1.3. Аналіз конкретних прикладів польських програм «з твого боку».

Розглянемо досвід польського журналістського розслідування. Агнєшка

Боровська працює журналісткою вже тринадцять років. Працювала в

інформаційних програмах на посаді репортера, редактора, ведучого, зняла

понад тисячу програм «Поліційний рапорт».

За роки роботи над журналістським розслідуванням Агнєшка викрила

кримінальне угрупування наркоділків, розслідувала справу застреленого

мафіозі Воєслава Нєвядомського та його зв’язків з прокурорами та поліцією, а

також справу помилування президентом Лехом Валенсою одного з чільних

мафіозі Анджея Зелінського. За останню роботу Агнєшка була представлена

до до нагороди Grand Press у 2001 році. Таку ж нагороду Журналістка

отримала у 2003 році за програму «Кримінальна хроніка», в якій розкрито

події, «що відбулися за кулісами кровопролиття в Магдаленці, де було

поранено 16 поліцейських, а двоє загинули» [24].

Сьогодні Агнєшка є автором щотижневої програми «З твого боку» («Po

twojej stronie») на каналі TVP Warszawa. У редакції цієї програми майже не

вщухають телефонні дзвінки, кожного місяця приходять сотні листів із

проханнями про допомогу та втручання. Через порушення незручних,

невигідних та непопулярних тем програма часом зникала з екранів, проте

потім знову поверталася в ефір.

Її аудиторія – понад чотири мільйони глядачів. Програма виходить в

ефір щотижня [24].

Найбільше журналістських розслідувань, які робить Агнєшка Боровська,

стосуються справ конкретних людей та їхніх проблем. За словами

журналістки, у таких програмах їй вдається своєю роботою доводити до

позитивних змін у ситуаціях з героями в сімдесяти відсотках випадків [6].

Проте трапляються програми, присвячені більш глобальним темам,

наприклад, корупційним схемам, налагоджуванням певних систем махінацій,

38

зміни в які не так просто внести, «бо розклади такі сильні, що майже

неможливо їх розбити» [6]. В таких випадках Агнєшка Боровська говорить, що

вона вертається до цих програм і тем по кілька разів, аж поки в ситуаціях не

міняється стан речей. Близько 10 відсотків таких програм журналістка вважає

успішними.

«Часто бувають програми, по яких не очікуємо ніяких змін, щось

вдається, але не до кінця, проблема триває, але ми її добре висвітлили, і люди

задоволені, що це зміцнило їх у вірі в справедливість, вони отримали загальну

підтримку та допомогу від журналістів і союзників в якості неурядових

організацій» [6].

Хоча Агнєшка Боровська і називає відносно невисокий відсоток

програм, якими вона допомогла суспільству, проте із важкістю згадує ті, як

взагалі нічим не закінчилися.

Журналістка наводить наступні приклади програм, якими не вдалося

нічого змінити.

У 2005-2007 роках вона займалася справою несправедливо засудженого

до ув’язнення стюарта, який працював на поромі між Польщею та Швецією.

«Тут було як головою об мур» [6] – зазначає Агнєшка Боровська.

Єжи А. був змушений через центральне слідче бюро ФБР до співпраці з

польською поліцією. Змушений – бо одержав догану на роботі, з шансом, що

лишиться робити, якщо прийме співпрацю з полісменами. Правоохоронці

вистежували справу морської контрабанди наркотиків з Польщі до Швеції.

Єжи А. підкорився і став таємним співпрацівником поліції, який повинен був

спостерігати охорону на поромі.

Стюарт усно передавав рапорти полісменам і одержував невеликі суми

за інформацію. Закінчилося усе великою поліцейською операцією, під час якої

затримано одинадцять осіб з корабля. Їх було заарештовано під

звинуваченням у контрабанді, проте інформатора було ув’язнено разом з

усіма.

39

Ніхто з полісменів не розголошував, що Єжи А. працював для них –

державна та службова таємниця не підлягає розголошенню. І чоловік невинно

відсидів з бандитами чотири роки.

«Мені не вдалося намовити міністра внутрішніх справ до того, щоб він

звільнив посадових осіб перед судом від заборони розкриття службової

таємниці і дослідив справу» - говорить Агнєшка Боровська.

Ймовірно посадові особи клали собі в кишеню гроші з операційного

фонду, які мали виплатити за інформацію таємного співпрацівника, бо Єжи А.

одержував дуже малі суми. Сьогодні Єжи А. вже вийшов з в’язниці, подав

позов до Страсбурга і чекає на справедливість поза межами краю. «Я зняла дві

програми про нього – без наслідку» - говорить журналіст Агнєшка Боровська.

Ще один приклад розслідування, яке журналістка вважає невдалим через

його наслідки – із корупційною схемою в Сєдлцах.

Один з жителів здійснив купівлю поліцейського акту за ящик горілки.

Він вказав полісменів, був свідок, але супроти нього постала ціла система.

Його побили, вивезли до лісу. Щоб заплутати, сказали, що це за спробу дати

хабара в іншій справі.

Переляканий показав журналістці акта дізнання, яке купив, і вказав від

кого. Проте полісмени вийшли на пенсію, а головний винним залишився

членом правління слідчого відділу. Це ускладнювало землеробові розкриття

справи [6].

«Я довела трьома репортажами до повернення поліцейських актів віце-

міністрові справедливості, а також до перенесення слідства з прокуратури в

Сєдлцах до Любліна у пошуках незалежності - розказує Агнєшка, переконана

в тому, що те, чого вона добилася – замало. - Проте слідство у справі корупції

точиться повільно, а супроти землероба – швидко» [6].

Зараз чоловіка направлено на тримісячні судово-психіатричні допити,

через що страждає його родина.

Як бачимо, «солідарність прокурорсько-поліційного середовища і сила

впливу місцевої влади» [6] актуальна не тільки для нашої країни.

40

Анєшка Боровська зазначає причину власної невдачі: «боротьба з

корупцією, незважаючи на те, що це – один з пріоритетів кожного уряду,

безперечно, є на етапі декларації».

Ще один випадок розслідування, яке не мало позитивного впливу на

дійсність, зачіпає посадовців найвищого рівня в державі. Після ефіру не було

покарано винних у допомозі утворити міжнародного бандитського фонду,

який мав допомагати міністерству внутрішніх справ.

Єремяш Баранський керував з Відня контрабандою наркотиків, алкоголю

і польськими злочинними групами. Він дійшов до колишнього бізнесмена з

коренями в PRL Зджіслава Хершмана, приятеля сина Брежнєва, який у східних

країнах будував готелі в якості представника шведської будівельної компанії.

Після 1990 року він залишався резидентом одного з готелів у Варшаві, маючи

зв’язки у новій владі вільної Польщі.

Мафіозі через свою дружину Кристину зближається з Хершманом, і

вони вирішують створити фонд із цікавою назвою „Безпечна Служба”. Також

вони зв’язалися із віце-міністром внутрішніх справ (сьогодні професор права

Ягелонського краківського університету) Яном Відацьким. Він наказує своєму

підлеглому Джему Нозце, голові юридичного бюро Міністерства, написати

статут фонду так, щоб кошти з нього могли вільно потрапляти на рахунок

відомства внутрішніх справ. Відповідно, службовець міністерства з

міжнародним бандитом пише статут в готельному номері. Пізніше

з’ясувалося, що на чолі фонду була дружина і сестра мафіозі.

Крім того, мафіозі літали урядовими вертольотами, брали кошти в

інавгураціях академічного року вищої школи поліції. Посилалися на

знайомство не лише з віце-міністром, але й із тодішнім прем'єром T.

Мазовєцьким і президентом Лехом Валенсою, а також майже зі всім Бюро

Охорони Уряду, яке працювало на боці в Хершмана в якості охоронців.

«Я билася над публікації цієї теми понад рік. Коли нарешті вдалося –

запала могильна тиша. Через багато місяців матеріал використали політики

партії «Право і Справедливість», але замість того, щоб вимагати розслідування

41

та встановлення правди, вони використали матеріал для нападу на професора

Відацького, який в 2005 році став захисником одного з найбагатших поляків»

[6].

Кінець-кінцем вихід матеріалу нічим не закінчився. Ян Відацький

сьогодні є послом, членом сеймової слідчої комісії; Єжи Ножка, який писав

статут, став головою Установи Охорони Держави, а зараз є керівником

безпеки Польської Телекомунікації. «Живуть собі пани, піднімаються, роблять

кар’єру. Правда, Баранський за офіційною версією вчинив самогубство у

віденському СІЗО, куди потрапив у справі вбивства колишнього міністра

спорту Яка Дебського [6].