28. Творча лабораторія педагога, шляхи її створення

Творча лабораторія створюється відповідно до Законів України “Про загальну середню освіту” та є однією з форм діяльності педагогічних працівників у системі методичної роботи загальноосвітніх навчальних закладів. Творча лабораторія об’єднує вчителів-практиків, які займаються освітньою діяльністю з певних напрямів.Метою творчої лабораторії є підвищення професійної компетентності педагогічних працівників та залучення їх до науково-дослідницької роботи. Основними завданнями творчої лабораторії є:поглиблене вивчення досягнень сучасної науки з обраної науково-педагогічної проблеми, впровадження їх у практику;врахування рекомендацій педагогічної науки, їх апробація, внесення коректив та пошук оптимальних шляхів реалізації;застосування результатів наукових досліджень, розробка рекомендацій щодо їх реалізації, створення, вивчення, узагальнення та впровадження перспективного педагогічного досвіду;сприяння вдосконаленню навчально-виховного процесу, застосуванню сучасних прийомів і методів навчання;моделювання та апробація авторських моделей досвіду;підвищення рівня фахової майстерності;сприяння самовираженню особистості педагогів у процесі професійної діяльності, курсової та міжкурсової підготовки;моніторинг ефективності використання освітніх технологій у навчально-виховному процесі.Створення творчої лабораторіїТворча лабораторія створюється на добровільних засадах з числа найбільш досвідчених і теоретично підготовлених педагогічних працівників, які виявили інтерес і бажання до розробки науково-методичної проблеми.Орієнтовний склад творчої лабораторії – 3 – 5 осіб, а також слухачів із навчальних закладівТворчі лабораторії формуються на різних рівнях управління методичною роботою: шкільному, районному.

29. Сутність педагогічного спілкування, його роль в організації педагогічної взаємодії

Педагогічне спілкування - система способів іІ прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу та налагодження взаємин. ніціатором і керівником цього процесу є педагог. Спілкування вчителя з учнем спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату в системах "учитель - учень" і "учень - учень". Воно передбачає виконання важливих функцій: - обмін інформацією між педагогом та учнями; - міжособистісне пізнання; - організація та регулювання взаємин і спільної діяльності; - здійснення виховного впливу; - педагогічно доцільна самопрезентація педагога. Основними ознаками педагогічного спілкування на суб'єкт-суб'єктному рівні є: - особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника); - рівність психологічних позицій співрозмовників (недопустиме домінування педагога у спілкуванні, він має визнавати право учня на власну думку, позицію); - проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника (спілкування за законами взаємної довіри, коли партнери вслухаються, поділяють почуття один одного, співпереживають, має особливий педагогічний ефект); - нестандартні прийоми спілкування (відхід від суто рольової позиції вчителя). Роль: Учитель, налаштований на особистісно орієнтоване спілкування, має бути відкритим і справедливим, із довірою ставитися до дітей, визнавати їх неповторність, цікавитися їхнім життям, проблемами, уміти бачити поведінку учнів їхніми очима, відчувати їх внутрішній світ тощо. Він повинен вірити в сили кожного учня, уміти сформувати в нього надію на успіх, надавати йому допомогу в духовному зростанні. Одне з найістотніших і найскладніших завдань учителя - берегти і розвивати в дитини відчуття власної цінності, значущості, компетентності, зосереджувати увагу на її потребах, уподобаннях, визначати персональний шлях до досягнення успіху. Якщо дитина негативно оцінює себе, завдання педагога - за допомогою можливостей спілкування трансформувати ці уявлення в позитивні, розвивати самосприйняття і потребу в самовдосконаленні.Якщо вчитель розуміє і сприймає внутрішній світ своїх вихованців безоцінювально, поводиться природно, відповідно до своїх переживань, доброзичливо ставиться до учнів, він у такий спосіб створює необхідні умови для особистісно орієнтованого спілкування, плідного навчання та виховання.Отже, педагогічне спілкування як навчально-виховний засіб, покликаний забезпечити порозуміння між учителем і учнями, є невичерпним джерелом для вдосконалення не лише обміну інформацією та виховного впливу, а й морально-психологічного клімату в колективі.