- •1.1. Поняття освітньої політики
- •1. 4. Пріоритети освітньої політики
- •1. 5. Ідеологічні засади освітньої політики
- •1.5.1. Особливості ліберальної освітньої політики
- •1. 5.2. Особливості консервативної освітньої політики
- •1. 5.3. Особливості освітньої політики лівого напряму
- •1. 6. Етичні напрями освітньої політики
- •2.1. Визначення аналізу політики
- •2. 2.2, Компоненти освітньої політики
- •2. 2.3. Рівні освітньої політики
- •2.3. Контекст освітньої політики
- •2.4. Впровадження освітньої політики
- •2. 5.1. Модель я. Герчинського
- •3.1. Економічні індикатори
- •3.1.1. Класифікація типів економіки
- •3.1.2. Економічний словничок
- •3.2. Соціальні індикатори
- •3.3. Міжнародні джерела економічних і соціальних індикаторів
- •3.4. Освітні індикатори
- •3.4.1. Міжнародна стандартна класифікація освіти (мско), прийнята юнеско
- •3. 4.2. Освітня статистика
- •3.4.3. Критерії
- •4.2. Уроки нової парадигми змін
- •4.3. Стадії змін
- •4. 5. Історичні періоди освітніх реформ
- •4.6. Системні зміни
- •4. 7. Основні стратегії реформ
- •4.8. Основні моделі реформ
- •4.9. Стратегії подолання конфліктів під час реформування освіти
- •4.10. Парадокси освітніх реформ
- •5.1. «Гравці», які формують освітню політику на міжнародному рівні
- •5. 3. Цілі тисячоліття
- •1. Подолати крайню бідність і голод
- •2, Дати всім дітям початкову освіту
- •3. Сприяти рівності жінок і чоловіків
- •4. Зменшити дитячу смертність
- •5, Поліпшити стан здоров'я матерів
- •8. Розвивати глобальну співпрацю задля розвитку
- •6. 3.1. Реформи, зумовлені конкуренцією
- •6.3. 2. Реформи, зумовлені фінансуванням
- •6.4. Глобалізація в освіті: добре чи погано?
- •6. 4.1. Стенфордська група
- •6. 4.2. Гумбольдська група
- •7.2. Зближення у міжнародному масштабі: європейські індикатори та еталони
- •7.2.1. Європейські індикатори
- •7. 2 .2. Європейські еталони
- •7. 3. Чотири основні типи оцінювання системи 0
- •7 4. 2. Тім58- третє міжнародне дослідження
- •7. 4.3. Рі5а - міжнародна програма оцінювання освітніх досягнень учнів у сфері функціональної грамотності
- •7. 4.4. Рікь8 - міжнародна програма вивчення якості читання та розуміння тексту
- •8.1. Особливості освітніх реформ у Центральній
- •8. 2. Децентралізація освіти
- •8.3. Тендерні дослідження в освіті
- •8.4. Розвиток інклюзивної освіти
- •8. 5. Зв'язок з ринком праці
- •8. 6. Завдання: зробити освіту більш ефективною і доцільною
- •8.7. Останні тенденції освітньої політики * Європейського Союзу *
5. 3. Цілі тисячоліття
18 вересня 2000 року під час роботи 55-ої Генеральної Асамблеї ООН було прийнято «Декларацію тисячоліття Організації Об'єднаних Націй». Усі держави-члени ООН (191 держава) підтвердили своє зобов'язання працювати над створенням світу, в якому постійний розвиток та скорочення бідності будуть найвищим пріоритетом.
23 вересня 2003 року під час роботи 58-ої Генеральної Асамблеї ООН Президент України Леонід Кучма передав Генеральному секретарю ООН Кофі Аннану аналітичну доповідь «Цілі розвитку тисячоліття: Україна».
Цілі тисячоліття були прийняті як основа для оцінювання прогресу розвитку. Вони зосереджують зусилля на досягненні важливого та суттєвого поліпшення життя людей.
Цілі тисячоліття створюють критерії виміру результатів не лише для країн, що розвиваються, а й для багатих держав, які допомагають фінансувати програми розвитку, та для організацій, що допомагають проваджувати їх.
82
Розділ 5. Міжнародний розвиток освітньої політики
Вісім цілей тисячоліття охоплюють 18 завдань і 48 індикаторів^:
1. Подолати крайню бідність і голод
Завдання 1. До 2015 року знизити на 50% (порівняно з базовим рівнем 1990 року) частку людей, які живуть на менш ніж І долар у день.
Індикатори
1. Частина населення, яка живе на менш ніж один долар у день (Світовий банк).
2. Показник бідності (масштаб X ступінь бідності) (Світовий банк).
3. Частина найбіднішого квантелю в національних витратах (Світовий банк).
Завдання 2. До 2015 року знизити на 50% (порівняно з базовим рівнем 1990 року) частку людей, що живуть у злиднях і голодують.
Індикатори
4. Частина дітей молодших за 5 років, які голодують (ЮНІСЕФ - Всесвітня організація охорони здоров'я ВООЗ).
5. Частина населення, яка перебуває нижче від середнього рівня людей, що отримують достатню норму харчування (Організація харчування та сільського господарства).
• 27,8% українців живуть нижче від офіційного рівня бідності, що становить 126 гривень (приблизно 24 дол. США на місяць).
Як свідчать результати дослідження МОП, 83% населення України фактично вважають себе бідними.
• Економічний спад в Україні протягом 1990-1998 рр., порівняно з Великою депресією 1930 років у США, був удвічі більшим і утричі тривалішим, перш ніж досяг найнижчого рівня і почалося зростання.
• 1,2 млрд. людей у світі живуть на менш ніж 1 долар у
день
49
48 Шііеі Шгіоп 8іаІІ8Ііс8 оіуізіоп - Міііешііит Іпдісаіоге Пр://тШепгмттсІісаІогі.ип.ог£/иП8СІ/ті/ті^оаЬ.а8р ————..
49 Сайг ПРООН в Україні Ьйр:/Лу\у\у.Іш.1сіеу.иа/иа . ,у я щ у
Іванюк І. В, Освітня політика '*** •*;'«™
2, Дати всім дітям початкову освіту
Завдання 3. До 2015 року забезпечити для всіх хлопчиків і дівчаток можливість загального доступу ДО початкової освіти та її здобуття (порівняно з базовим рівнем 1990 року).
Індикатори
^ 6. Відсоток дітей, які отримують початкову освіту (ЮНЕСКО).
*' 7. Частина учнів, які провчилися з 1-го по 5-й клас (ЮНЕСКО).
8. Рівень грамотності 15- 24-річних людей (ЮНЕСКО) .
• За період 1992—1998 рр. кількість учнів у початковій і середній школі скоротилася на 16% і 13% відповідно.
• Водночас 29,7% людей, що належать до вікової групи від 19-ти до 24-х років, навчалися в університетах, і ця цифра щороку неухильно зростає.
• 82% дітей світу мають доступ до базової і початкової освіти; 100 млн. дітей у світі все ще не мають доступу до базової освіти50.
