51. Своєрідність роботи редактора з письмовими й усними цитатами. Умови внесення змін у цитований уривок тексту.

Факти-цитати, на відміну від авторських, обов’язково мають покликання на джерело отримання. Існує три способи включення фактів-цитат у зміст матеріалу. Якщо факт-цитата виступає у ролі ілюстративного факту, вона повинна усім своїм змістом ілюструвати сказане. Надлишковий зміст у цитатах відвертає увагу читача від основного змісту ма­теріалу, що є небажаним явищем.

Якщо ж факт-цитата вживається у ролі аргументативного факту, то цитування повинне бути контекстуально коректним. Такі цитати завжди виділяються лапками. Це виділення виконує експресивну функцію, воно актуалізує факт, робить його акцен­тованим, а через це багатоасоціативним. Тому редактор повинен звертати увагу на доцільність такого цитування; може, доречно зняти лапки, аби не акцентувати увагу на фактові й не виклика­ти зайвих підтекстів.

Особливим включенням фактів-цитат у зміст матеріалу с використання слів співрозмовника автора в інтерв’ю. Блоки відповідей, як цитати, мають відповідати змістові запитання ав­тора. Дуже часто відповіді не є точними відносно запитань.

52. Логічні вимоги до тексту. Логічний аналіз у структурі редакторського опрацювання тексту.

Традиційний підхід до проблеми – вияв можливих порушень правил логіки стосовно різних мисленнєвих операцій, відображених у тексті. Інформатика розглядає логічні помилки тексту як різновид інформаційних перешкод.

Редактор повинен знати основні теоретичні положення логіки, володіти термінологією цієї науки, свідоме цілеспрямоване вироблення навичок правильного мислення, професійних навичок сприйняття тексту й оцінки його з логічного боку, володіння специфічними прийомами викладення, які базуються на логічній побудові.

Роль, яка відводиться логічним критеріям при редагуванні різних літературних творів, неоднакова. Оцінюючи художній твір, редактор повинен переконатися, чи відповідає він вимогам логіки. Цілісність, логічна організація тексту, виражені переходи від однієї частини до іншої допомагають створити внутрішньо стрункий і закінчений текст. Цілісність тексту надає наявність головної думки. Розвиток її в тексті відбувається через розвиток мікротем. Показником переходу від однієї мікротеми до іншої служить абзац. Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття і розуміння.

Суперечність висловлювань, порушення послідовності викладу, відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобів міжфразового зв’язку призводять до порушення логічності тексту в цілому. Усе це заважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процес спілкування.

Логічність як спільна комунікативна якість властива тестам будь-яких функціональних стилів. Але проявляється ця мовна якість специфічно – залежно від конкретних умов комунікації. Класичною логікою виведені і сформульовані чотири основних закони правильного мислення, дотримуючись яких можна досягти його визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості: закон тотожності, закон суперечності, закон виключення третього, закон достатньої підстави.

Контроль за дотриманням основних законів логічного мислення – обов’язковий етап аналізу тексту. Варіантність його смислової організації не безмежна: закони правильного мислення визначають ясний розвиток думки. Логічна доброякісність інформації, яку несе текст, визначається її достовірністю, точністю і несуперечливістю. Ефект впливу журналістського твору досягається переконливістю аргументації, доказовістю побудови. Редактор повинен не тільки знати формулювання основних законів логіки, але й уявляти собі механізм виникнення логічних помилок, їх закріплення в тексті, вплив помилок на комунікативний ефект і широко тлумачити цю частину роботи над літературним матеріалом.

Аналіз логічної основи будь-якого тексту полягає у вияві і зіставленні між собою і з широким контекстом основних його смислових одиниць. Вони стосуються різних рівнів смислової і синтаксичної структури мовного твору. Поняття, судження і зв’язки – це найпростіші одиниці логічного аналізу тексту, його основа. Однак їх вияв вимагає деяких навичок, оскільки одиниці мислення і одиниці мовлення, у яких вони виражені, не завжди збігаються.

Предметом логічного аналізу є також одиниці надфразового рівня – фрагменти тексту, які виділяються в мовленні на основі її смислової єдності, спільного способу викладу, багато численних міжфразових зв’язків, композиційного читання.

Перший етап – виділення основних логічних одиниць тексту (імен, суджень і зв’язків) і за необхідності надання судженням більш простої форми.

Другий етап – співвідношення логічних одиниць між собою і з контекстом у вузькому смислі слова – з темою тексту.