3. Оцінка масштабів тіньової економічної діяльності суб’єктів підприємництва

Для оцінки розмірів тіньової економіки найчастіше використовують такі методи:

• соціологічні ( опитування, обстеження);

• статистичні (аналіз розбіжностей даних офіційної статистики, оцінка нарахованої вартості складових ВВП);

• монетарні (аналіз попиту на готівкові гроші, аналіз обсягів грошових операцій);

• структурні (галузеві) методи (експертний метод, метод домінування, метод зіставлення галузей);

• спеціальні (метод дослідження зайнятості, метод стійких взаємозв’язків, метод Палермо).

Основні причини, які сприяють посиленню і зростання тіньового сектору економіки на сучасному етапі:

• брак стабільного і збалансованого законодавства;

• недосконалість системи обліку та звітності;

• потужний податковий прес;

• відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;

• безконтрольне зростання кількості кримінальних структур і безкарність їх діяльності, інтеграцію організованої злочинності з суб’єктами економічної діяльності;

• незахищеність громадян і підприємств від посягань злочинних формувань;

• адміністративні бар’єри;

• втрата історичних традицій, моральних та етичних норм, які лежать в основі поваги до приватної власності, кодексу підприємницької та робітничої честі тощо.

Соціально-політичними причинами живучості тіньової економіки певною мірою є:

• нестабільність політичної обстановки;

• недооцінка суспільної небезпеки існування тіньової економіки;

• неадекватність форм і методів діяльності правоохоронних органів у зв’язку з якісними змінами в тіньовій економіці.

4. Основні напрями детінізації тіньової підприємницької діяльності

Формування дієвої стратегії детінізації економіки потребує насамперед визначити основні чинники тінізації.

1. Відсутність повноцінного ринкового середовища.

2. Недостатність інституційного забезпечення економічної політики.

3. Неефективність управління державною власністю і захисту прав власників.

4. Системні вади податкової системи.

5. Незбалансованість державної регуляторної політики.

6. Недосконалість бюджетної політики.

7. Деформація структури зайнятості.

8. Недоліки у діяльності судової влади.

9. Корупція.

Зазначені причини розвитку тіньової економіки призводять до негативних наслідків у офіційному економічному секторі, серед яких:

• втрата податкових надходжень до бюджету, і як результат - ускладнення виконання фінансових зобов’язань держави;

• недієвість управлінських рішень внаслідок відсутності повної та об'єктивної офіційної інформації про розвиток економічних процесів в Україні;

• скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів в Україні через ускладнення відкритого витрачання тіньовими структурами прихованих від оподаткування доходів та їх відплив за кордон;

• зменшення інтересу потенційних стратегічних інвесторів до українських підприємств, що значно гальмує процеси приватизації та фінансового оздоровлення виробництва;

• негативний вплив на зростання рівня криміналізації суспільства через збільшення кількості економічних злочинів тощо.

Значна тінізація економічного обороту, недостатність державних зусиль щодо її подолання призводять до викривлення принципів громадянського суспільства, формують негативний імідж України у світі, стримують надходження в країну іноземних інвестицій, не сприяють налагодженню торговельно-економічних стосунків українських підприємств із зарубіжними партнерами, стримують євроінтеграційні зусилля України. Все це об’єктивно зумовлює здійснення активних дій щодо детінізації (легалізації) економіки.

Детінізація економіки - це цілісна система заходів, спрямована передусім на викорінення причин та передумов виникнення виявив тіньової економіки.

Сьогодні детінізація економіки входить до стратегічних засад державної політики України. Системну роботу з протидії тіньовим виявам в економіці розпочато з виданням Указів Президента України від 20 березня 2001 року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року “Про заходи щодо детінізації економіки” та від 5 березня 2002 року "Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки”.

Проте рівень тінізації економіки наразі залишається значним (за даними Мінекономіки, за 2005 р. – 28% офіційного ВВП, за даними МВФ – 52% ВВП). Хоча тінізація існує об’єктивно, її рівень більше 40% ВВП є загрозою національній економіці. Досі не створено чіткого механізму міжвідомчої координації, ефективного і комплексного використання усіх наявних сил і засобів розвідувальних, контррозвідувальних, правоохоронних, контролюючих, фінансових та інших державних органів у вирішенні поставлених проблем.

Ефективна детінізація можлива лише за послідовної реалізації державою комплексу заходів щодо:

• створення умов для легалізації зайнятості;

• сприяння розвитку банківської системи та забезпечення ефективної діяльності фінансових ринків;

• скорочення рівня монополізації виробництва та розвитку конкурентного середовища;

• підвищення ефективності державного нагляду та контролю за підприємницькою діяльністю шляхом застосування економічних механізмів майнової відповідальності та банкрутства з одночасним обмеженням повноважень державних регулятивних органів щодо адміністративного втручання у господарську діяльність підприємств;

• посилення захисту права власності та майнових прав держави;

• забезпечення прозорості діяльності органів виконавчої влади;

• підвищення ефективності системи управління корпоративними правами;

• правового забезпечення процесу легалізації (амністії) доходів, отриманих внаслідок приховування від надмірного оподаткування.

До спеціальних заходів протидії тінізації слід віднести такі:

• Активні заходи з подолання корупції в центральних і місцевих органах державної влади та в органах місцевого самоврядування.

• Здійснення незалежної експертизи чинних законів та проектів нових законів України, а також нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України, впливу на розвиток і функціонування тіньової економіки.

• Приведення у відповідність з новими соціальними та економічними умовами цивільного, господарського, кримінального, процесуального законодавства.

• Забезпечення максимальної гласності та прозорості здійснення приватизації, прийняття рішень у приватизаційних конкурсах, управління державними пакетами акцій тощо.

• Посилення контролю за ефективністю використання державної власності.

• Забезпечення постійного моніторингу процесів, що відбуваються на фондовому ринку з метою відслідковування негативних тенденцій концентрації контролю над підприємствами чи галузями, відмивання кримінальних коштів, незаконного вивезення капіталу з України, дій, спрямованих на підрив фондового ринку України.

• Зміцнення державного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій за допомогою:

• розподілу цільових кредитних ресурсів, бюджетних капіталовкладень, інших бюджетних асигнувань на тендерному принципі з максимально прозорою та гласною процедурою визначення переможців, допуском до участі у конкурсі лише суб’єктів підприємницької діяльності з перевіреною репутацією, які мають досвід роботи на українському ринку;

• запровадження контролю за дотриманням зобов’язань, якими супроводжувалось надання цільових кредитів, бюджетних вкладень, залучення інвестора;

• запровадження механізму коректної оцінки майна, що пропонується до приватизації, та регулювання цін на таке майно з метою запобігання штучного заниження його вартості.

• Посилення контролю за зовнішньоторговельними операціями з метою виявлення та припинення демпінгового експорту, експорту на інших невигідних для економічних інтересів держави умовах, контрабандного імпорту.

Реалізація зазначених та інших заходів щодо подальшої детінізації економіки не лише сприятиме формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й забезпеченню відродження та ефективного розвитку вітчизняного підприємництва.