Висновок

Як і наука, філософія шукає істину, виявляє закономірності, виражає результат дослідження через систему понять, категорій. Проте у філософії об'єкт дослідження розглядається через призму ставлення людини до світу, в ній існує антропний принцип, всякий оцінний момент містить елемент суб'єктивності. наука не має без філософії, а філософії - без науки. Філософія в тому вигляді, в якому вона є зараз, не була б можлива без зовнішніх по відношенню до людини, її джерела, умов: рівень, досягнутий наукою в побуті, вивільняє колосальне кількість часу для роздумів, ніяк не пов'язаних з турботою про добуванні шматка хліба насущного, захисту себе і близьких від зовнішнього середовища. Тільки того, що зараз людина спить в досить хороших умовах, добре харчується, звичайно, явно не достатньо для виробництва філософської думки, але це є гарним підмогою. І навпаки, наука (справжня наука) без філософії неможлива подвійно, тому що наукові відкриття (та й просто наукову роботу) необхідно усвідомлювати, осмислювати, переживати, інакше це не буде відкриття, а буде проста механічна робота з добування, віднімання у Природи нових, мертвих знань. Мертве ж знання не може дати людині нічого хорошого. Саме тому справжній науковець повинен бути, перш за все, філософом, а лише потім природодослідником, експериментатором, теоретиком. Істина наукова являє собою об'єктивне знання. Вона робить людину багатшою в матеріальному плані, сильніше, здоровіше, може бути навіть підвищує його самооцінку. Тобто вона суто матеріальна, не сама по собі звичайно, а по проявах. Філософська ж істина навіть по проявах нематеріальна, так як вона є, перш за все, якийсь продукт діяльності людської свідомості, причому саме розумно-моральної його сфери.