2.4 Структурні елементи і характеристики конфліктів

Для аналізу та кращого розуміння конфлікту корисно виділити основні структурні елементи й освоєно основні характеристики конфлікту. Самі структурні елементи – це необхідні сутнісні параметри, такі основні елементи (складові) конфлікту:

1) Інцидент (інформаційний) – подія, яка допомогла позначити хоча б одного з взаємодіючих суб'єктів відмінність її інтересів та матеріальних цінностей від інтересів та матеріальних цінностей інших учасників взаємодії.

2) Інцидент (діяльнісний) – привид оголошення конфронтаційних дій зі приводу відмінності інтересів і ціннісними орієнтаціями.

3) Конфліктна ситуація – розвиток конфлікту конкретний тимчасової період.

4) Суб'єкти конфлікту – учасники конфліктної взаємодії, які можна представлені індивідом, групою індивідів, соціальної організацією.

5) Предмет конфлікту – конкретні інтереси і ціннісні орієнтації, щодо відмінності яких конфліктне взаємодія (так від чого виник конфлікт).

6) Конфліктні відносини – форма і змістом взаємодії між суб'єктами, їхні дії за вирішенню конфлікту.

Вирізняють також умови, що визначають конфліктну ситуацію:

 технічні умови (кількість лідерів в групах, ступінь організованості ісплоченности груп тощо.);

 політичні умови (визначаються відносинами залежності і місцевої влади);

соціальні умови (система комунікації всередині групи, рівень порозуміння);

психологічні умови (залежить від особистих якостей конфліктуючих сторін, наприклад, від адекватності їхньої самооцінки тощо.)

Виділяються також основні фази розвитку конфлікту:

1) Конфронтаційна фаза (військова), коли кожна сторона протиставляє свої інтереси інтересам з іншого боку.

2)Компромиссная (політична) фаза – боку прагнуть досягти своєї мети через переговори.

3)Коммуникационная (управлінська) фаза – боку прагнуть досягти спільного розуміння ситуації (консенсус): через розуміння тог, що суверенітетом мають як самі суб'єкти конфлікту, а й їхні інтереси; прагнення взаємодоповненням інтересів. існує поняття «криза» (>псевдофаза, що виникає всередині одній з фаз конфлікту) – це таку взаємодію суб'єктів, у якому немає поступального переходу від фази до фази (наприклад, тривала затримка в одній фазі, руйнівна «зацикленість»,фазовая стагнація і навіть вік до попередньої фазі).

Укладання

З виділення фаз конфлікту, й розуміння, що «кризою», можна визначити, що управлінням конфлікту. Управління конфліктом – це діяльність із забезпечення розвитку конфліктної взаємодії, тобто перехід до подальшої фазі розвитку конфлікту. Отже, вищим мистецтвом реагування на конфліктну ситуацію не «боротьба» з конфліктом, а сприяння розвитку конфліктних відносин. Оскільки конфлікт має і позитивні (конструктивні ) функції, то деяких випадках виправдано і спеціальний провокування керівництвом (і психологами) конфліктів, але за обов'язковій умові контролю над ними можливістю управляти цими конфліктами. Власне, будь-який досвідчений керівник і надходить, інакше робота сприймалася б існувати як суцільна нудьга, адже без подолання проблем я не може, взагалі ніякого розвитку.

Щоб уникнути багатьох стресових ситуацій, психологи радять будувати життєві плани, встановлювати собі стандарти роботи і життя, порівнювати свої можливості і економічні успіхи досягнення і успіхами іншим людям, співвідносячи усе це з реальних можливостей, якими розташовуєте. «Якщо далекі мети конкретизовано в ближніх, проте ближні включені у далеку перспективу, що відповідає вашому уявленню про життєвий шлях, то людина має разючою психологічної сталістю і працездатністю. Ніякі невдача Італії й ніякі найнеймовірніші перемоги не виведуть зі рівноваги. Але якщо це станеться, використовуйте це задля переоцінки своїх здобутків і традицій створення нових життєвих планів» (М.Мелия).

Список використаних джерел

1Мастренбрук У. Управління конфліктними ситуаціями та розвитку організації. М.:ИНФРА-М, 1996

2Самоукина Н.В. Психологія та педагогіка у професіональній діяльності. М.: Тандем,КМОС, 1999

3 Сельє Р. Стрес бездистресса. Рига:Внеда, 1992

4 СтрєлковЮ.К. Інженерна і також фахова психологія. М., 2001

5 КлимовЕ.А. Введення у психологію праці,М.,1980