Тема 1.4 Конституції – визначний елемент конституційного права зарубіжних країн План

1. Правова охорона конституції

Література

Основна:

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. — Тернопіль: «Астон», 2003. — С. 74-80

2. Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму): Навч.-метод. довідник. — К.: МАУП, 2000. — С. 27-28

Додаткова:

1. Гринюк Р.Ф., Захарченко М.Я. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Видання друге, перероб. І допов. – К.: Істина, 2009. – С. 57-64

Питання для самоперевірки:

1. Чи можливе застосування неправових засобів охорони конституції?

2. Розкрийте роль глави держави в правовій охороні конституції.

3. Що таке «конституційне правосуддя»?

4. Наведіть класифікацію конституційного контролю.

5. Хто може бути ініціатором конституційного контролю?

Методичні рекомендації

1. Правова охорона конституції

Світова конституційна доктрина виходить зі припущення про те, що норми конституції володіють вищою юридичною силою щодо всіх інших джерел права. З цього посилання розвивається концепція правової охорони конституції, згідно з якою будь-яка нормовстановлююча діяльність у державі повинна здійснюватися відповідно до конституції. Деякі конституції прямо закріплюють відповідні приписи у своїх текстах. Наприклад, п. 3 ст. 3 Конституції Португалії провіщає: "Юридична сила законів та інших актів держави, автономних областей: місцевих органів влади залежить від їх відповідності Конституції".

Правова охорона конституції може здійснюватися і не правовими засобами, що іноді прямо передбачено в Основному законі. Так, конституції Гани, Словаччини, ФРН та деяких інших країн закріплюють право народу (громадян) на опір неконституційній владі. Дотриманню конституції сприяють відносини субординації в системі державних органів, механізм розподілу влад, діяльність засобів масової інформації, наявність розгалуженої системи політичних партій, громадських організацій та інших форм громадянської активності.

Однак головними, вирішальними є правові засоби захисту, які забезпечують дотримання конституції, її стабільність, у цілому режим конституційної законності. В зарубіжній (та й у вітчизняній) літературі існують різні точки зору щодо того, з яких елементів складається механізм правової охорони конституції. Вище вже йшла мова про те, що захист конституції — завдання й обов’язок усіх державних органів і посадових осіб. Це здійснюється ними шляхом застосування різних правових засобів у межах наданої компетенції. При цьому особлива відповідальність покладається на вищі державні органи.

Аналіз сучасних конституцій свідчить, що найбільш характерними є положення про главу держави як гаранта конституції, про його обов’язки наглядати за її дотриманням (ст. 80 Конституції Російської Федерації 1993 р., ст. 56 Основного закону ФРН). Значними повноваженнями щодо контролю за дотриманням конституції в процесі її застосування виконавчою владою володіє парламент, який здійснює їх у багатоманітних формах (зокрема, шляхом контролю за делегованим законодавством, за допомогою спеціальних органів, утворених при парламентській установі та ін.). Захист конституції здійснюють правоохоронні органи: загальні і спеціальні суди, прокуратура, а також омбудсмани (уповноважені з прав людини).