2.2. Вітряна Брама
Вітряна́ бра́ма — брама в Старому місті Кам'янця-Подільського, що примикає до башти Стефана Баторія. У комплексі з баштою брама є пам'яткою містобудування та архітектури України національного значення. Брама довгий час була північними воротами міста.
1585 року із заходу впритул до башти Стефана Баторія було прибудовано прямокутний у плані прибрамний корпус із проїздом, який мав стрілчасте склепіння. Цю роботу виконав начальник кам'янецької фортифікації Микола Бжеський за участю Камеріно Рудольфіно — придворного будівничого польського короля Стефана Баторія.
На початку 18 століття браму в башті стали називати Вітряною: тут, за легендою, 1711 року під час відвідин Кам'янця-Подільського російським царем Петром I з його голови вітром зірвало капелюх .
Вітряна брама суцільним кам'яним муром з'єднувалася з Турецьким бастіоном. У середині 1930-х років, щоб поліпшити умови проїзду, ділянку оборонного муру, що примикав до Вітряної брами із заходу, розібрали на ширину проїзду [2]. Газета «Червоний кордон» (Кам'янець-Подільський) 8 серпня 1940 року писала: „Кілька років тому у цьому місці ще був тільки вузький темний проїзд. Зараз, крім старовинного історичного проїзду, у віковому мурі пробито другий в'їзд у місто, поширено брук. «Вітряна» брама залишилася зі своїм темним кам'яним склепінням як пам'ятник далекого минулого“.
Через Вітряну браму до міста в'їжджали всі, хто прибував до Кам'янця-Подільського з півночі. Так, у жовтні 1846 року, в'їхавши через цю браму, розпочав тижневе знайомство з містом 32-річний поет і художник Тарас Шевченко. А через кілька років через цю браму в'їжджали до міста 15-річний Степан Руданський (1849 рік), 17-річний Анатолій Свидницький (1851 рік), щоб розпочати навчання в Подільській духовній семінарії. Уже в наші дні тут обдумував сюжетні ходи роману «Поділля — колиско і доле», письменник Броніслав Грищук. Саме тут, біля Вітряної брами та Кушнірської вежі, з особливим натхненням пишеться сучасному кам'янецькому поетові Аркадію Браеску, про що він зізнається читачам у збірці «Не правлене сумління» (2003).
Крім найпоширенішої легенди про Петра Першого, є ще низка пояснень назви брами. Так, за однією з версій, тут, при в'їзді в місто, сидів жебрак на ім'я Вітер.
Досить частими є пояснення, що в брамі завжди буває протяг, у довгому коридорі проїзду часто завихрюється повітря.
В одному з листів до Дмитра Нитченка (від 16 березня 1979 року) письменник Борис Антоненко-Давидович писав: «Дякую Вам, що Ви моїй знайомій надіслали свої книжки та свої твори для дітей. Ця знайома влаштувала мені, замість подарунку на день народження, подорож до Кам'янця-Подільського, де й сфотографували мене родичі її чоловіка. Вкладаю в листа це своє останнє фото на тлі «Вітряної брами» або інакше «Брами Стефана Баторія» в Кам'янці-Подільському. Бачите, який я став тепер миршавий і нікудишній…» Мова у листі йде про поїздку Бориса Антоненка-Давидовича в Кам'янець-Подільський на початку серпня 1977 року разом із Надією Світличною та її чоловіком Павлом Стокотельним — уродженцем Кам'янця-Подільського.
У повісті «Знак кіммерійця» (1972) письменник Роман Федорів писав у «Відступі про Шершуна»: «Кручена бруківка привела його до чорної від старості Вітряної брами. Впізнав її відразу. Брама стриміла на тому ж місці, де розсідалася за його молодості і за молодості Тимкового батька, діда. І так само, як колись, коли дивитися з дороги над Смотричем, різьбилися на тлі ясного неба колись грізні зубці Турецьких бастіонів».
2.3. Руська брама - оберігала вїзд до міста. В 1717 р. реставровано Руську браму. Брама поділяється на нижню і верхню.
Нижня брама мала чотири вежі поєднані між собою будинком зі стрільницями. Дві башти були біля скали, одна біля річки Смотрич і навпроти через ріку ще одна башта. На Руській брамі було дві кам'яні таблиці з гербами: Св. Георгій і інший, не зовсім чіткий (можливо вовк). З південного боку міста був третій в'їзд — так звана Руська брама. Ця брама коло річки внизу була збудована в XVI ст. і складалася з чотирьох башт, що з'єднувалися стінами та фортифікаційними будинками. Проїзд ішов через башту і закривався дерев'яною лядою, що спускалася зверху башти. Руські ворота за потребою закривалися дубовою дерев'яною решіткою, яка опускалась за допомогою блоків з простінків другого поверху башти. Механізм цей існував до кін. XX ст. Ця ляда була ще недавно (до 1922 р.) але тепер її немає.
Верхня брама. На горі, куди йшла дорога від Руської брами до міста, були ворота в стіні, як видно з плану 1684 p., але ворота й стіна не збереглися до наших часів. Ці ворота певне знищено, коли в XVIII ст. будували великі будинки для військових казарм («кошари»), де потім містився військовий шпиталь.
Від Руської Брами йшла вулиця оточена по боках мурами зі стрільницями до міста. Брама була між стінами. На даний час непогано збережена. Над Руською брамою на скелі стоять руїни чотирикутного бастіону, що охороняв ту браму. Від того бастіону по-над скелею йдуть міські стіни — з одного боку до в'їзних воріт та Турецького мосту, з другого боку — до «кошар».
В половині 18 століття деякі фортифікаційні роботи провадилися під керівництвом інженера Дальке. В 1761—1762 pp. значні поправки замкових і міських оборонних будинків робилися під доглядом Стефана Маковецького (будування стіни коло Баторієвої башти та стін у замку). В 1765 р. король Станіслав Август пожертвував із своїх коштів чималу суму на ремонт Кам'янецьких фортифікацій, про що на пам'ять було вибито навіть медаль.
За часів російської влади зруйновано: Верхню, Нижню i Середню Польську браму, Скальські та Польні ворота, Браму Станіслава Августа, Червоні ворота, Міські ворота. Кам'янецьку фортецю скасовано в 1812 р.
2.4. Польська брама — комплекс північно-західних укріплень Старого міста Кам'янця-Подільського. Складається з башти Стефана Баторія, до якої примикає Вітряна брама, оборонних мурів з вежею і Турецького бастіону.
До турецької облоги 1672 р. з двох сторін до башти Стефана Баторія підходили міські мури з оборонними галереями. В ході турецької реконструкції за вежею на лінії оборонного муру спорудили Турецький бастіон із земляними шанцями, призначений для обстрілу протилежного берегу каньйону. Бастіон чи то батарея отримала вигляд засклепленого каземату, поверх якого встановлювали гармати і який на початку XVIII ст. отримав назву батареї св. Марії. Він був реконструйований 1753 комендантом, шведом Христіяном Дальке. У 1720-х роках було реконструйовано оборонний мур вздовж дороги з облаштуванням Середньої брами поміж обома частинами Польської брами за проектом А. Ґловера. Мур від автора перебудови отримав назву Ґловерівського. При реконструкції 1770-х років за проектом Яна де Вітте було перебудовано башту Стефана Баторія, прилеглі ділянки оборонного муру, де з двох сторін вежі добудували дві прибудови, зокрема нову міську браму на місці давньої готичної у товщі міського муру.
Назва брами пояснюється тим, що внизу, на березі річки Смотрич, розташована Польська брама (або, як іноді кажуть, Нижня Польська брама), яка розміщена під Польським фільварками на протилежному березі ріки і польським ринком міста. Схожим чином під Руськими фільварками і Руським ринком розміщена Руська брама міста. На межі 19—20 століть весь оборонний вузол, розташований угорі над Польською брамою, отримав назву Верхньої Польської брами. У 1956—1958 роках на ньому було проведено реставраційні роботи.
