – фактор росту нервів – внутриш-ньоклітинний транскрипційний фактор, який бере участь в регуляції клі-тинного циклу і апоптозу

цАМФ – циклічна форма аденозінмонофосфата, зустрічається в складі РНК, коферментів, а також виконує роль вторинного посередника адені-латциклазного шляху внутрішньоклітинної сигналізації

цГМФ – циклічна форма гуанозінмонофосфата, діє як вториний посредник в мультіфункціональних сигнальних шляхах, які містять МАРК

ВНД – вища нервова діяльність – інтегративна діяльність вищих відділів ЦНС; є сукупністю вищих психічних функцій і базується на умовних та безумовних рефлексах

ВП – викликаний потенціал – низькоамплітудна фазна зміна ЕЕГ у відпо-відь на зовнішній подразник, когнітивну діяльність, моторну активність тощо

ГАМК – γ-аміномасляна кислота – один з найважливіших тормозних ней-ротрансміттерів ЦНС у ссавців

ДНК – дезоксірібонулеінова кислота – основний компонент хромосом, який є носієм генетичної програми розвитку і функціонування організму

ДП – довготривала пам'ять – вторинна і третинна пам'ять, яка характе-ризується стабільністю, практично необмеженим часом зберігання і обся-гом збережного матеріалу та базується на морфологічних перебудовах, які призводять до довготривалих змін синаптичної та нейронної пластичності

ЕЕГ – електроенцефалограмма (від грец. ἥλεκτρον – бурштин, ἐγκέφαλος – головний мозок і γραμμα – запис) – результат графічної транскраніальної регістрації сумарної електричної активності головного мозку

ЗПСП – збуджуючий постсинаптичний потенціал – тимчасова деполяріза-ція постсинаптичної мембрани, відповідна до кількості збуджуючого медіатора

КП – короткочасна пам'ять – первинна, недовговічна, лабільна, обмежена за обсягом пам'ять, яка базується на тимчасовому (до декількох хв) поси-ленні сили синапсів в нейронних ланцюгах

МП – мембранний потенціал – різниця електричних потенціалів між зов-нішньою та внутрішньою поверхнею біологічної мембрани (від –30 до –100 мВ), яка у збудливих клітин є необхідною умовою генерації ПД

ОП – оперативна пам'ять – первинна, лабільна, обмежена за обсягом пам'ять; зберігає фрагменти інформації, необхідні для поточної когнітивної діяльності

ПД – потенціал дії – форма електричної активності збудливих клітин; короткотривала фазна високоамплітудна (біля 130 мВ) зміна мембранного потенціалу, яка може розповсюджуватися на великі відстані і не підлягає сумації

РНК – рібонуклеінова кислота – клас нуклеїнових кислот, які виконують переважно матричну (мРНК) і транспортну (тРНК) функції; у низки вірусів є носієм генетичної інформації

СРС – самостійна робота студента

ФС – функціональний стан – інтегральна характеристика фонової активно-сті нервової системи або організму; поведінковим проявом ФС нервової системи є рівень неспання, а показниками – параметри ЕЕГ

ЦНС – центральна нервова система – у хребетних спинний та головний мо-зок, які забезпечують координацію, інтеграцію соматичних і вегетативних функцій, складний аналіз і синтез сенсорної інформації, програмування та контроль ВНД і поведніки

Вступ

Посібник призначений для підготовки до семінарських, практичних або лабораторних робіт, а також для самостійної роботи студентів за кур-сом "Практична психологія та психофізіологія". Мета видання полягає у формуванні наступних навичок та знань:

• за фізіологічними, психофізіологічними, праксиометричними показника-ми досліджувати параметри мислення, мовлення, уваги, пам'яті;

• теоретично обґрунтовувати індивідуальні особливості нейро- та психоди-намічної конституції з урахуванням зв'язків між ознаками різних рівнів організації індивідуальності;

• на основі цих показників прогнозувати ефективність різних типів профе-сійної та навчальної діяльності та її змiни в онтогенезі, при впливах на окремі ланки системи її регуляції, залежно від індивідуальних особливо-стей та дії стресорів різного ґенезу і тривалості, а також при окремих пато-логіях.

Методики, наведені в посібнику, можуть бути використані при вирі-шенні низки прикладних проблем професійного відбору, професійної орієнтації, кадрового менеджменту; адаптації до умов навчальної і трудо-вої діяльності; ранньої діагностики порушень функцій мозку; психофі-зіологічної діагностики когнітивних здібностей, інтелекту, і тому представ-ляють інтерес для студентів, аспірантів і викладачів педагогічного, біоло-гічного, психологічного та медичного профілю.

Структура посібника. Більшість розділів складається з теоретичного і практичного блоків. Кожна лабораторна робота узагальнюється низкою за-питань, що передбачають засвоєння теоретичного блоку, аналіз результатів роботи і знайомство з додатковими літературними джерелами. Такий роз-поділ навчального матеріалу забезпечує формування понятійних зв'язків між теоретичними засадами та методологічними особливостями психофі-зіологічних досліджень, полегшує плануваня практичних занять. Розділ 1 є вступним і спрямований на формування у студентів цілісного уявлення про системну функціональну організацю мозку. У розділах 2–4 розглянуто фі-зіологічні механізми уваги, пам'яті і мислення, а також найбільш поширені методи їх оцінки. Останній розділ включає елементи науково-дослідної ро-боти, має узагальнюючий характер та передбачає як активне і усвідомлене засвоєння теоретичних блоків попередніх розділів, так і роботу з накопиче-ним експериментальним матеріалом.

Слід зауважити, що призначення посібника – не тільки сформувати у студентів систему знань з психофізіології і відповідні практичні навички, а й надати їм можливість самостійно спланувати власне дослідження, зібра-ти, обробити експериментальні дані, обговорити результати їх аналізу. Елементи наукової роботи накладають низку обмежень на умови проведен-ня лабораторних робіт, тому на практичних заняттях слід виконувати наступні вимоги:

1. Дотримання етичних норм, основні з яких – наукова обгрунтова-ність, оптимальне співвідношення ризику і користі, інформована згода. На-віть якщо дослідження не пов'язане з ризиком, його учасники повинні бути повністю інформовані про цілі, методи, передбачувані результати. У ви-падку, якщо хтось із студентів не дає інформованої згоди на участь у лабо-раторних роботах в якості випробуваного, з ним узгоджується перелік зав-дань (він може виконувати функції експериментатора, протоколіста, підго-товляти стимульний матеріал, обробляти дані, оформляти зведену таблицю та ін.).

Слід пам'ятати, що лабораторні роботи мають не психодіагностичний, а дослідницький характер. Це знімає низку етичних обмежень щодо вико-ристання методик, призначених для оцінки властивостей особистості. Ра-зом з тим безконтрольне поширення стимульного матеріалу знижує валід-ність методик, в яких він використовується.

2. Дотримання техніки безпеки. Дослідження слід проводити за зазда-легідь складеною програмою з використанням справних, заземлених при-ладів, що пройшли своєчасну метрологічну перевірку. Усі проведені в ла-бораторії дослідження, а також профілактичні та ремонтні заходи відзна-чаються в лабораторному журналі.

3. Забезпечення надійності вимірювання. Результат експерименту завжди містить помилку. Мінімізація випадкових помилок забезпечується коректним статистичним аналізом даних. Мінімізація систематичних по-милок досягається правильною організацією дослідження. Кожне заняття слід планувати заздалегідь, стандартизувати умови проведення лабора-торних робіт, контролювати зрозумілість інструкцій, функціональний стан учасників досліду. У випадку, якщо випробувані і / або експериментатор стомлені / схвильовані, слід дати їм можливість відпочити/заспокоїтися. Якщо це дозволяє процедура дослідження, можна виконати наступну роботу, після чого знов повернутися до залишеної.

4. Адекватна оцінка точності даних. Точність кількісних даних ви-значається точністю методу або приладу. Для того, щоб сам процес обчи-слення не вносив додаткової помилки, слід вести обчислення на розряд то-чніше, ніж у самому неточному з вихідних даних. Разом з тим зайва то-чність збільшує ймовірність обчислювальної помилки. Результати пер-винного статистичного аналізу (описової статистики) рекомендується опи-сувати з тією ж точністю, що і вихідні дані, або точніше на один розряд.

5. Оформлення лабораторних зошитів. При оформленні лабораторних робот слід обов'язково вказувати їх мету і завдання, але особливу увагу приділяти результатам досліджень, які за необхідності ілюструються та-блицями та графіками, а також висновкам, які повинні відповідати меті та завданням роботи. Оскільки виконання деяких робіт передбачає активне використання експериментального матеріалу, отриманого при засвоєнні попередніх розділів, слід ретельно фіксувати у робочих зошитах і зберігати всі бланки з результатами лабораторних робіт. Не зайвим буде спільний аналіз результатів, організований в формі семінарів, міні-конференцій тощо.