Розвиток уявлень про ставлення філософії і науки

Філософія протягом усього свого розвитку була пов'язана з наукою, хоча сам характер цього зв'язку, а точніше, співвідношення філософії і науки з плином часу змінювалось.

На початковому етапі філософія була єдиною наукою і включала в себе всю сукупність знань. Так було в філософії стародавнього світу і в період середньовіччя. Надалі розгортається процес спеціалізації та диференціації наукових знань і їх відмежування від філософії. Цей процес інтенсивно йде, починаючи з XV-XVI ст. і досягає верхньої межі в ХVII-ХVIII ст.

На цьому другому етапі конкретно-наукове знання носило переважно емпіричний, досвідчений характер, а теоретичні узагальнення робила філософія, при тому чисто умоглядних шляхом. При цьому досягалися нерідко і позитивні результати, але було нагорожено і чимало дурниць.

Нарешті, в третій період, початок якого відноситься до Х1Х ст., наука частково переймає у філософії та теоретичне узагальнення своїх результатів. Універсальну, філософську картину світу філософія може тепер будувати лише разом з наукою, на основі узагальнення конкретно-наукових знань.

Необхідно ще раз підкреслити, що типи світогляду, в тому числі і філософського, різноманітні. Остання може бути і науковим, і ненауковим.

Наукове філософське світогляд більшою мірою формує і представляє вчення філософського матеріалізму, починаючи з наївного матеріалізму стародавніх через матеріалістичні вчення ХVII-ХVIII ст. до діалектичного матеріалізму. Істотним придбанням матеріалізму на цьому етапі його розвитку з'явилася діалектика, яка, на відміну від метафізики, розглядає світ і що відображає його мислення у взаємодії та розвитку. Діалектика вже тому збагатила матеріалізм, що матеріалізм бере світ таким, яким він є, а світ розвивається, тон діалектічен і в силу цього без діалектики не може бути зрозумілий.

Філософія і наука тісно взаємопов'язані. З розвитком науки, як правило, відбувається прогрес філософії: з кожним роблять епоху відкриттям у природознавстві, як зазначав ще Ф. Енгельс, матеріалізм повинен міняти свою форму. Але не можна бачити і зворотних струмів від філософії до науки. Досить вказати на ідеї атомізму Демокріта, що залишили незгладимий слід у розвитку науки.

Філософія та наука народжуються в межах конкретних типів культури, взаємно впливають один на одного, вирішуючи при цьому кожна свої завдання і взаємодіючи в ході їх вирішення.

Філософія намічає шляхи вирішення протиріч на стиках наук. Вона також покликана вирішувати і таку завдання, як з'ясування самих загальних підстав культури взагалі і науки, в зокрема. Філософія виступає як розумовий інструмент, вона виробляє принципи, категорії, методи пізнання, які активно застосовуються в конкретних науках.

У філософії, таким чином, відпрацьовуються общеміровоззренческіе і теоретико-пізнавальні основи науки, обгрунтовуються її ціннісні аспекти. Корисна чи шкідлива наука? Відповідь на це питання і подібні йому допомагає в наші дні знайти саме філософія.

Філософія і наука в єдності і відмінності

Виникнення перших наукових навчань відносять до 6 в до н.е. Філософське знання завжди було переплетено з природничо. Філософія постійно обробляла інформацію з різних областей пізнання. У зміст філософського знання входять такі поняття як атом, речовина і деякі загальні закони природознавства.

Філософія - це раціонально-теоретичне світогляд.

Пізнання - діяльність з одержання, зберігання, переробки та систематизації знань про об'єкти. Знання -- результат пізнання.

Система знання вважається наукою, якщо вона відповідає певним критеріям:

1. об'єктивність (вивчення природних об'єктів, явищ, узятих самих по собі, незалежно від інтересів індивіда, його суб'єктивності).

2. раціональність -- обгрунтованість, доказовість - у рамках будь-якої науки щось обгрунтовується.

3. націленість на відтворення закономірностей об'єкта

4. системність знань -- впорядкованість за певними критеріями

5. перевірюваність -- відтворюваність знань через практику

Філософія не задовольняє тільки 5 критерієм (не всяке філософське вчення може бути відтворений через практику), тому філософія - це наука, але особливого роду.

Як і наука, філософія шукає істину, виявляє закономірності, виражає результат дослідження через систему понять, категорій. Проте у філософії об'єкт дослідження розглядається через призму ставлення людини до світу, в ній існує антропний принцип, всякий оцінний момент містить елемент суб'єктивності. Науки немає без філософії, а філософії - без науки. Філософія в тому вигляді, в якому вона є зараз, не була б можлива без зовнішніх по відношенню до людини, її джерела, умов: рівень, досягнутий наукою в побуті, вивільняє колосальне кількість часу для роздумів, ніяк не пов'язаних з турботою про добуванні шматка хліба насущного, захисту себе і близьких від зовнішнього середовища. Тільки того, що зараз людина спить в досить хороших умовах, добре харчується, звичайно, явно не достатньо для виробництва філософської думки, але це є гарним підмогою. І навпаки, наука (справжня наука) без філософії неможлива подвійно, тому що наукові відкриття (та й просто наукову роботу) необхідно усвідомлювати, осмислювати, переживати, інакше це не буде відкриття, а буде проста механічна робота з добування, віднімання у Природи нових, мертвих знань. Мертве ж знання не може дати людині нічого хорошого. Саме тому справжній науковець повинен бути, перш за все, філософом, а лише потім природодослідником, експериментатором, теоретиком. Істина наукова являє собою об'єктивне знання. Вона робить людину багатшою в матеріальному плані, сильніше, здоровіше, може бути навіть підвищує його самооцінку. Тобто вона суто матеріальна, не сама по собі звичайно, а по проявах. Філософська ж істина навіть по проявах нематеріальна, так як вона є, перш за все, якийсь продукт діяльності людської свідомості, причому саме розумно-моральної його сфери.

Отже, наука і філософія - не одне і теж, хоча у них і чимало спільного. Спільне між філософією та наукою полягати в тому, що вони:

1. Прагнуть до вироблення раціонального знання;

2. Орієнтовані на встановлення законів і закономірностей досліджуваних об'єктів і явищ;

3.Вистраівают категоріальний апарат (своєю мовою) і прагнуть до побудови цілісних систем.

Різне, що:

1. Філософія завжди представлена адресно, тобто тим чи іншим філософом, коли його ідеї, праці можуть бути самодостатніми і не залежати від того, розділяють або не поділяють їх інші філософи. Наука ж у кінцевому рахунку - плід колективної праці;

2. У філософії (на відміну від конкретних наук) немає єдиної мови і єдиної системи. Плюралізм поглядів тут -- норма. У науці ж - монізм, тобто єдність поглядів, як мінімум, на основні принципи, закони, мову;

3. Філософські знання не перевірені експериментально (інакше вони стають науковими);

4. Філософія не може дати точного прогнозу, тобто не може екстраполювати достовірні знання у майбутнє, бо такими не володіє. Окремий філософ на основі певної системи поглядів може лише передбачати, але не прогнозувати або моделювати, як є ученоному.

Співвідношення філософії і науки можна наочно показати на колах Ейлера, звідки добре видно, що їх обсяги співпадають лише частково.

Область збігів їх обсягів (заштрихована частина) відноситься і до науки в її збірному сенсі і одночасно до філософії, у тій її частині, де справа стосується категорій, методологій, систематизації і т.п. Незаштріхованная частину обсягу поняття «Наука» - конкретні дисципліни, в понятті ж «філософія» незаштріхованная частина означає все те, що відрізняє філософію від науки і про що вже так багато було сказано. Етика та естетика є філософськими дисциплінами, так як природа проблем цих дисциплін те саме філософських проблем.