Хотинський замок
На березі Дністра на скелястому мисі височить замок(Додаток 11) – грандіозна споруда, неперевершена пам’ятка фортифікаційного мистецтва.
Назва міста(Додаток 12), ймовірно походить від дієслова «хотіти»: це місце було завжди бажане для стародавніх поселенців, вони завжди хотіли жити у цьому красивому, багатому краї. Інші версії пояснюють походження назви міста від слов’янського імені Хотин або від імені вождя даків Котизона.
Перші укріплення на березі Дністра на місці сучасного Хотина виникли на початку XI ст. Саме в той час князь Володимир приєднав ці землі до Київської Русі. Перша фортеця мала традиційні для Київської Русі дерев’яні стіни та земляні вали. Вона була досить потужною, бо мала за мету контролювати переправу через Дністер. За короткий час Хотин став одним з найбільших міст Київської Русі. В 1199 р. місто опинилося у складі Галицько-Волинського князівства і виконувало важливу прикордонну функцію. Князь Данило Галицький наказав у 1250 році на місці дерев’яних укріплень звести кам’яну фортецю. Семиметрові мури оточили рови в шість метрів завширшки. У XIV ст. місто було під контролем генуезців, які поширювали свій вплив у східній Європі. Генуезці зміцнили і без того міцні укріплення фортеці. Це сприяло торговельному розвитку міста. У 40-х роках XIV ст. Хотинська фортеця опинилася під владою Угорського королівства, а майже ніж через сорок років у 1375 році володарем стало Молдовське князівство. Молдовський правитель Стефан ІІІ значно збільшив фортецю. Був зведений новий мур – 6 м завширшки, 40 м в висоту. Також були зведені три високі вежі. Рівень подвір’я підвищили на десять метрів, а в самій фортеці було зроблено великі підвали в яких містилися казарми для гарнізону. Будівництвом фортеці керував особисто Стефан ІІІ. Тут розмістилася резиденція молдовських князів. Фортеця для тих часів взагалі стала неприступною. Вона вистояла в 1476 році під час турецької облоги військами султана Мухамеда ІІ але турки все ж змогли стати господарями в Хотині. У 1456 році молдовське князівство стало васалом Османської Імперії. У Хотині був розміщений Яничарський гарнізон.
Протягом наступних століть навколо Хотина точилась постійна боротьба за контроль над Фортецею. У 1538 році Хотинську фортецю захопили польські війська Яна Тарановського. Протягом 1540-1544 рр. вони відновили фортецю в її колишньому стані. Невдовзі вона знову перейшла під молдовський контроль. Але фортеця надовго не залишалася ні в чиїх руках. Вона постійно переходила під контроль турків, або поляків. Тому турки що в котрий раз захопили Хотинську фортецю, у 1711 р. почали її реконструкцію. Вони запросили французьких інженерів які протягом 1712-1718 рр. звели могутні оборонні споруди навколо старої фортеці. Саме вони побудували великий прямокутний земляний вал із сьома бастіонами які були озброєні важкою артилерією. Для виїзду та в’їзду до фортеці було зведено ворота. Таких воріт було чотири. На території нової фортеці містилися палац паші, мечеть, гарнізон та службові приміщення. Стара фортеця використовувалася як арсенал. У ті часи Хотинська фортеця стала найпотужнішою турецькою твердинею на півночі Османської імперії.