Методичні рекомендації

Кількісна характеристика відтворення основних фондів протягом року відображається в балансі основних фондів за повною первинною вартістю по наступній формулі:

де ОФк.р – вартість основних фондів на кінець року,

ОФп.р – вартість основних фондів на початок року,

ОФвв – вартість основних фондів, що вводяться в дію протягом року,

ОФвив – вартості основних фондів, що виводяться.

Для детальнішого аналізу процесу відтворення основних фондів можна використовувати наступні показники:

- коефіцієнт оновлення (Кон) відображає інтенсивність оновлення основних виробничих фондів:

- коефіцієнт вибуття (Квиб) характеризує ступінь інтенсивності вибуття основних фондів:

- коефіцієнт приросту (Кпр) характеризує рівень приросту основних фондів:

Технічний стан основних виробничих фондів характеризує

- коефіцієнт придатності (Кприд):

де ОФзал – залишкова вартість основних виробничих фондів;

ОФперв – первинна вартість основних фондів ;

Кзносу – коефіцієнт зносу ;

З – знос основних фондів.

- коефіцієнт зносу (Кзносу)

Методи оцінки основних фондів.

- первинна вартість основних засобів – це вартість, що складається з витрат по їх зведенню (споруді) або придбанню, включаючи витрати по їх доставці і установці, а також інші витрати, необхідні для доведення даного об'єкту до стану готовності до експлуатації за призначенням.

- залишкова вартість є різницею між первинною або відновною вартістю і сумою зносу, якому піддаються основні фонди, тобто це та частина вартості основних засобів, яка ще не перенесена на вироблювану продукцію.

- відновна вартість основних засобів – це вартість їх відтворення в сучасних умовах.

У теорії існують методи нарахування амортизації, що

1. ґрунтуються на часі використовування основних фондів

2. ґрунтуються на кількості одиниць продукції (послуг), одержаних від використовування основних фондів.

До першої групи методів відносять наступні методи:

1.1.Рівномірна амортизація.

Досягається переважно за допомогою прямолінійного списання, тобто вартість об'єкту основних засобів списують однаковими частинами на протязі всього періоду експлуатації. Сума щорічних амортизаційних відрахувань може бути розрахована двома способами: 1 – розподілом вартості об'єкту, що підлягає амортизації, на термін корисної експлуатації, 2 – множенням норми амортизації на вартість об'єкту, що амортизується (первинна вартість за вирахуванням ліквідаційної).

1.2.Дегресивная (прискорена) амортизація.

При використовуванні даного методу в перші роки експлуатації основних фондів списують велику (основну) частину їх вартості, тобто сума амортизації щорічно знижується.

Найпоширенішими методами прискореної амортизації є:

1.2.1. Метод суми чисел років (кумулятивний метод).

Визначення річних сум амортизації згідно цього методу визначається поетапно:

1. Підсумовуються цілі значення років служби об'єкту основних фондів.

2. Визначається частка від ділення кожного числа років служби на суму років і розміщується у порядку убування.

3. Визначають річну суму амортизації, умножаючи норму амортизації на первісну вартість об'єкту за вирахуванням ліквідаційної.

1.2.2. Метод залишку, що зменшується.

Припускає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням балансової (залишкової) вартості основних фондів на початок звітного періоду на постійну норму амортизації, яка визначається по формулі:

де n – число років експлуатації,

Офлікв - ліквідаційна вартість основних фондів

Офп – первісна вартість основних фондів.

Різновид є метод подвоєного залишку – використовують норму амортизації удвічі вище ніж при рівномірному нарахуванні. Суму амортизації визначають, умножаючи норму амортизації на залишкову вартість об'єкту, при цьому ліквідаційна вартість не береться до уваги.

1.3. Методи прогресивної (сповільненої) амортизації.

Припускають поступове зростання суми амортизаційних відрахувань на протязі терміну експлуатації основних фондів.

На відміну від інших методів вони припускають дисконтування майбутніх грошових надходжень від інвестицій до основних фондів з використанням складних відсотків. Їх ще називають методами складних відсотків. Ставка дисконту як правило дорівнює вартості капіталу компанії або ґрунтується на ній.

Одночасно з нарахуванням амортизації сума амортизаційних відрахувань вкладається в надійні цінні папери або депонується на окремому рахунку. Одержані відсотки по внесках або інвестиціях також зараховуються до амортизаційного фонду. Отже, амортизаційний фонд формується з двох джерел: амортизаційних відрахувань і одержаного доходу у вигляді відсотків на інвестиції або внески. Розмір амортизаційних відрахувань розраховують так, щоб до кінця терміну служби основних фондів амортизаційний фонд дорівнював їх первісній вартості за вирахуванням ліквідаційної. В результаті цей метод забезпечує накопичення засобів для заміни об'єктів без відвернення поточних фінансових ресурсів.

2 . Метод одиниць продукції (виробничий).

Суть його полягає у визначенні кількості продукції, яке може виготовити устаткування за нормативний термін експлуатації. Амортизацію розраховують по реальній кількості продукції за певний період.

Норму амортизації розраховують на одиницю продукції по формулі:

де Вн – нормативна кількість продукції.

До узагальнюючих показників використання основних фондів відносяться:

- фондовіддача (Фв) – показує, яка віддача від використовування кожної грн., витраченої на основні фонди, наскільки ефективно вони використовуються на підприємстві.

де В – вартість виробленої за рік продукції, грн.

ОФ– середньорічна вартість основних фондів, грн..

де ОФп.р – вартість основних фондів на початок року, грн.;

ОФвв – вартість основних фондів, що вводяться протягом року, грн.;

ОФвив – вартість виведених основних фондів протягом року, грн.;

п₁ – кількість місяців до кінця року, впродовж яких функціонуватимуть введені основні фонди ;

п₂ – кількість місяців до кінця року з моменту вибуття з експлуатації основних фондів.

- фондомісткість (Фм) продукції:

Фондомісткість показує частку витрат на основні фонди, що доводиться на випуск однієї грошової одиниці продукції. Під випуском продукції мають на увазі товарну, валову, чисту, реалізовану продукцію.

- фондоозброєність праці (Фо) характеризує технічний рівень виробництва на підприємстві:

де Ч – средньооблікова чисельність промислово–виробничого персоналу, осіб.

- фондорентабельність (Фр) – прибуток на 1д.е., вкладену до основних фондів:

де П – прибуток, грн.

До системи взаємозв'язаних показників, що безпосередньо характеризують рівень використовування активної частини основних виробничих фондів відносяться окремі (часткові) показники, які розкривають резерви можливого поліпшення використовування активної частини основний фондів:

- коефіцієнт екстенсивного використовування (Ке), який характеризує рівень використання устаткування за часом

де Тф – фактичний час роботи машин і устаткування;

Тр – режимний фонд часу роботи;

де Дк – календарні дні роботи устаткування;

Дв – число вихідних і святкових днів;

Тзм – тривалість зміни, година;

Кзм – коефіцієнт змінності, кількість змін роботи устаткування за добу;

Кпу – коефіцієнт працюючого устаткування;

- коефіцієнт інтенсивного використовування устаткування (Кі) характеризує рівень використовування устаткування по потужності:

де Пу_ф – фактична продуктивність устаткування, од/год;

Пу_н – нормативна продуктивність устаткування, од/год.

- інтегральний коефіцієнт (Кінт), який характеризує рівень використовування устаткування як за часом, так і за продуктивністю.

- коефіцієнт змінності (Кзм) - показує в скільки змін в середньому щорічно працює кожна одиниця устаткування. Визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих устаткуванням даного виду за добу станко-змін до кількості встановленого або працюючого в найбільшу зміну устаткування (або як відношення суми кількості устаткування, що працює в усі зміни до кількості встановленого або працюючого в найбільшу зміну устаткування

Питання для самостійного поглибленого вивчення теми:

• класифікація нематеріальних активів.

Підведення підсумків: : оцінюються результати тестування (максимально - 2бали) та результати рішення задач (максимально - 2 бали) за темою 7, активність участі в обговоренні питань та рішенні задач.

Рекомендована література: [1,с.100-116], [2,с.71-90], [3,с.38-73], [4,с.109-195], [5,с.223-252], [6,с.226-282], [32], [46]