2.2 Системно-методологічні аспекти моделювання:

1. Аналітичний – модель системи будується на основі вивчення окремих підсистем та елементів з наступним формулюванням локальних цілей, які відображають окремі сторони процесу моделювання. Підхід виправданий коли компоненти системи є відносно незалежними, оскільки різні сторони функціонування системи можуть бути дослідженні також відносно незалежно. За доп. підходу дослідник вивчає систему зсередини і може осягнути лише деякі компоненти та зв’язки між ними, але не в змозі осягнути емерджентні властивості системи. Аналітичний метод покликаний вивчати структуру системи та може призвести до втрати вивчення суттєвих властивостей системи. Аналітичний нереальний без синтетичного підходу.

2. Синтетичний підхід пояснює поведінку системи. Порівняння аналітичного та синтетичного підходів:

1 крок: аналіз: явище діліться на частини, синтез: явище розглядається як частина великого цілого;

2 крок: аналіз: пояснення складових частин, синтез: пояснення цілого до якого входить явище;

3 крок: аналіз: знання про частини перетворюється в знання про ціле, синтез: розуміння цілого, що має у своєму складі явище дезінтегрується для пояснення частин.

Отже, не лише аналітичний підхід неможливий без синтезу (агрегування частин в структуру), але й синтетичний метод неможливий без аналізу (необхідна дезагрегація цілого для пояснення функцій частин). На основі аналітичного та синтетичного підходів розробляються фреймові моделі входів до системи на основі властивості еквіпотенціалу (фрейм- кістяк).

Синтетичний звертає увагу на надсистему, аналітичний – на підсистему.

3. Аксіоматичний підхід – зарекомендував себе при дослідженні систем, які діють згідно з певними визначеними правилами у визначеному середовищі. Цей підхід застосовується до аналізу та опису функціонування окремих підсистем та елементів складної системи. Модель за цим підходом будується на основі використання базових припущень (аксіом), які повинні відповідати вимогам:

1. аксіоми створ. при викор. опису функціонування системи в аспектах, що мають вивчатись;

2. аксіоми повинні утворювати абстрактну сутність, до якої входять терміни, визначення та вислови;

3. повинні бути формально та змістовно несуперечливі.

Алгоритм вивчення систем за допомогою аксіоматичних моделей:

1. перехід від змістовного до формального виконання системи;

2. побудова системи аксіом;

3. використання системи аксіом для отримання моделі, виведенням формал шляхом поведінки системи;

4. отрим моделі системи

5. інтерпретація моделі через пояснення окремих результатів, отрим за доп моделі, як механізмів та аспектів діяльності системи (релевантність між реал результатами та аксіомами)

6. побудова теорії за результатами інтерпретації та визнач меж її застосув.

7. Виявлення нової інф-ції про поведінку системи шляхом застосув теорії з наступним експериментальним підтвердженням отрим результатів.

4. Емпірико-статичний підхід (есп)

Вивчає цілісність та зв"язок системи з зовн. середовищем, упускаючи при цьому дослідження вн. процесів у системі. Дослідження с-ми відбувається шляхом побудови моделі "чорної скриньки" або "вхід-вихід"

Побудова моделі зводиться до обгрунтування гіпотез про припустимі форми взаємозв"язку між входами та виходами сис-ми.

Алгоритм дослідження с-ми за допомог ЕСП

1. Отримання експеремент. даних шляхом дослідження входів та виходів

2. Аналіз експеремент. даних, висування та перевірка гіпотез

3. Інтерпитація моделей, визначення меж їхньої застосованості, аналіз їхніх властивостей та оцінка отриманих результатів

4. Перевірка адекватності моделей

5. Використання знань про сис-му та гіпотетичних уявлень про вн. механізми функціонування с-ми для пояснення моделі.