I. Імунологічна.

II. Патохімічна або біохімічна.

III. Патофізіологічна.

Імунологічна стадія алергічних реакцій характеризується розпізнаванням алер-гену імунокомпетентними клітинами організму і формуванням імунної відповіді у вигляді накопичення специфічних антитіл (для АРНТ) або сенсибілізації Т-лімфоци-тів (для АРСТ). Іншими словами, в організмі утворюється підвищена чутливість до конкретного алергену. Такий стан називається сенсибілізацією і клінічно нічим не проявляється. Сенсибілізація буває активною і пасивною.

Активна сенсибілізація виникає при первинному попаданні або утворенні але-ргену в неімунізований організм і реалізується через активне вироблення і накопи-чення в ньому антитіл. Алерген, який є чужорідною речовиною, розпізнається і за-хоплюється макрофагом і перетравлюється ним. Інформація про його антигенні вла-стивості експресується (виставляється) на поверхні макрофага. Т-хелпери зчитують цю інформацію і переносять її на В-лімфоцити, які перетворюються на плазматичні клітини (плазмоцити) і починають синтезувати специфічні антитіла до даного анти-гену.

Доза алергену, яка спричинює активну сенсибілізацію називається сенсибілізуючою. Вона значно нижча (щонайменше в 10 разів) від завершальної (розрішуючої), тобто тієї дози, що викликає розвиток алергічної реакції.

Пасивна сенсибілізація також виникає в неімунізованому організмі, але внас-лідок введення в нього готових антитіл чи лімфоцитів з сенсибілізованого організ-му. Через кілька годин, необхідних для розподілу антитіл в організмі та фіксації їх на клітинах-мішенях, організм стає здатним відповідати алергічною реакцією на введення завершальної дози алергену.

Для виникнення наступної, патохімічної стадії, необхідним є повторне проник-нення алергену або контакт з ним. При цьому в АРНТ накопичені антитіла зв'язую-ться з алергенами і утворюють так звані імунні комплекси (ІК), за допомогою яких нейтралізується антиген і які одночасно спричиняють подальший розвиток алергіч-ної реакції через вивільнення або активізацію медіаторів алергії.

Медіатори арнт

Медіаторами алергії НТ є біологічно активні речовини, які в процесі розвитку алергічної реакції, тобто внаслідок утворення ІК або виділяються з клітин (наприклад тканинних базофілів, тобто опасистих клітин) або активуються з неактивних попередників, що постійно знаходяться у плазмі. Т. ч. медіатори АНТ поділяються на клітинні та гуморальні.

Характеристика клітинних медіаторів.

З тканинних базофілів (опасистих клітин), на яких фіксуються IgЕ, можуть ви-ділятися 2 групи медіаторів: 1) ті, що знаходяться у гранулах - гістамін, серотонін, гепарин, брадикінін, фактор хемотаксису нейтрофілів, ферменти і т. д.; 2) ті, що утворюються в процесі дегрануляцїї з компонентів мембран - лейкотрієни, до яких належать повільно реагуюча субстанція анафілаксії (ПРС-А), фактор хемотаксису еозинофілів, простагландини (ПГ), фактор агрегації тромбоцитів (ФАТ) і т. д.

Гістамін, брадикінін, дещо слабше - серотонін, діючи на Н₁-рецептори, розширюють судини периферійного русла, підвищують проникність клітинної стінки, скорочують гладкі м'язи кишківника, бронхів, матки, спричинюють свербіж, біль, печію. Всі ці явища можуть вести до розвитку шоку та некрозу. Одночасно вплив цих речовин на Н₂-рецептори можуть спричинювати протилежну дію.

Основну роль у розвитку довготривалого спазму бронхів при бронхіальній астмі відіграє ПРС-А, ефект якої розвивається поступово. Гістамін, який здатний швидко викликати скорочення непосмугованих м'язів, швидко розпадається під впливом ферменту гістамінази, що виділяється у вогнищі алергії з еозинофілів.

Гепарин перешкоджає зсіданню крові, гальмує вироблення антитіл, хемотаксис, а ФАТ навпаки сприяє тромбоутворенню.

Біологічно активні речовини також можуть виділятися з інших гранулоцитів: нейтрофілів, а також з тромбоцитів, лімфоцитів, клітин зруйнованих тканин і т. д.

Характеристика гуморальних медіаторів. З гуморальних медіаторів алергії найбільше значення мають кініни - група поліпептидів, які регулюють судинний то-нус. Вони утворюються в каскаді біохімічних реакцій, який починається з активації фактору Хагемана (XII плазмового фактору згортання). Як наслідок, утворюються калікреїн, брадикінін та калідин. Дані кініни розширюють дрібні артеріоли та збіль-шують проникність стінок капілярів, викликають біль та свербіж, впливають на реологічні властивості крові (в'язкість), можуть сприяти випадінню ниток фібрину та утворенню тромбів, викликають спазм гладких м’язів.

Іншою групою гуморальних медіаторів алергії є система компонентів компле-менту, яких є 9 і вони також активуються у каскаді реакцій. Найбільшого значення у розвитку імунного запалення набувають три компоненти: С5, який здатний фіксува-тися на сенсибілізованих та несенсибілізованих антитілами клітинах та руйнувати їх мембрани, С3а і С5а, які зумовлюють хемотаксис лейкоцитів, С3в, який сприяє опсонізації, що веде до фагоцитозу об'єкту.