2. Основні підходи в гігієні фізкультури та спорту

Гігієна фізкультурника та спортсмена вимагає дотримання правильного режиму дня, догляду за своїм тілом, одягом, взуттям, спортивним інвентарем; загартовування організму і дотримання заходів, які охороняють від різних захворювань.

У режимі дня враховується не тільки розпорядок дня (підйом, зарядка, туалет і т.д.), але і весь складний процес тренування, навчання, роботи, відпочинку. Розмаїтість умов побуту спортсменів не дає можливість установити для всіх єдиний побутовий режим. Однак існують загальні гігієнічні правила, що повинні виконуватися в будь-яких умовах і періодах підготовки. Спортсмен або фізкультурник, який переносить великі фізичні навантаження, має спати в добу 8-9 годин. Сон – це гальмування кліток головного мозку, затримка їх діяльності. Під час сну спостерігається зниження функцій організму, сповільнюється подих, зменшується частота пульсу, знижується рівень (інтенсивність) обміну речовин – настає відпочинок всього організму. Сон має важливе значення для підтримки здоров'я, працездатності і життю людини. Лягати і вставати потрібно в те саме час. Спати найкраще оголеним чи в трусах, при відкритій чи кватирці вікні в залежності від температури повітря на вулиці. Під час проведення учбово-тренувальних зборів можливий сон у денний час. Його тривалість повинна бути близько 1 ч, припинятися сон повинний за 1,5-2 ч до чергового тренування.

Установлений режим протягом окремих етапів підготовки необхідно прагнути виконувати, тому що самі, здавалося б, незначні відхилення від наміченого режиму ведуть до зниження працездатності, поганому самопочуттю і зниженню спортивних результатів. Особливо важливо дотримуватися режиму протягом змагального період і під час змагань.

Відпочивати протягом дня рекомендується активно. Прийом їжі перед початком змагань повинен бути за 3-4 год до старту по плаванню і бігу. За 1-1,5 год до старту по плаванню і бігу можна рекомендувати прийом 50-60 м глюкози і 200 мг вітамінів С. Особливо повинні дотримувати режим харчування багатоборці III вікової групи. У цьому віці спостерігається деяке збільшення ваги спортсменів унаслідок зайвих нагромаджень жиру, тому в раціоні харчування треба передбачити більше рослинної їжі. Рекомендується строго стежити за своєю вагою, не переїдати, утримуватися від шкідливих звичок (наприклад, вживання алкоголю), користатися не рідше одного разу в тиждень парною лазнею.

2.1. Догляд за одягом

Основні гігієнічні вимоги до одягу наступні: він повинен бути пористим при гарній повітропроникності і гідроскопічності, відповідати сезону і метеорологічним умовам. Цим вимогам відповідають вовняні, бавовняні і трикотажні вироби.

Спортивний одяг повинний задовольняти гігієнічним вимогам і специфіці виду спорту. Не рекомендується використовувати нижня білизна з капрону, нейлону, лавсану, нітрону, інших синтетичних тканин. Вони погано усмоктують вологу, електризуються, утрудняють роботу сальних і потових залоз, можуть дратувати шкіру.

Однак носити на тренуваннях одяг з натуральних тканин (бавовна, льон) не кожний може собі дозволити. Цей одяг сутужніше відпирається, довго сохне, після багаторазових прань линяє і деформується.

Друге життя спортивній формі дає Laundry Detergent компанії Neways. На відміну від звичайних пральних порошків, здатних викликати приступи астми й алергії, цей препарат не містить шкідливих інгредієнтів. Він прекрасно відпирає плями від трави, крові, поту, спортивних мазей навіть без попереднього замочування і не выщелачивает білизна.

Але саме приголомшливе в препараті Laundry Detergent, це те, що він повертає розтягнутому виробу первісну форму і робить фарбування тканини більш яркою. Можливість зберегти одяг при багатьох праннях незамінна для спортсменів, оскільки їм приходиться тренуватися по кілька разів у день.

З'явившись на ранніх етапах зародження людського су­спільства, одяг пройшов значну еволюцію.

Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна (1-й шар), костюми і плаття (2-й шар) та верхній одяг (3-й шар).

За призначенням і характером використання розрізняють одяг повсякденний побутовий (у тому числі дитячий), професій­ний (спецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо.

Важливим показником якості та гігієнічних властивостей одягу є підодяговий мікроклімат. За температури навколиш­нього середовища 18-22 °С рекомендуються такі його пара­метри: температура підодягового повітря 32,5—34,5 °С, віднос­на вологість — 55-60 %, концентрація діоксиду вуглецю — до 1—1,5 %.

Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, ха­рактеру її фактури та розкрою одягу. Для виготовлення тка­нин для одягу використовуються текстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні). Натуральні органічні волок­на — найдавніший вид тканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозні) органічних волокон належать бавовна, льон, си­заль, джут, прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові) належать вовна і шовк. Для виготовлен­ня деяких видів спецодягу можуть використовуватися неор­ганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест.

Останніми роками все більшого значення і поширення на­буває інша група текстильних волокон — хімічні. Як і нату­ральні, вони можуть бути органічними і неорганічними. Про­те останні застосовуються тільки для виготовлення спеціаль­них видів одягу.

За призначенням розрізняють побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове та ін.), спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове та лікувальне (ортопедичне та ін.) взуття. У поєднанні з одягом взуття є важливим атрибутом нашого туалету, воно має велике естетичне значення, відбиваючи культуру, виховання та національні традиції і формуючи зовнішній вигляд людини.

Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам:

• Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію.

• Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопоста­чання, ріст і формування кістково-м'язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною куль­турою і під час виконання трудових операцій.

• Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів.

• Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних ре­човин у концентраціях, здатних у реальних умовах експ­луатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та ін.) на шкіру ступні і організм у цілому.

• Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особ­ливостям організму.

• Легко чиститися і висушуватися, тривалий час зберігати

вихідні форму та гігієнічні властивості.

Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з яко­го воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей та експлуатаційних якостей.

Для виготовлення взуття використовують різні натуральні і штучні матеріали. Багато показників, за якими судять про пере­ваги й недоліки того чи іншого матеріалу і можливості вико­ристання його у взутті різного призначення, збігаються з тими, які характеризували гігієнічні властивості тканин та одягу: теплопровідність, вологопоглинання, повітропроникність та паропроникність.