2. Поняття емоційного вигорання і його характеристика

Про синдром емоційного вигорання уперше заговорили за 

кордоном близько 40 років тому, у той час його позначили словом

 "burnout", що переводиться як згорання, загасання горіння, 

вигорання.

Термін "синдром емоційного вигорання" ввів X.Фрейнденберг 

в 1974 році для характеристики здорових людей, що знаходяться 

в інтенсивному спілкуванні із клієнтами в емоційно - завантаженій атмосфері організації. Спочатку під терміном 

"вигорання" малося на увазі стан знемоги. Пізніше симптоматика  все більше розширювалася, і учені стали зв'язувати це явище  з психосоматичним станом. Нині дослідники виділяють більше ніж 100 симптомів емоційного вигорання.

У нашій країні поняття "синдром емоційного вигорання"введене  в психологічну практику не так давно, і,проблема, як вважається, не

отримала належної уваги.

Існують різні визначення вигорання. Наприклад, М. Буриш

вважає,  що "вигорання - психологічний термін, що означає симптомокомплекс наслідків 

тривалого робочого стресу і певних видів професійної кризи".

В. Бойко вважає, що емоційне вигорання це "вироблений

особою 

механізм психологічного захисту у формі повного або часткового  виключення емоцій (пониження їх енергетики) у відповідь на 

вибіркові психотравмуючі дії".

К. Кондо визначає синдром "емоційного згорання" як

дезадаптованність до робочого місця через надмірне робоче навантаження і неадекватні міжособові відношення. Цьому 

визначенню відповідає і дане їм тлумачення поняття "згорання", до 

якого схильні передусім ті, хто альтруїстично та інтенсивно працює

з людьми.

Така емоційно напружена робота супроводжується надмірною 

витратою психічної енергії, призводить до психосоматичної втоми 

(виснаження) і емоційного виснаження (вичерпання) в результаті 

з'являються занепокоєння (тривога), роздратування, гнів, знижена самооцінка на тлі прискореного серцебиття, задишка,шлунково-кишкові розлади, головні болі, знижений тиск,порушення сну; як 

правило, виникають і сімейні проблеми.

Дія стресогенних чинників, що викликають явище"емоційного 

згорання"" охоплює значний круг професій,розширюючи число схиль-них до цього захворювання.

Відповідно до підходу американських психологів К.Маслач і 

С.Е. Джексона, синдром вигорання є тривимірний конструкт, що 

включає емоційне виснаження; деперсоналізацію (тенденцію  розвивати негативне відношення до клієнтів); редукування особистих досягнень проявляється або в тенденції до негативного  оцінювання себе в професійному плані, або в редукуванні власної  гідності, обмеженні своїх можливостей, обов'язків по відношенню 

до інших, зняття з себе відповідальності і перекладання її на 

інших.

Японські дослідники вважають, що для визначення емоційного 

вигорання до трьохфакторної  моделі К.Маслач слід додати  четвертий чинник "Involvement"(залежність, залученість), який 

характеризується головними болями, порушенням сну,  дратівливістю, а також наявністю хімічних залежностей (алкоголізм, тютюнокуріння).

Більшість фахівців визнають необхідність обліку саме трьох 

складових для визначення наявності і міри"вигорання". При цьому 

вклад кожного з чинників різний. Є.Махер узагальнив  перелік симптомів "емоційного згорання" : втома, стомлення, виснаження; психосоматичні погіршення 

здоров'я, безсоння,негативне відношення до самої роботи; мізерність

репертуару робочих дій; зловживання хімічними агентами: тютюном, кавою, алкоголем, наркотиками; відсутність апетиту або, навпаки,  переїдання, негативна "Я-концепция"; агресивні почуття (дратівливість,напруженість, тривожність, занепокоєння,схвильованість до перезбудження, гнів); занеподний настрій і пов'язані з ним емоції (цинізм, песимізм,почуття 

безнадійності, апатія, депресія, відчуття безглуздя); переживання 

відчуття провини. Симптоми професійного вигорання вказують на характерні риси 

тривалого стресу і психічного перевантаження, що приводять або 

можуть призвести до повної дезинтеграції різних психічних сфер,

 і передусім емоційною .

Описуючи прояви синдрому професійного вигорання,сучасні  психологи розділяють їх на 3 групи: психофізичні,соціально - психологічні і поведінкові. Ця класифікація запропонована  Н. Самоукиною. У В. Бойка зроблений акцент на динаміку процесу, 

розділення його по фазах,що відбивають саме розвиток процесу.  Обидва автори підкреслюють динамічну природу цього явища, доповнюючи один одного.

Психофізіологічні симптоми.

1. Почуття втоми, що не проходить, уранці, увечері.

2. Відчуття емоційного і фізичного виснаження.

3. Зниження сприйняття і реактивності на зміни зовнішнього середовища: притуплювання цікавості, страху.

4. Загальна слабкість, зниження активності, погіршення біохімії  крові, гормональних показників.

5. Часті головні болі.

6. Зниження або збільшення ваги.

7. Повне або часткове безсоння. Швидке засипання тавідсутність сну  рано вранці, або навпаки: важко заснути раніше 2-3 годин ночі, і важко прокинутися уранці.

8. Постійна загальмованість, сонливий стан, і бажання спати впродовж

 усього дня.

9. Задишка, порушення дихання при фізичних навантаженнях.

10. Помітне зниження внутрішньої і зовнішньої сенсорної чутливості : погіршення зору, слуху, нюху, дотику. Втрата внутрішніх,  тілесних відчуттів.

Соціально - психічні симптоми вигорання.

1. Байдужість, нудьга, пасивність і депресія. Пониження емоцій, 

почуття пригніченості.

2. Підвищення дратівливості на незначні, дрібні події.

3. Часті нервові зриви (спалахи гніву або відхід в себе -відмова від спілкування).

4. Постійне переживання негативних емоцій : провини,образи,  сорому, підозрілості, скутості, для яких в зовнішній ситуації причин не

має.

5. Почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривоги :

" щось не так".

6. Почуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху,що "не вий-де".

7. Загальна негативна установка на життя і професійні перспективи.

Поведінкові симптоми.

1. Відчуття, що робота все важча, а виконувати її все важче.

2. Співробітник помітно міняє свій режим. Рано приходить і пізно  йде або навпаки.

3. Керівник відмовляється від ухвалення рішень,формулюючи різні  приводи собі та іншим.

4. Почуття даремності, зневіра в поліпшення, зниження ентузіазму 

по відношенню до роботи, байдужість до результатів.

5. Невиконання важливих пріоритетних завдань та застрявання на 

дрібних деталях. Витрата великої кількості часу на елементарні дії.

6. Дистанційованість від співробітників і клієнтів,зростання 

неадекватної критичності.

7. Зловживання алкоголем, наркотиками, тютюном

Таким чином, емоційне вигорання є придбаним стереотипом 

емоційної поведінки, частіше за усю професійну поведінку. "Вигорання" – частково функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині

дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси. В тойже час, 

можуть виникати його дисфункціональні наслідки,коли "вигорання" 

негативно позначається на виконанні професійної діяльності, стані 

здоров'я і стосунках з колегами.

Розвиток синдрому носить стадійний характер,наприклад, 

М. Буриш виділяє наступні фази розвитку синдрому 

професійного вигорання :